Кисілевський Богдан Ізидорович
Народився	10 січня 1887(1887-01-10) Крогулець
Помер	20 січня 1957(1957-01-20) (70 років) Делієве
Громадянство	Австро-Угорщина →  ЗУНР →  УНР →  Польща →  УРСР
Місце проживання	Станіславів, Маріямпіль
Діяльність	лікар
Відомий завдяки	військовий лікар УСС, військовий лікар УГА, лікар УПА
Alma mater	Віденський університет
Військове звання	Хорунжий (файнріх)
Конфесія	УГКЦ

Богда́н Ізидо́рович Кисіле́вський (10 січня 1887, с. Крогулець, нині Тернопільська область — 16^[1]/20 січня 1957, с. Делієве, нині Івано-Франківська область) — український лікар (УСС, УГА, УПА), громадський діяч.

Народився в селі Крогулець (нинішнього Гусятинського району Тернопільської області) — у тому ж будинку, у якому свого часу появився на світ Богдан Лепкий. Батько — отець Ізидор, мати — Олена — дочка о. Йосипа Левицького (1824—1918), у них було 12 дітей, з яких вісім померли в ранньому віці.

Закінчив державну гімназію в Бучачі. Вступив на правничий факультет Віденського університету; невдовзі перевівся на медичний, закінчив 1915 р.^[2]

У часі Першої світової війни отримав військове звання хорунжого та був скерований лікарем до корпусу УСС. Служив у моравській Остраві, Перемишлі, Львові.

Під керівництвом генерала Мирона Тарнавського пройшов з боями у складі УГА, медична частина розташовувалася у Вінниці, Браїлові, Києві. Був особисто знайомий з Євгеном Коновальцем і Симоном Петлюрою, товаришував з військовими лікарями Белеєм та Ярославом Воєвідкою. Восени 1919 разом із частинами УГА потрапив у «трикутник смерті», його медчастина — під Браїловом; полонений та етапований до більшовицького концентраційного табору біля Ростова.

Досконало володів російською, що йому стало в пригоді при організації втечі. Разом із такими ж бранцями-вояками УГА вирушив пішки через ворожу територію до Галичини. Подорож на захід тривала майже півроку; Дніпро й річки, що траплялися по дорозі, перепливали на саморобних плотах. Коли Богдан постукав у вікно домівки, батьки його не впізнали.

У міжчассі за польської влади працював сімейним лікарем і хірургом. Після приходу окупаційної нацистської влади в 1941 в Станиславові німці оголосили про зустріч адміністрації з місцевою інтелігенцією (мав запрошення). Підслухавши розмову офіцерів, спустився з балкону міського театру, пішов додому. Решту адвокатів, архітекторів, лікарів, вчителів, митців, урядників, які прийшли на зустріч, під конвоєм відвезли до павлівського лісу, де розстріляли. В 1941—1944 роках працював лікарем-фізіотерапевтом у залізничній поліклініці Станиславова. Його викликав комендант місцевої тюрми — пропонував посаду тюремного лікаря. По тому родина перебралася до Маріямполя.

За «других совітів» оперував ночами у криївках при Маріямполі українських повстанців, передавав зв'язковими упівським командирам інформацію намірів енкаведистів.

Помер доктор Богдан Кисілевський у Делієві, де організував за дорученням місцевої влади лікарню, якою керував до смертного часу.

• Був одружений із Станіславою, з дому Лукасевич
• о. Степан Кисілевський (* 1907—1995), душпастир та громадський діяч Івано-Франківщини,
• Сини:
  • Борис Богданович Кисілевський — викладач Кошалінської політехніки,
  • Ігор Богданович Кисілевський, інженер та історик, проживає в Івано-Франківську.

• Чубата Д. Кисілевський Богдан Ісидорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 72—73. — ISBN 966-528-199-2.

• Гладиш Р. Людина честі та обов'язку. [Архівовано 11 Червня 2016 у Wayback Machine.]
• Івано-Франківська ОДТРК [Архівовано 4 Березня 2016 у Wayback Machine.]
• Роман Фабрика — лауреат премії Марійки Підгірянки^{[недоступне посилання з липня 2019]}