Пилип Омелянович Козицький
Пилип Козицький
Основна інформація
Дата народження	23 жовтня 1893(1893-10-23) або 23 листопада 1893(1893-11-23)
Місце народження	Летичівка, Монастирищенський район, Україна
Дата смерті	27 квітня 1960(1960-04-27) (66 років)
Місце смерті	Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	Російська імперія, УНР, Українська Держава і СРСР
Національність	українець
Професія	композитор
Освіта	Київська консерваторія
Відомі учні	Єфремова Леніна Петрівна
Жанри	опера
Партія	КПРС
Заклад	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Нагороди
Файли у Вікісховищі

Пили́п Омеля́нович Кози́цький (11 (23) жовтня 1893(18931023), Летичівка — 27 квітня 1960, Київ) — український радянський композитор, музикознавець, педагог і громадський діяч. Вітчим героїні німецько-радянської війни Гулі Корольової.

Народився 11 (23 жовтня) 1893 в селі Летичівці (тепер Монастирищенського району Черкаської області). 1917 року закінчив Київську духовну академію, у 1920 році — Київську консерваторію (клас композиції Болеслава Яворського, клас гармонії та інструментовки Рейнгольда Глієра).

У 1918–1924 роках викладав у Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка, а також викладач співів у Першій українській гімназії ім. Т. Г. Шевченка. У 1921–1928 роках був одним з організаторів і керівників Музичного товариства імені Миколи Леонтовича. Був головним редактором журналів «Музика» (у 1923–1927 роки) і «Музика масам» (у 1928–1931 роки).

У 1925–1935 роках був головою Вищого музичного комітету Народного комісаріату освіти УРСР у Харкові, читав лекції з історії української музики в музично-драматичному інституті. Від 1935 року — викладач Київської консерваторії, від 1945 року — її професор. Серед учнів Пилипа Козицького — музикознавиці Леніна Єфремова, Людмила Каверіна тощо.

У 1938–1941 роках був художнім керівником Української державної філармонії (під час німецько-радянської війни — в евакуації в Уфі). Член ВКП(б) з 1940 року.

З 1944 року — заступник голови Управління у справах мистецтв при РНК УРСР, з січня 1945 по липень 1948 року — заступник голови Комітету у справах мистецтв при РНК УРСР і начальник музичного управління Комітету у справах мистецтв при РНК УРСР.

У 1952–1956 роках — голова правління Спілки композиторів України.

Мешкав у Києві в будинку на вулиці Жовтневої революції, № 20/8, у трикімнатній квартирі № 10 на першому поверсі. Помер 27 квітня 1960 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 8а; надгробок — оргскло, граніт; скульптор О. О. Ковальов; встановлений у 1963 році)^[1].

Музика Козицького ґрунтується на народно-пісенній творчості, пов'язана з традиціями української музичної класики.

• Опери:
  • «Невідомі солдати» (1934), друга редакція — «Жан Жіранден» (1937),
  • «За Батьківщину» (1943).
• Кантати:
  • «Пам'яті більшовика» (1951) — для хору а капела,
  • «Здрастуй, весно» (1952) — для дитячого хору.
• Твори для симфонічного оркестру:
  • сюїта «Козак Голота» (1925),
  • поема «Дочка партизана» (1938).
• Хори:
  • «Десять шкільних хорів» (1921),
  • «Вісім прелюдів пісень» (1924),
  • диптих «Дивний флот» (1925),
  • «Вісім українських народних новел» (1936).
• Інструментальні ансамблі.
• Твори для фортепіано.
• Романси, пісні:
  • «Пісня про Якіра» на слова Володимира Сосюри.
• Обробки народних пісень.
• Музика до вистав «Березоля»:
  • «Король бавиться» Віктора Гюго (1927),
  • «Плацдарм» Мирослава Ірчана (1932) та ін.
• Музика до кінофільмів:
  • «Стожари» (1939),
  • «Кубанці» (1939).

На слова Тараса Шевченка створив пісню «Ой по горі роман цвіте», дитячі хори без супроводу «Все упованіє моє», «Учітеся, брати мої», «На городі пастернак», «Ой одна я, одна» (стала народною піснею), хор русалок із «Причинної» (усі видано 1922).

Працював над симфонією «Тарас Шевченко», але не завершив її.

• «Українська народна пісня» (1936).
• «Тарас Шевченко і музична культура» (1952).
• «Спів і музика в Київській академії за 300 років її існування» (1971).
• Наукові дослідження та статті про творчість Миколи Леонтовича, Кирила Стеценка, Бориса Лятошинського, Бедржиха Сметани та інші.

Заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1943 року). Нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, медалями.

У 1961 році в кімнаті кафедри історії музики (аудиторія № 41) Київської консерваторії, в якій з 1943 по 1960 рік працював завідувачем кафедри Пилип Козицький, йому встановлено мармурову меморіальну дошку. Того ж року у Залізничному районі Києва на його честь названо вулицю.

5 березня 1962 року в Києві, на фасаді будинку № 20/8 по вулиці Жовтневої революції (нині Інститутська), де з 1943 по 1960 рік мешкав композитор, йому встановлено другу меморіальну дошку (бронза, граніт; барельєф; скульптор О. О. Ковальов, архітектор П. Є. Захарченко).

• П. М. Бондарчук. Козицький Пилип Омелянович [Архівовано 17 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 435. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Л. О. Пархоменко. Козицький Пилип Омелянович [Архівовано 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 3. — С. 1070—1071.
• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967. — Т. 2 : Кабарда — Полюддя. — 856 с. — С. 142.
• Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк. — Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ : «Поліграфкнига», 1976. — Т. 1 А—Мол. — С. 416 с. . — С. 308—309.
• Гордійчук М. М. Козицький Пилип Омелянович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1980. — Т. 5 : Кантата — Кулики. — 566, [2] с., [24] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 264.
• Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 848 с. . — ISBN 5-88500-042-5. — С. 306.
• Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9. — С. 306—307.
• Довженко В. Нариси з історії української радянської музики. — Ч. 1. — К., 1957.
• Гордійчук М. П. О. Козицький. — К., 1959.

• Козицький Пилип Омелянович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 470-474.
• Марко Роберт Стех «Очима культури» № 56. Про відродження української музики в 1920х рр. та композитора Пилипа Козицького [Архівовано 2 Жовтня 2014 у Wayback Machine.]
• Енциклопедія Києва [Архівовано 4 Січня 2007 у Wayback Machine.]
• Історія Києва. Другий прибутковий будинок працівників Ради Народних Комісарів. Інститутська, 20/8^{[недоступне посилання з липня 2019]}