| Колосняк чорноморський | |
|---|---|
_Tzvel._1.JPG)
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Мітлицевидні (Pooideae) |
| Рід: | Колосняк (Leymus) |
| Вид: | Колосняк чорноморський (L. racemosus)
|
| Біноміальна назва | |
| Leymus racemosus | |
Колосняк китицецвітий[1], колосняк чорноморський[2], колосняк китицевий[3] (Leymus racemosus) — вид рослин родини тонконогові.
Будова
Великий кореневищний злак заввишки до 2 м. Уся рослина має голубуватий колір, шерехувата. Стебло завершується грубим густим колосом, що складається з 100—150 колосків, кожен по 2–5 квіток. Листові пластини довжиною 30–60 см, шириною 5–15 мм. 2n = 28.
Поширення та середовище існування
Поширений у Євразії від Греції до Монголії[4][5].
В Україні зростає на приморських пісках, у літоральній смузі Чорного та Азовського морів, зрідка трапляється на річкових пісках нижньої течії Дніпра, на Сіверському Дінці, Осколі, Хопрі.
Практичне використання
В Ісландії та Монголії в їжу використовується насіння, яке збирають ранньої весни, та готують крупу чи борошно. Також можна їсти кореневище, з яких після ретельного сушіння й перемелювання дістають сурогат борошна, що схоже на борошно з кореневища пирію. Їх збирають напровесні, обираючи найтовстіші.
У США колосняк схрещують з пшеницею, щоб отримати зимостійкі сорти.
Галерея
Див. також
Примітки
- ↑ Leymus racemosus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.92
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 439.
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 25.09.2020. (англ.)
- ↑ Germplasm Resources Information Network. Процитовано 25.09.2020. (англ.)
Джерела
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.92
- Flora of China [Архівовано 21 квітня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
