Ковальчук Юрій Валентинович
рос. Юрий Валентинович Ковальчук
Народження:	25 липня 1951(1951-07-25) (73 роки)
	Ленінград, РРФСР, СРСР
Громадянство:	СРСР  Росія
Членство у	Озеро, кооператив
Нагороди / премії
Освіта	Ленінградський державний університет (1974)

Юрій Валентинович Ковальчук (нар. 25 липня 1951, Ленінград, РРФСР, СРСР) — російський підприємець, основний акціонер і колишній голова ради директорів банку «Росія». Фігурант санкційних списків ЄС, США, ряду інших країн. У часи СРСР займався науковою і науково-адміністративною роботою, був одним з керівників ФТІ ім. Йоффе в Ленінграді.

Народився в родині радянського історика українського походження,^[1] дослідника блокади Ленінграду Валентина Михайловича Ковальчука (1916—2013) та викладачки марксизму-ленінізму Мір'ям Абрамівни Віро^[2] (1918—1998)^[3] .

У 1974 році закінчив фізичний факультет Ленінградського державного університету. Доктор фізико-математичних наук (1985). У 1987—1991 роках — перший заступник директора Фізико-технічного інституту ім. Йоффе, Академії наук СРСР^[4].

З лютого 1991 року — заступник голови правління (віце-президент) Асоціації спільних підприємств Санкт-Петербурга^[4]. У 1991 році став президентом Центру перспективних технологій і розробок^[4]. У 1992 році Ковальчук та інші заснували ЗАТ «Копорація СТРІМ» рос. ЗАО "Корпорация "СТРИМ"^[4]. «СТРІМ» таємно перевозив стратегічну сировину.^[4]. У ці роки зблизився з братами Фурсенко і В. В. Путіним. У 1996 році вони заснували дачний кооператив «Озеро» біля Приозерска^[5][6].

З листопада 2000 року — голова правління Санкт-Петербурзького громадського фонду «Центр стратегічних розробок „Північно-Захід“»; з червня 2005 по червень 2012 року — голова ради директорів банку «Росія»^[7]. У 2008 році за участю Ковальчука створена «Національна Медіа Група» (включає РЕН ТВ, Перший канал, П'ятий канал, «Известия» та ін)^[8].

З червня 1996 року — почесний генеральний консул Королівства Таїланд в Санкт-Петербурзі^[4][9].

Частина президентської резиденції на Валдаї зареєстрована на компанію «Прайм» Ковальчука^[10].

Через групу «Біном» (рос. «Бином»), яку контролюють Ковальчук, Геннадій Тимченко та Світлана Кривоногіх, Ковальчук пов'язується з Михайлом Шеломовим, Петром Колбіним, Іриною Веселовою та іншими наближеними до Путіна особами, зокрема Миколою Єгоровим та Ільгамом Рагімовим^[10][11].

Група «Біном» через засновану в 2009 році «Відродження морських традицій» (рос. «Возрождение морских традиций») контролює мегаяхту «Шеллест», яка плаває в Чорному морі і знаходиться на мисі Ідокопас у резиденції Прасковеївка, пов'язаної з Путіним і охороняється ФСБ^[10][12].

Через компанію Геліос «Відродження морських традицій» контролює елітну яхту «Нега», яка пливе з «Алдогою». Алдога контролюється Кривоногіх.^[10][13] «Альдога» супроводжує судно проекту 03160 «Раптор» «Юнармеец Балтика», яке охороняє «Алдогу» для запобігання диверсії^[14]. На Ладозькому озері у Ковальчука є яхт-клуб «Лагуна», а «Альдога» відвідує його яхт-клуб.^[15].

Ковальчук і його дружина мають 25 % акцій компанії «Озон», а Кривоногіх — 75 %. «Озон» володіє землею під курортом «Ігора», керує «Ігорою» та контролює його торгову марку. Ігора знаходиться всього за 40 км від Озера^[13].

У Таврійському саду в Санкт-Петербурзі Ковальчук володіє 25 % акцій «Леннінградського центру», а Кривоногіх — 75 %.^[13]

20 березня 2014 року Ковальчук потрапив під фінансові та візові санкції США відносно громадян Росії, залучених до анексії Криму^[16]. У заяві Міністерства фінансів США говориться, що Ковальчук входить в «ближнє коло» Путіна і є його «особистим касиром». До списку спеціально позначених громадян і заблокованих осіб потрапив і контрольований Ковальчуком банк «Росія», ставши єдиною юридичною особою, явно зазначеною у списку санкцій^[17].

30 липня 2014 року Ковальчук був включений в «Чорний список ЄС^[be-x-old]»^[18]. Рада Європейського союзу зазначила, що Ковальчук — давній друг президента Путіна і є співзасновником дачного кооперативу «Озеро», в якому впливові люди збираються навколо нього^[19]. Ковальчук, який одержує вигоди від зв'язків з російськими особами, які приймають рішення, є головою і найбільшим акціонером банку «Росія», в якому йому належало близько 38 % в 2013 році і який вважається особистим банком високопосадовців Російської Федерації^[19]. Після незаконної анексії Криму банк «Росія» відкрив відділення в Криму і Севастополі, тим самим зміцнивши свою приналежність до Російської Федерації^[19]. Крім того, банк володіє великими пакетами акцій «Національної Медіа Групи^[et]», яка контролює телеканали, що активно підтримують політику російського уряду щодо дестабілізації України^[19].

Також в 2014 році Ковальчука в свої санкційні списки внесли Канада, Швейцарія, Австралія і Ліхтенштейн^[20][21].

Син Юрія Ковальчука Борис Ковальчук навчався на юридичному факультеті Санкт-Петербурзького державного університету у Дмитра Медведєва, а згодом був помічником Медведєва в уряді.^[15] Борис Ковальчук з квітня 2006 року по грудень 2008 року був директором департаменту апарату Уряду РФ з реалізації пріоритетних національних проектів^[22]. Коли «нацпроекти» згорнули, Борис Ковальчук перейшов на роботу заступником директора Росатома, а в кінці 2009 року був призначений головою державної компанії Інтер РАО — монопольного оператора експорту-імпорту електроенергії.^[15]

Старший брат Юрія Ковальчука — Михайло Ковальчук, президент Курчатовського інституту, на фінансування якого російська держава в останні роки виділяє десятки мільярдів рублів^[23]. За однією з версій, Михайло Ковальчук є автором ідеї реформування Російської академії наук (РАН). Нібито, Михайло Ковальчук, якого кілька разів не обирали дійсним членом (академіком) РАН і не затвердили на посаді директора Інституту кристалографії РАН, користуючись дружбою свого брата з Володимиром Путіним, затіяв цю реформу внаслідок особистої образи^[24][25][26]. Сам Михайло Ковальчук в одному з інтерв'ю заявив, що «Академія має неминуче загинути, як Римська імперія».

• Наталія Сокирчук (09.12.2022). Головний ідеолог війни. Чим олігарх Ковальчук заразив Путіна під час пандемії. Главком.