| Коваль Максим Олександрович | ||
|---|---|---|
 Старший сержант | ||
.jpg) | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 4 серпня 1987.svg){kind=small} Узбецька РСР, Учкудук | |
| Смерть | 19 червня 2014 (26 років) Україна, Донецька область, Ямпіль(загиблий у бою) | |
| Поховання | Донецьк | |
| Військова служба | ||
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  ВДВ України | |
| Рід військ |  Десантні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Макси́м Олекса́ндрович Ко́валь (нар. 4 серпня 1987, м. Учкудук, Узбецька РСР — 19 червня 2014, смт Ямпіль, Лиманський район, Донецька область, Україна) — український військовик, десантник, миротворець, старший сержант Збройних сил України. Загинув під час російсько-української війни.
Життєпис
Народився 1987 року в узбецькому місті Учкудук. 1997 переїхав з батьками до України: спочатку в Донецьк, де закінчив 5-й клас, а 1998 — до Чернігова. Навчався в загальноосвітній школі № 6, а з 1999 по 2003 — в ЗОШ № 35. Закінчив професійно-технічне училище № 18 (тепер — Чернігівський професійний будівельний ліцей).
Після проходження строкової військової служби якийсь час працював за спеціальністю. Згодом втілив у життя свою мрію стати професійним військовим-десантником — вступив на контрактну службу до 25-ї десантної бригади. У 2008—2009 брав участь у миротворчій місії в Косові. 2009 вступив до Київського військового інституту на заочну форму навчання. У 2012 році брав участь в міжнародному конкурсі військово-професійної майстерності «Універсальний солдат», у якому посів третє місце.
Старший сержант, головний сержант батареї артилерійської групи 25-ї окремої Дніпропетровської повітрянодесантної бригади ВДВ, військова частина А1126, смт Гвардійське.
В березні 2014 у складі зведеного підрозділу був направлений до міста Бахмут (на той час — Артемівськ) для охорони стратегічних об'єктів, — там був розташований парк бронетехніки і склади зі зброєю. Потім були бої в районі Слов'янська та Лиману (на той час — Красний Лиман).
Обставини загибелі
19 червня о 4:00 почалась військова операція, метою якої було висування в глибину території, знищення укріплень бойовиків в районі смт Ямпіль та звільнення населених пунктів. З Красного Лиману вирушили підрозділи десантників, яким було поставлене завдання взяти штурмом укріплений блокпост «Марс» російсько-терористичних угруповань, провести «зачистку» в передмісті Ямполя, захопити та утримувати ключові точки, зокрема міст через Сіверський Донець. На світанку сили зведеного штурмового загону десантників вийшли виконувати завдання за підтримки артилерії. Перший штурм був невдалим, — десантники потрапили у засідку. Терористи пропустили дві машини колони і підірвали на керованому фугасі третю — машину управління «Реостат». В результаті вибуху командир батареї Роман Прищепа дістав поранення у шию, механіку-водію Антону Воленку відірвало руку, старший сержант Максим Коваль дістав осколкові поранення, інші — контузії. Першим на допомогу прийшов бойовий товариш Сергій Калитюк, зробив укол, покликав медика. Під час наступного обстрілу Максим загинув від кулі снайпера у голову, разом із санінструктором Андрієм Литвиненком, Колитюк дістав кілька кульових поранень[1]. У підбитому з гранатомету КамАЗі зенітників загинув начштабу дивізіону Андрій Клочко і ще один десантник. Було втрачено дві БМД-1. Після півторагодинного бою довелось відступити. На допомогу вилетіла пара Су-25. Перегрупувавшись, поповнивши боєкомплект, десантники знову пішли на штурм. Спільними зусиллями, блокпост був взятий[2][3][4]. У бою загинули шість бійців 25-ї бригади: капітан Андрій Клочко, старший прапорщик Юрій Голополосов, прапорщик Микола Люшенко, старший сержант Максим Коваль, молодший сержант Віталій Мосьпан і солдат медроти Андрій Литвиненко, а також двоє десантників 95-ї бригади капітан Олексій Крементар і старший солдат Олексій Шевченко.
