Коефіцієнти повноти — чисельні показники, що характеризують повноту обводів судна. Розрізняють чотири коефіцієнти повноти:

• α — коефіцієнт повноти конструктивної ватерлінії, відношення площі ватерлінії до площі описаного прямокутника;
• β — коефіцієнт повноти підводної частини мідель-шпангоута, відношення площі підводної частини мідель-шпангоута до площі описаного прямокутника;
• δ — коефіцієнт загальної повноти, відношення водотоннажності до об'єму описаного паралелепіпеда.
• φ — коефіцієнт поздовжньої повноти, відношення водотоннажності до об'єму прямого циліндра, основою якого є підводна частина мідель-шпангоута.

Коефіцієнти повноти завжди належать діапазону 0…1. Кожен клас кораблів має характерні значення коефіцієнтів повноти. Що більші коефіцієнти повноти, то повнішеі обводи судна і, навпаки, що вони менші, то обводи витягнуті й загострені. Більш повні обводи означають більшу вантажність, але меншу швидкість ходу, порівняно зі суднами, що мають менші значення коефіцієнтів повноти^[1].

Коефіцієнти повноти визначають такими співвідношеннями:

${\displaystyle \alpha ={\frac {S_{W}}{L\cdot B}};}$

${\displaystyle \beta ={\frac {S_{M}}{B\cdot T}};}$

${\displaystyle \delta ={\frac {V}{L\cdot B\cdot T}};}$

${\displaystyle \varphi ={\frac {V}{L\cdot S_{M}}}={\frac {\delta }{\beta }},}$

де

${\displaystyle V}$ — водотоннажність;

${\displaystyle S_{W}}$ — площа горизонтальної проєкції корпусу за ватерлінією;

${\displaystyle S_{M}}$ — площа підводної частини мідель-шпангоута;

${\displaystyle L}$ — довжина судна за ватерлінією;

${\displaystyle B}$ — ширина судна за ватерлінією;

${\displaystyle T}$ — середня осадка судна.

Типові коефіцієнти повноти різних класів суден^[1]