Колін Маклорен
Colin Maclaurin
Зображення з A Treatise on Fluxions, видання 1801
Народився	лютий 1698[1][2][3]  Kilmodand, Шотландське королівство[2][3][4]
Помер	14 червня 1746(1746-06-14)[1][2][…] (48 років)  Единбург, Королівство Велика Британія[3][2][4]  ·набряк
Поховання	Грейфраєрсd[2]
Місце проживання	Шотландія
Країна	Шотландське королівство  Королівство Велика Британія
Діяльність	математик, фізик, астроном
Alma mater	Університет Глазго (1713)[2] Dumbarton Academyd (1709)[2]
Галузь	математика
Заклад	Marischal Colleged[2] Единбурзький університет[2]
Науковий керівник	Роберт Сімсон[6]
Відомі учні	Джеймс Гаттон[6]
Аспіранти, докторанти	Джеймс Гаттон[6]
Членство	Лондонське королівське товариство Шведська королівська академія наук
Брати, сестри	Джон Маклоренd
Діти	Джон Маклоренd
Нагороди	член Лондонського королівського товариства (1719)
Колін Маклорен у Вікісховищі

Ко́лін Макло́рен (англ. Colin Maclaurin; лютий 1698 — 14 червня 1746, Йорк) — шотландський математик.

Народився в 1698 році в Кілмодані, Шотландія.

Батько Коліна хотів, щоб син отримав духовне звання. Але Маклорен присвятив себе математиці. Після вступу в 1709 році в університет міста Глазго, він вже у віці 15 років відкрив кілька теорем. У 19 років пройшовши конкурсний відбір, зайняв кафедру професора математики в Абердині, залишаючись на ній протягом 5 років. Ще через два роки Колін Маклорен, завдяки своїм мемуарам, присвяченим походженню кривих і їхній побудові, обирається в члени Лондонського королівського товариства. Ці мемуари привели його до відкриття кривих різних порядків. Книга Коліна Маклорена, що вийшла на цю тему в 1720 році, поставила його в один ряд до першокласних геометрів того часу. Особливу увагу з подальших творів Коліна Маклорена привертає «Трактат флюкцій», де він заповнює пропуск в аналізі нескінченно малих, в яких не було навіть пропозицій цього аналізу. Докази, запропоновані Маклореном, були побудовані на основі старогрецьких геометрів і відрізнялися строгістю. Колін Маклорен був учнем Ісаака Ньютона, який йому часто допомагав в університетські роки. Прихильність Коліна Маклорена до вчення Ньютона позначається на його негативному відношенні до праць Декарта і Лейбніца. Математичні дослідження Коліна Маклорена включають числення скінченних різниць, аналіз теорії рядів і теорію плоских кривих вищих порядків, а також роботи в механіці.

Після 3-річного перебування у Франції знову отримав в 1726 році завдяки впливу Ньютона кафедру математики в Единбурзі. У 1724 році Маклорен отримав від Паризької академії наук премію за роботу з питання, що відноситься до падіння тіл, а 1740 року та ж академія ухвалила розділити премію за найкращий твір про приплив і відплив між ним, Даніелем Бернуллі і Ейлером. Його мемуар на цю тему носив назву «De causa physica fluxiis et refluxiis maris».

У 1745 році взяв діяльну участь у захисті Единбурга проти претендента, Карла-Едуарда.

Колін Маклорен помер 14 червня 1746 року в Йорку, Англія.

• Трисектриса Маклорена

• Коренцова М. М. Колин Маклорен, 1698—1746. М.: Наука, 1998.