Ковалик Сергій Пилипович
Народився	25 жовтня 1846(1846-10-25) Svadkavičyd, Чериковський повітd, Могильовська губернія, Російська імперія
Помер	26 квітня 1926(1926-04-26)[1] (79 років) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР[1]
Поховання	Військовий цвинтар в Мінськуd
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	політик
Alma mater	КНУ імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь	кандидат математичних наукd
Партія	народництво
Конфесія	православ'я
Діти	Ковалик Марія Сергіївнаd

Сергі́й Пили́пович Кова́лик (рос. Сергей Филиппович Ковалик; 13 жовтня (25 жовтня за новим стилем) 1846, нині Зіньківський район Полтавської області — 26 квітня 1926, Мінськ) — російський революціонер-народник родом з України.

Походив із дворян. Його батько був сином козака із Зіньківського повіту Полтавської губернії. Закінчив військову школу у Санкт-Петербурзі. Після відставки, купив маєток у Чериковському повіті Могильовської губернії. Мати померла після родів, коли Сергію було два роки. У 1869 році він закінчив Київський університет. 1870 року при цьому університеті витримав іспит на ступінь кандидата математичних наук.

1872 року Ковалика вибрали мировим суддею в Мглинському повіті Чернігівської губернії. Він керував з'їздом мирових суддів цього повіту. Проте невдовзі Ковалик відмовився від діяльності на легальній основі та повністю присвятив себе революційній роботі.

Ковалик брав участь в організації перших народницьких гуртків 1870-х років, був одним з організаторів «ходіння в народ».

1873 року Ковалик виїжджав за кордон, де познайомився з Михайлом Бакуніним, Петром Лавровим, Петром Ткачовим. Повернувшись у Росію, вів пропаганду в Харкові, Москві, Києві, в селах на Волзі.

У липні 1874 року Ковалика заарештували. За вироком «процесу 193-х», де він був головним звинуваченим разом із Порфирієм Войнаральським, Іполитом Мишкіним, Дмитром Рогачовим, Кавалика засудили до десяти років каторги. Термін відбував в основному в Сибіру. На поселенні жив у Верхоянську та Іркутську, де співпрацював у журналі «Восточное обозрение». Брав участь в етнографічних експедиціях в Якутії.

1898 року переїхав у Мінськ. Служив у державних закладах, викладав. У радянський час читав лекції з математики (до 1922 року) в Мінському політехнічному інституті.

Ковалик — автор спогадів «Революційний рух сімдесятих років і процес 193-х», виданих 1928 року в Москві.

• О. В. Лисенко. Ковалик Сергій Пилипович [Архівовано 17 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 383. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• В. М. Лебедєва. Ковалик Сергій Пилипович [Архівовано 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина. — Т. 3. — С. 1061.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1980. — Т. 5 : Кантата — Кулики. — 566, [2] с., [24] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 247.
• Большая Советская Энциклопедия. — 3-е издание.
• Попов И. И. Сергей Филиппович Ковалик // Каторга и ссылка. — 1926. — № 4. — С. 219—221.
• Итенберг Б. С. Движение революционного народничества. Народнические кружки и «хождение в народ» в 70-х гг. XIX в. — Москва, 1965.

• Світ словників. Ковалик С. Ф. [Архівовано 30 Вересня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
• Ковалик Сергій Пилипович. Автобіографія (рос.)