Олег Васильович Комаров
Народився	14 березня 1939(1939-03-14) (85 років) Київ
Громадянство	Україна →  СРСР
Діяльність	актор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності	1961—по цей час
Членство	Національна спілка кінематографістів України
IMDb	nm0464558
Нагороди та премії

Комаро́в Оле́г Васи́льович (нар. 14 березня 1939, Київ, УРСР, СРСР) — радянський і український актор театру і кіно, літератор, педагог. Народний артист України (2016). Заслужений артист України (1999).

Народився в родині акторів. Батько, Василь Леонідович Комаров, загинув у роки Другої Світової війни. Мати, заслужена артистка УРСР Ганна Іллівна Ніколенко, була в різні часи актрисою Театру ім. Івана Франка, Київського обласного театру, Київської державної філармонії.

Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1961). З 1966 року працює у Київському російському драматичному театрі ім. Лесі Українки (нині Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки). Найчастіше виступає в амплуа характерного актора.

Постійно бере участь у радіо- та телепрограмах культурно-освітницького спрямування. Майстер художнього читання. Був одним з ведучих популярної радіопередачі «Від суботи до суботи».

Педагог; викладає на кафедрі майстерності актора і сценічної мови Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтва^[1].

Серед виконаних ролей у Театрі ім. Лесі Українки:

• Мужеський — «Добряки»;
• Єпиходов — «Вишневый сад»;
• король — «Снежная королева»;
• Сем — «Похищение Джонни Дорсета»,
• Етьєн — «Блоха в ухе»;
• Шульц — «Элитные псы»;
• Сима Попович — «Госпожа министерша»;
• керуючий — «№ 13»;
• аптекар Флеран  — «Мнимый больной»;
• Мозес — «Школа скандала» та інші.

Неодноразово запрошувався до участі в радянських, українських, російських кінофільмах. Загалом зіграв у кіно близько 40 ролей^[2]. Серед них:

• 1964 — «Повість про Пташкіна» — Доня
• 1965 — «Хочу вірити» — телефоніст Василь
• 1966 — «Їх знали тільки в обличчя» — Плющев
• 1967 — «Десятий крок» — Гігантов
• 1971 — «Де ви, лицарі?»
• 1973 — «Щовечора після роботи» — Калашников
• 1974 — «Поцілунок Чаніти» — репортер
• 1990 — «Війна на західному напрямку» (серіал) — Бочаров
• 1993 — «Злочин з багатьма невідомими» (серіал) — тюремний лікар Лукас
• 2002 — «Лялька» (серіал) — прокурор Федін

Член Національної спілки кінематографістів України.

Автор спогадів та оповідань, що друкувалися в періодиці (зокрема, в газеті «Рабочее слово»).

У 1998 році було випущено збірку Олега Комарова «Оповідання і спогади» — про акторів театру ім. Івана Франка.

2001 року вийшла в світ його наступна книга «Театральні спогади. Оповідання», що складається з розділів: «Театр Франка очима мого дитинства» (про акторів Театру ім. Івана Франка), «Світлі душі театру» (про акторів Театру ім. Лесі Українки, з якими актор працював), і два останні розділи — розповіді^[3].

У 2011 році цю книгу перероблено та випущено під новою назвою «Світлі душі театру» (К., КМЦ «Поезія», 2011, друге доповнене видання — К., «Фенікс», 2014).

На основі своїх спогадів і в співпраці з режисером Г. Черняк, О. Комаров створив цикл телепередач «Театральні силуети» — про акторів В. Халатова, В. Дуклера, Ю. Лаврова, В. Добровольського, К. Осмяловську, Г. Ніколенко, режисера І. Молостову, суфлера Я. Блікштейна і передачу, присвячену 80-річному ювілею театру ім. Лесі Українки (існує CD-версія).

• Народний артист України (26 березня 2016) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і театрального мистецтва, значні творчі здобутки, високу професійну майстерність та з нагоди Міжнародного дня театру^[4]
• Заслужений артист України (22 липня 1999) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, високий професіоналізм^[5]
• У 1998 році отримав Літературно-мистецьку премію ім. І. Котляревського
• Удостоєний відзнак від Міністерства культури і мистецтва України, Союзу письменників України, Союзу театральних діячів України

• Єдомаха Микола Іванович
• Станкевич Станіслав Іванович
• Недін Лариса Миколаївна
• Чайковська Валерія Вікторівна
• Стратій Ігор Романович
• Шаварська Ніна Григорівна
• Рябоштан Іван Костянтинович
• Цимбал Тетяна Василівна
• Хоркін Дмитро Миколайович
• Шилько Павло Юрійович

• Олег Комаров на сайті Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки.
• Телекомпанія «Глас», передача «Подія. Митець. Глядач. Олег Комаров» (2018), ч. 1
• Телекомпанія «Глас», передача «Подія. Митець. Глядач. Олег Комаров» (2018), ч. 2