Кентерберійські оповідання | |
---|---|
I racconti di Canterbury | |
Жанр | драма / комедія |
Режисер | П'єр Паоло Пазоліні |
Продюсер | Альберто Грімальді |
Сценарист | П'єр Паоло Пазоліні |
На основі | твору Джеффрі Чосера |
У головних ролях | Франко Чітті Нінетто Даволі П'єр Паоло Пазоліні |
Оператор | Тоніно Деллі Коллі |
Композитор | Енніо Морріконе |
Художник | Данте Ферретті |
Костюмер | Даніло Донаті |
Кінокомпанія | Les Productions Artistes Associés Produzioni Europee Associate |
Дистриб'ютор | United Artists і Netflix |
Тривалість | 109 хв. |
Мова | італійська |
Країна | Італія Франція |
Рік | 1972 |
Дата виходу | 2 вересня 1972 (Італія) |
IMDb | ID 0067647 |
Кентерберійські оповідання у Вікісховищі |
«Кентерберійські оповідання» (італ. I racconti di Canterbury) — фільм П'єра Паоло Пазоліні 1972 року за мотивами однойменного твору Джеффрі Чосера. Друга частина так званої «Трилогії життя», до якої, крім того, входять «Декамерон» (1971) і «Квітка тисячі й однієї ночі» (1974).
Сюжет
В основу сюжету покладені вісім з 24 новел роману Чосера. Багато новел, наприклад «Розповідь Ченця» істотно доповнені Пазоліні в сенсі збільшення соціальної сатири, зокрема, викриття симонії, що панує в середньовічній церкві. Сюжети фільму рясніють фривольними моментами й трохи брутальним гумором, висхідним до першоджерела. Пазоліні також додав сюжет із застигнутими зненацька гомосексуалами, що відсутній в оригіналі. Ряд сюжетів явно запозичені у Боккаччо, на середньовічні ілюстрації якого спирається візуальний ряд фільму.
В ролях
Актор | Роль |
---|---|
Г'ю Гріффіт | сер Жанвьє |
Лаура Бетті | крамарка із Бата |
Нінетто Даволі | Перкін |
Франко Чітті | чорт |
Жозефіна Чаплін | Мей |
Мері Стюарт | |
П'єр Паоло Пазоліні | Джеффрі Чосер |
Цікаві факти
- Прем'єра повної версії фільму (122 хв.) відбулася 2 липня 1972 року на Берлінському міжнародному кінофестивалі.
- В Італії фільм неодноразово заборонявся до прокату судовими рішеннями. Вперше це відбулося 7 жовтня 1971 року (заборона була знята 9 січня 1973 року), потім його знову заборонили рішенням Прокуратури Республіки в Терамо 19 березня 1973 року. Касаційний суд анулював це рішення 2 квітня 1973 року. Через два дні Прокуратура Італійської Республіки у Беневенто знову наклала на фільм заборону. Було поставлено питання про відповідність цього рішення Конституції. Конституційний суд зібрався для обговорення цього питання 27 березня 1975 року і повністю зняв заборону[1].
- Одну із жіночих ролей у фільмі зіграла французька актриса Жозефіна Чаплін — донька Чарлі Чапліна.
- Сам Пазоліні зіграв у фільмі роль автора «Кентерберійських оповідань» Джеффрі Чосера.
Нагороди
- «Золотий ведмідь» Берлінського кінофестивалю 1972 року.
Див. також
Література
- Э. Сичилиани. Жизнь Пазолини. — СПб. : Лимбусс Пресс, ООО "Издательство К. Тублина", 2012. — 715 с. — ISBN 978-5-8370-0548-0.(рос.)
Примітки
Посилання
- «Кентерберійські оповідання» на сайті IMDb (англ.) (станом на 9.12.2014)
- Кентерберійські оповідання на сайті AllMovie (англ.)
- Фільми 1972
- Фільми П'єра Паоло Пазоліні
- Лауреати премії «Золотий ведмідь»
- Фільми Італії 1972
- Фільми Франції 1972
- Кінокомедії 1972
- Фільми-драми Італії
- Фентезійні кінокомедії Італії
- Історичні фільми Італії
- Екранізації італійських літературних творів
- Твори, засновані на Кентерберійських оповідях
- Фільми, дія яких відбувається в XIV столітті
- Фільми італійською мовою