Колін Маклорен | |
---|---|
Colin Maclaurin | |
Зображення з A Treatise on Fluxions, видання 1801 | |
Народився | лютий 1698[1][2][3] Kilmodand, Шотландське королівство[2][3][4] |
Помер | 14 червня 1746[1][2][…] (48 років) Единбург, Королівство Велика Британія[3][2][4] ·набряк |
Поховання | Грейфраєрсd[2] |
Місце проживання | Шотландія |
Країна | Шотландське королівство Королівство Велика Британія |
Діяльність | математик, фізик, астроном |
Alma mater | Університет Глазго (1713)[2] Dumbarton Academyd (1709)[2] |
Галузь | математика |
Заклад | Marischal Colleged[2] Единбурзький університет[2] |
Науковий керівник | Роберт Сімсон[6] |
Відомі учні | Джеймс Гаттон[6] |
Аспіранти, докторанти | Джеймс Гаттон[6] |
Членство | Лондонське королівське товариство Шведська королівська академія наук |
Брати, сестри | Джон Маклоренd |
Діти | Джон Маклоренd |
Нагороди | |
Колін Маклорен у Вікісховищі |
Ко́лін Макло́рен (англ. Colin Maclaurin; лютий 1698 — 14 червня 1746, Йорк) — шотландський математик.
Життєпис
Народився в 1698 році в Кілмодані, Шотландія.
Батько Коліна хотів, щоб син отримав духовне звання. Але Маклорен присвятив себе математиці. Після вступу в 1709 році в університет міста Глазго, він вже у віці 15 років відкрив кілька теорем. У 19 років пройшовши конкурсний відбір, зайняв кафедру професора математики в Абердині, залишаючись на ній протягом 5 років. Ще через два роки Колін Маклорен, завдяки своїм мемуарам, присвяченим походженню кривих і їхній побудові, обирається в члени Лондонського королівського товариства. Ці мемуари привели його до відкриття кривих різних порядків. Книга Коліна Маклорена, що вийшла на цю тему в 1720 році, поставила його в один ряд до першокласних геометрів того часу. Особливу увагу з подальших творів Коліна Маклорена привертає «Трактат флюкцій», де він заповнює пропуск в аналізі нескінченно малих, в яких не було навіть пропозицій цього аналізу. Докази, запропоновані Маклореном, були побудовані на основі старогрецьких геометрів і відрізнялися строгістю. Колін Маклорен був учнем Ісаака Ньютона, який йому часто допомагав в університетські роки. Прихильність Коліна Маклорена до вчення Ньютона позначається на його негативному відношенні до праць Декарта і Лейбніца. Математичні дослідження Коліна Маклорена включають числення скінченних різниць, аналіз теорії рядів і теорію плоских кривих вищих порядків, а також роботи в механіці.
Після 3-річного перебування у Франції знову отримав в 1726 році завдяки впливу Ньютона кафедру математики в Единбурзі. У 1724 році Маклорен отримав від Паризької академії наук премію за роботу з питання, що відноситься до падіння тіл, а 1740 року та ж академія ухвалила розділити премію за найкращий твір про приплив і відплив між ним, Даніелем Бернуллі і Ейлером. Його мемуар на цю тему носив назву «De causa physica fluxiis et refluxiis maris».
У 1745 році взяв діяльну участь у захисті Единбурга проти претендента, Карла-Едуарда.
Колін Маклорен помер 14 червня 1746 року в Йорку, Англія.
Див. також
Література
- Коренцова М. М. Колин Маклорен, 1698—1746. М.: Наука, 1998.
Примітки
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д е ж и к Архів історії математики Мактьютор — 1994.
- ↑ а б в Complete Dictionary of Scientific Biography — Детройт: Charles Scribner's Sons, 2008. — ISBN 978-0-684-31559-1
- ↑ а б Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б в Математичний генеалогічний проєкт — 1997.