Звільнення населених пунктів Лиманського району (на той час — Краснолиманський район) і взяття під контроль мосту дозволило перекрити останній шлях постачання зброї та боєприпасів до угруповання російського терориста Гіркіна («Стрєлка») у Слов'янськ[5].
На прохання сестри, яка на той час проживала з батьком у Донецьку, Максим Коваль був похований у місті Донецьк. Пізніше родина переїхала до Чернігова.
Нагороди
15 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[6].
Вшанування пам'яті
19 червня 2015 року у Чернігові на будівлі ЗОШ І-ІІІ ступенів № 35 відкрито меморіальну дошку на честь випускника школи Максима Коваля[7][8].
13 жовтня 2015 на фасаді Чернігівського професійного будівельного ліцею встановлено меморіальну дошку з іменами шістьох випускників, які загинули за Україну, серед них і Максим Коваль[9].
19 червня 2016 на перехресті доріг смт Ямпіль — с. Озерне (колишня Іллічівка) — с. Закітне відкрито пам'ятний знак загиблим українським воїнам — визволителям населених пунктів Лиманщини від російсько-терористичних збройних формувань. Серед них імена шістьох полеглих десантників 25-ї бригади[10][11].
Примітки
- ↑ «Львівські чиновники нас звинувачують, що ми обкрадаємо місцевий бюджет», — учасник російсько-української війни [Архівовано 8 Жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Вголос, 7 листопада 2016
- ↑ «Коли штурмували „опорник“ бойовиків, усі офіцери були попереду» [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Народна Армія, 17 березня 2016
- ↑ 25-а Окрема повітряно-десантна бригада. Перші бої в АТО [Архівовано 7 Жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Тиждень, 28 квітня 2016
- ↑ Злочин і кара. Ямпільський казус [Архівовано 7 Жовтня 2017 у Wayback Machine.] // feldherrnhalle на livejournal, 1 січня 2017
- ↑ Слідами Стрєлкова: місця боїв під Краматорськом досі нагадують про 200 знищених бойовиків [Архівовано 6 Жовтня 2017 у Wayback Machine.] // «ДеПо. Донбас», 24 лютого 2016
- ↑ Указ Президента України від 15 липня 2014 року № 593/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ У Чернігові вшанували пам'ять загиблого героя Максима Коваля. Чернігівська міська рада. 19 червня 2015. Архів оригіналу за 8 Жовтня 2017. Процитовано 8 Жовтня 2017.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|5=(довідка) - ↑ У Чернігові встановили дошку пам'яті на честь загиблого бійця ЗСУ // Новини каналу «Garmata TV» на YouTube
- ↑ Імена шести загиблих героїв — на меморіальній дошці Чернігівського професійного будівельного ліцею [Архівовано 8 Жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт Чернігівської ОДА, 15 жовтня 2015
- ↑ На Лиманщині вшанували пам'ять загиблих захисників України [Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Донецька ОДА, 19 червня 2016
- ↑ Під Ямполем відкрили пам'ятник героям та освистали мера (фото, відео) [Архівовано 7 Жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт ГО «Бахмут Український», 19 червня 2016
Джерела
- Коваль Максим Олександрович [Архівовано 28 Листопада 2016 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Коваль Максим Олександрович [Архівовано 30 Серпня 2017 у Wayback Machine.] // Сторінка пам'яті на сайті Чернігівської ОДА.
- Михайло Жирохов. Він загинув під Ямполем [Архівовано 8 Жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Чeline, 3 квітня 2017.
- Старші сержанти (Україна)
- Народились 4 серпня
- Народились 1987
- Померли 19 червня
- Померли 2014
- Поховані в Донецьку
- Військовики 25-ї повітрянодесантної бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Учкудука
- Українські миротворці
- Померли в Лиманському районі (Донецька область)
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)