Комуністична Партія Португалії Partido Comunista Português, PCP | |
---|---|
Країна | Португалія[1] |
Голова партії | Паулу Раймунду |
Ген. секретар | Jerónimo de Sousad, Paulo Raimundod[2], Bento António Gonçalvesd, Júlio Fogaçad, Алвару Куньял і Carlos Carvalhasd |
Дата заснування | 1921 |
Штаб-квартира | Лісабон |
Ідеологія | комунізм, марксизм-ленінізм |
Членство в міжнародних організаціях | Європейські об'єднані ліві/Ліво-зелені Півночі |
Кількість членів | 54 280 |
Друкований орган | Газета «Avante!» |
Офіційний сайт | http://www.pcp.pt/ (порт.)] |
Комуністична партія Португалії (порт. Partido Comunista Português, PCP) — політична партія Португалії, займає ліву позицію, характеризуючись двома основними ідеологічними течіями — комунізмом, марксизмом-ленінізмом. Одна з найдавніших партій в історії країни. Організація партії базується також на демократичному централізмі, а саму партію вважають патріотичною і інтернаціоналістичною. В наш час[коли?] має 6 місць у парламенті (при загальній кількості 230 депутатів). На законодавчих виборах, як правило, у списках проходить разом з «Зеленими», з якими утворює так звану Об'єднану демократичну коаліцію. Ця коаліція отримала 8,1% голосів на законодавчих виборах у 2011 році.
Видає щотижневу газету «Avante!» (з 1931 року), а також журнал «O Militante» (виходить раз на два місяці). Має депутатів у Європейському парламенті.
Лідером партії на посаді є металург з чотирма класами освіти Жероніму де Соуза (з 2004 року).
Історія
Партія була заснована у 1921 році як національна секція Комінтерну. Після військогового перевороту 1926 року партія була проголошена поза законом і перейшла на нелегальне становище. Вела боротьбу проти диктаторського режиму Олівейри Салазара під керівництвом Алвару Куньяла, а її керівники неодноразово заарештовувались і піддавалися постійному переслідуванню. ПКП використовувала як нелегальні, так і напівлегальні форми боротьби проти режиму. На момент Революції гвоздик 25 квітня 1974 року, 36 членів її центрального комітету назагал «відсиділи» понад 300 років у в'язниці.[3] Після падіння диктаторського режиму Нової держави, у 1970—1980-і була однією з найбільших політичних сил країни. В 1974–1976 роках комуністи входили до складу уряду.
В 1978 році ПКП та Португальський демократичний рух створили коаліцію Об'єднаний народний альянс. У 1987 році коаліція розпалась. Після цього ПКП та екологічна партія «Зелені» створили Об'єднану демократичну коаліцію.
Сьогодні, як правило, значну кількість голосів набирає в індустріалізованих адміністративних округах Лісабона і Сетубала, а також у південній провінції Алентежу, де представники партії очолюють значну кількість муніципальних палат[4].
Генеральні секретарі партії
- Бенту Гонсалвіш (1929–1942)
- Період без генерального секретаря (1942–1961)
- Алвару Куньял (1961–1992)
- Карлуш Карвальяш (1992–2004)
- Жероніму де Соуза (2004-2022)
- Паулу Раймунду з 2022 дотепер
Участь у виборах
Участь у президентських виборах
Результати президентських виборів | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Рік | Кандидат | Отримав голосів | % | Обраний? | ||||
1976 | ||||||||
1980 | ||||||||
1986 | ||||||||
1991 | ||||||||
1996 | ||||||||
2001 | ||||||||
2006 |
(Джерело: Національна Виборча Комісія Португалії [Архівовано 8 Квітня 2005 у Wayback Machine.])
Примітка:
- У 1980 році Карлуш Бріту зняв кандидатуру на користь Рамалью Еанеша.
- У 1986 році спочатку кандидатом був Анжелу Велозу, який пізніше зняв кандидатуру на користь Салгаду Зеньї.
- У 1986 році у другому турі партія підтримала Маріу Соареша.
- У 1996 році Жероніму де Соуза зняв кандидатуру на користь Жоржа Сампайю.
Участь у парламентських виборах разом у складі Об'єднаної демократичної коаліції.
Результати паррламентських виборів | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Рік | Голосів | % | Мандатів | |||||
1987 | ||||||||
1991 | ||||||||
1995 | ||||||||
1999 | ||||||||
2002 | ||||||||
2005 | ||||||||
2009 |
(Джерело: Національна Виборча Комісія Португалії [Архівовано 8 Квітня 2005 у Wayback Machine.])
Див. також
Деякі сторінки з історії Комуністичної партії Португалії
Напис на стіні «Легалізація Комуністичної партії Португалії», 1974 рік
|
Алвару Куньял з товаришами під час демонстрації, 5 травня 1982 року у місті Порту
|
Святкування 34-ї річниці Революції гвоздик у місті Лісабоні, 25 квітня 2008 року
|
Примітки
- ↑ https://www.dn.pt/politica/pcp-cancela-comicio-dos-100-anos-a-6-de-marco-e-faz-100-acoes-no-pais--13340503.html
- ↑ https://www.pcp.pt/secret%C3%A1rio-geral-do-pcp
- ↑ Cunhal, Álvaro (1997). O caminho para o derrubamento do fascismo. Edições Avante! ISBN 972-550-262-0
- ↑ Câmaras Municipais de Presidência CDU [Архівовано 11 Січня 2006 у Wayback Machine.], PCP
Посилання
- Офіційний вебсайт партії PCP [Архівовано 20 Лютого 2006 у Wayback Machine.] (порт.)
- Сайт молодіжного підрозділу партії
- Онлайн-видання газети «Avante!» [Архівовано 21 Квітня 2005 у Wayback Machine.]
- Денис Пілаш. Португалія: відлуння незавершеної революції (Лівиця у політичному житті Португалії) [Архівовано 24 Жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Спільне — 23.10.2019.
Це незавершена стаття про політичні партії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |