Ця стаття потребує істотної переробки. Можливо, її необхідно доповнити, переписати або вікіфікувати. Пояснення причин та обговорення — на сторінці Вікіпедія:Статті, що необхідно поліпшити. Тому, хто додав шаблон: зважте на те, щоб повідомити основних авторів статті про необхідність поліпшення, додавши до їхньої сторінки обговорення такий текст: {{subst:поліпшити автору|Золоті ворота (театр)|11 лютого 2025}} ~~~~, а також не забудьте описати причину номінації на підсторінці Вікіпедія:Статті, що необхідно поліпшити за відповідний день.

Дані у статті наведені станом на 2015 рік. Ви можете допомогти, оновивши інформацію у статті. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.

Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.

Театр «Золоті ворота» – столичний колектив з понад 30-літньою історією (створений у 1979 році).[1] [Архівовано 16 Липня 2019 у Wayback Machine.] З початку заснування незмінним художнім керівником театру був заслужений діяч мистецтв України Валерій Пацунов, який передав естафету молодому поколінню митців. З вересня 2014 року почалась нова сторінка літопису театрального закладу: керівництво театром здійснює молода команда на чолі з режисером Стасом Жирковим.

Театр «Золоті ворота» працює за адресою на вул. Шовковична, 7-а^[1].

У новий театральний сезон 2014-2015 рр. «Золоті ворота» увійшли зі слоганом «Театр, а не музей».[2]

Скромний за розмірами театр – 60 місць – має амбітні плани і не абиякі успіхи. Вдалі дебюти: Дмитро Олійник та його акторська робота у «Мітіне кохання. Щоденник» та режисер Іван Уривський^[2] з його «Олеся. Забута історія кохання». «Сталкери»^[3] за п’єсою сучасного українського драматурга Павла Ар’є стала однією з найрезонансніших вистав сезону 2017 року (копродукція з Київським академічним Молодим театром).

Кілька нових імен вдалося відкрити завдяки проекту «OPEN_MIND_СТУДЕНТ», що передбачає презентацію на професійній сцені кращих дипломних вистав творчих вузів.

Працює освітня програма «Золотих воріт»:

• відкриті лекції;
• кіноперегляди;
• сценічні читання;
• зустрічі глядачів з акторами.

З 22 січня 2015 року Театр пластичної драми на Печерську (що був заснований у 1988 році і знаходився у приміщенні), в якому зараз є театр "Золоті ворота" за рішенням Київради був приєднаний до Київського експериментального театру «Золоті ворота» і тим самим театр пластичної драми перестав існувати. [3] [Архівовано 16 Липня 2019 у Wayback Machine.]