Ковальчук Андрій Трохимович
Генерал-майор
Загальна інформація
Народження	28 квітня 1974(1974-04-28) (50 років)  Щитинь, Любешівський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Війни / битви	Миротворча місія в Косово Українська миротворча місія в Ліберії Війна на сході України Бої за Слов'янськ Бої за Щастя Бої за Луганський аеропорт Російське вторгнення в Україну (2022) Південний театр воєнних дій російсько-української війни Контрнаступ ЗСУ на півдні України (2022)
Командування
2024 — т.ч. Військова академія, начальник 2021 — 2024 ОК «Південь», командувач 2016 — 2021  ДШВ, нач. штабу 2014 — 2016  80 ОДШБр, командир ???? — 2014  80 ОАеМБр, начальник штабу
Нагороди та відзнаки
Ковальчук Андрій Трохимович у Вікісховищі

Андрі́й Трохи́мович Ковальчу́к (нар. 28 квітня 1974, с. Щитинь Любешівського району Волинської області) — генерал-майор ЗСУ, командувач Оперативного командування «Південь» Сухопутних військ ЗСУ (2021 — 2024)^[1][2]. Командувач об'єднаного стратегічного угруповання військ (ОСУВ) «Олександрія» (2022)^[3].

Начальник штабу — перший заступник командувача Десантно-штурмових військ ЗСУ (2016 — 2021), командир 80-ї бригади (2014 — 2016). Герой України^[4].

У жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від НВ^[5].

Закінчив Харківське гвардійське вище танкове командне училище в 1997 році з відзнакою.

Після здобуття освіти починав службу на посаді командира взводу в 51-й механізованій дивізії. Потім обіймав посади начальника штабу танкового батальйону, командира механізованого батальйону, начальника штабу аеромобільного полку.

У 2004 році Андрій Ковальчук уперше закінчив Національну академію оборони України — за спеціальністю «бойове застосування та управління діями підрозділів (частин, з'єднань) Сухопутних військ». Здобув кваліфікацію офіцера військового управління оперативно-тактичного рівня.

У 2005—2006 роках у званні майора брав участь у Миротворчій місії в Косово.

У 2011 році Андрій Ковальчук служив на посаді начальника штабу вертолітного загону в Ліберії^[6].

12 квітня 2024 року було повідомлено про призначення на посаду начальника Одеської військової академії^[7].

На момент початку війни Андрій Ковальчук перебував на посаді начальника штабу 80-ї окремої аеромобільної бригади.^[6]

У червні—липні 2014 року 1-ша аеромобільно-десантна рота 1-ї батальйонної тактичної групи 80-ї бригади в боях звільнила Лиман, Миколаївку та Слов'янськ. Потім десантники під керівництвом Ковальчука здійснили марш у напрямі населеного пункту Щастя з метою допомоги 3-й батальйонній тактичній групі. Згодом підрозділи спільно деблоковували Луганський аеропорт, при цьому полковник був поранений, проте продовжив виконувати завдання.

У серпні 2014 року призначений командувачем 80-ї окремої аеромобільної бригади.^[8].

19 липня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, а 10 жовтня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького II ступеня.

З березня 2016 року наказом міністра оборони був призначений на посаду начальника штабу — першого заступника командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України.^{[джерело?]}

Нагородні атрибути звання Герой України полковнику Андрію Ковальчуку були вручені Президентом України Петром Порошенком під час параду на Хрещатику з нагоди 25-ї річниці Незалежності України 24 серпня 2016 року.

14 жовтня 2016 року присвоєно військове звання генерал-майора^[9].

У 2018 році здобув ступінь магістра державного управління у Національному університеті оборони України ім. Івана Черняховського. А в червні того ж року отримав меч королеви Великої Британії Єлизавети ІІ, що традиційно, ще з 1996 року, отримують найкращі випускники Національного університету оборони України з рук військового аташе британського посольства^[10].

У травні 2019 року певний час перебував на посаді начальника штабу — першого заступника командувача операції Об'єднаних сил.^[11]

9 серпня 2021 року Андрія Ковальчука наказом Міністра оборони призначено на посаду командувача оперативного командування «Південь» Сухопутних військ ЗСУ.^[12]

Волинянин брав участь у звільненні правобережної Херсонщини. ЗСУ в листопаді 2022 року завершили наступ у напрямку Херсона та вийшли до Дніпра. Під командуванням Ковальчука військові частини та з'єднання також діяли на Одещині, Запоріжжі й Миколаївщині. Російські загарбники зазнали значних втрат та відступили.

Командувач об'єднаного стратегічного угруповання військ «Олександрія» (південний театр бойових дій)^[3].

9 квітня 2024 року Ковальчука було звільнено з посади командувача оперативного командування «Південь»^[13], його місце посів бригадний генерал Шаповалов Геннадій.

• звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (23 серпня 2016) — за особисту мужність, героїзм і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові^[14]
• Хрест бойових заслуг (27 липня 2022) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, вірність військовій присязі^[15]
• орден Богдана Хмельницького II ступеня (10 жовтня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[16]
• орден Богдана Хмельницького III ступеня (19 липня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України^[17]
• орден Данила Галицького (2 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[18].
• почесний громадянин Любешівського району (2017)^[19].
• перехідний меч королеви Великої Британії Єлизавети II (випускнику Національного університету оборони імені Івана Черняховського, 2018)^[20].

• «Крилата гвардія» України // Народна армія, 1 серпня 2014
• Президент присвоїв звання Героя України десантникам Андрію Ковальчуку та Валерію Чибінєєву [Архівовано 25 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 24 серпня 2016 р.
• Катерина Зубчук, «У Крим ми ще поїдемо… на танках» [Архівовано 28 Серпня 2017 у Wayback Machine.] // «Волинь-нова», 1 вересня 2016 р.
• Кость Гарбарчук, «Зараз так склалося, що я краще знаю Луганську та Донецьку області, ніж рідну Волинь» [Архівовано 29 Серпня 2017 у Wayback Machine.] // «Волинь-нова», 20 червня 2017 р.
• Оксана Бубенщикова. Про помилку Майдану, прощання з життям та майбутнє Донбасу (інтерв'ю). Газ. «Твій вибір», 24-30 серпня 2017 р., с. 1, 5.
• Знайомьтесь: це — генерал-майор Ковальчук Андрій Трохимович // facebook Yuriy Temchenko, 28 квітня 2018 р.
• Біографія Андрія Ковальчука: волинський генерал, який звільнив Херсон