Клі́макс в екології та геоботаніці — відносно стійкий стан рослинного покриву в біогеоценозі, що виникає у процесі зміни фітоценозу. Часто клімакс розглядають як завершальний, рівноважний етап розвитку екосистеми (моноклімакс). Клімакс залежить від кліматичних факторів, від місцевих особливостей ґрунту та від впливу людини на природу[1].
Термін вперше запроваджений Ф. Клементсом (1916)[2], який був прибічником теорії моноклімаксу та стверджував, що в будь-якій кліматичній зоні існує тільки один клімаксний стан. До його встановлення ведуть усі сукцесії.
Багатьма екологами ця теорія була критично переглянута та запропонована теорія поліклімаксу. Згідно з нею на певній ділянці клімакс може визначатись якимось одним, провідним, або ж кількома факторами у комплексній взаємодії: кліматом, ґрунтовими умовами, топографією, пожежами тощо, тому в одній кліматичній зоні цілком може існувати цілий ряд специфічних типів клімаксу[3].
- ↑ * Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров. — М. : Сов. энциклопедия, 1986. — 831 с.
- ↑ Clements, Frederic E. 1915. Plant Succession: An Analysis of the Development of Vegetation. Washington D.C.: Carnegie Institution of Washington
- ↑ Бигон М., Харпер Дж., Таунсенд К. Экология, особи, популяции и сообщества. — М.: Мир, 1989.
- Клімакс // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 106.
- Корінний стан ландшафту // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 112.
|
Це незавершена стаття з екології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |