Кирил Преславський
Народження:	17 листопада 1895(1895-11-17) Софія, Князівство Болгарія
Смерть:	1 лютого 1945(1945-02-01) Софія, Болгарське царство
Причина смерті:	вогнепальна рана
Поховання:	Рильський монастир
Країна:	Болгарія  Третє Болгарське царство[1]
Релігія:	католицька церква
Освіта:	Національний військовий університет Васила Левскі
Рід:	Саксен-Кобург-Готська династія
Батько:	Фердинанд I
Мати:	Марія Луїза Бурбон-Пармська
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Кирил (болг. Кирил Хайнрих Франц Лудвиг Антон Карл Филип;нар. 17 листопада 1895(18951117) — пом. 1 лютого 1945) — князь Преславський, другий син царя Болгарії Фердинанда I і Марії Луїзи Бурбон-Пармської, молодший брат царя Болгарії Бориса III. Інспектор від інфантерії (1935), генерал-лейтенант царської армії Болгарії (1938), почесний адмірал німецького флоту (13 червня 1917).

По закінченню Військового училища, брав участь у Балканських війнах (1912—1913) і в Першій світовій війні, в якій Болгарія виступала на боці Центральних держав проти країн Антанти. Поразка Центральних держав у війні стало причиною втрати трону для більшості переможених монархів. Ще до зречення імператора Вільгельма II , 3 жовтня 1918 відрікся від престолу батько Кирила цар Болгарії Фердинанд I.

Коли на престол зійшов його брат цар Борис III, Кирило з батьком переїхав до Кобурга. У 1920-ті роки вивчав агрономію в Празькому університеті. У 1926 році повернувся до Болгарії, де став вести богемне життя.

Після кончини брата 28 серпня 1943 став головою Регентської ради з трьох осіб при малолітньому царя Симеона II, крім самого князя Преславського, до Ради входив прем'єр-міністр Богдан Філов і військовий міністр Нікола Міхов. Митрополит Ловчанський Філарет був обраний 4 — м членом Ради, але 16 жовтня 1943 відмовився від участі в ньому.

Центральною фігурою формально вважався князь Кирило, але він не мав політичного впливу в країні. Генерал Міхов, що зайняв пост за рекомендацією Богдана Филова, повністю підтримував прем'єра. У Регентській раді домінував глава уряду, якого прозвали «цар — заступник». Регентська рада продовжувала політику військово-політичного співробітництва з Німеччиною, хоча і прагнув в умовах явної поразки німецьких військ уникати розширення участі Болгарії у війні. Князь Кирило багато в чому продовжував політичний курс свого брата, зокрема, за наполяганням церкви відмовився видати болгарських євреїв Німеччини.

У серпні 1944 року радянський уряд оголосив війну Болгарії як фактичній союзниці Німеччини. Червона армія вторглася на територію країни. Одночасно в Софії спалахнуло прокомуністичний повстання, що завершилося 9 вересня поваленням Регентського ради та встановленням влади Вітчизняного фронту. Після переходу Болгарії на сторону антигітлерівської коаліції і державного перевороту, організованого БКП, князь Кирило був заарештований.

Після тримісячного ув'язнення в радянському полоні, за вироком народного трибуналу був розстріляний в ніч 1 лютого 1945 недалеко від центрального кладовища Софії разом з професором Богданом Філовим, генерал-лейтенантом Ніколою Міховим , 8-ма царськими радниками , 22-ма міністрами кабінету Филова, Добри Божіловим, Іваном Багряновим , 67-ма депутатами XXV Народних зборів Болгарії, в тому числі їхніми головами Ніколою Логофетовим та Христо Калфовим. Тіла розстріляних були опущені в загальну яму, утворену бомбою при авіанальоті на Софію, могилу засипали попелом і зрівняли з землею, а через деякий час на цьому місці було розбито нове кладовище. До 1995 року не було ніякого пам'ятника, який увічнював б імена 104 страчених.

26 серпня 1996 Верховний суд посмертно реабілітував князя, скасувавши вироки від 1 лютого 1945 року, за яким князь Кирило Преславський і представники правлячої еліти Болгарії були розстріляні комуністами.

Князь Кирило захоплювався автомобілями, сам водив власний «Паккард».

• Bulgaria in the Second World War, Marshall Lee Miller, Stanford University Press, 1975.
• Boris III of Bulgaria 1894—1943, Pashanko Dimitroff, London, 1986, ISBN 0-86332-140-2
• Crown of Thorns, Stephane Groueff, Lanham MD., and London, 1987, ISBN 0-8191-5778-3
• The Betrayal of Bulgaria, Gregory Lauder-Frost, Monarchist League Policy Paper, London, 1989.
• The Daily Telegraph, Obituary for «HM Queen Ioanna of the Bulgarians», London, 28 February 2000.