Кекуо́к^[1][2], або ке́к-уо́к^[3][4], кейкуок^[2][5], заст. кеквок^[6] (англ. cakewalk, досл. «похід за пирогом»^[3][7]) — новоорлеанський, негритянський танець під акомпанемент банджо, гітари чи мандолини^[8] з характерними для регтайму ритмічними малюнками: синкопованим ритмом та короткими несподіваними паузами на сильних частках такту.

Ритм кекуока близький до регтайму, має характерні гострі синкопи. Музичний розмір — 2/4, виконується в темпі швидкого маршу^[3].^[2][7]

Попередник («ранній зразок»^[8]) регтайму^[5] і, відповідно, джазу. Поширився в США як побутовий танець завдяки виставам менестрельних театрів^[2]. В першій половині ХХ ст. набув популярності в Європі^[7]. На естраді набула поширення кафешантанна форма кекуока, близька за характером до канкану^[2][3]. Став предком джайву.

На паризьких балах виконувався і як самостійний танець, і як складова частина котильйону та кадрилі^[2].

Назва танцю була пов'язана зі звичаєм нагороджувати найкращих танцюристів пирогом^[2][3][7], а також з позою танцівників, які пропонують страву.

Кейкуок в негритянській традиці — це танець-пародія на гордовитість, поважність манер білих «вельмож»^[8].

До кекуоку зверталися Дебюссі (кекуок з «Дитячого куточка»^[9] («Кек-уок Голлівога^[en]»^[10]), «Генерал Левін-ексцентрик»), Стравинський (у балеті-пантомімі «Історія солдата^[ru]»), Скотт Джоплін та Артур Маршалл («Swipesy Cakewalk»).

До кекуоку, разом з регтаймом та іншими подібними, зверталися музиканти академічної традиції, насамперед групи молодих композиторів сучасної французької музики, що увійшла в історію під назвою «Шістка»^[10].

1. ↑ Бусел, В’ячеслав (2008). Українсько-російський словник (укр та рос) . Київ: ВТФ «Перун». ISBN 978-966-569-259-1.
2. ↑ ^{а б в г д е ж} Музична естрада: довідник: у 4-х т. Т. 1: словник термінів / автор-уклад. В. Откидач. — Х.: Лідер, 2019. — С. 100-101. ISBN 978-617-630-062-5
3. ↑ ^{а б в г д} Юцевич Ю.Є. Музика. Словник-довідник. — Вид. 2-ге, переробл. і доп. — Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2009. — 352 с., 77 нотних прикладів та малюнків. ISBN 978-966-10-0445-9 (ке́к-уок, С. 114)
4. ↑ Кек-уо́к // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
5. ↑ ^{а б} 12 імпровізацій на теми джазових стандартів: методично-репертуарний посібник [для студентів вищих музичних навчальних закладів] / Сергій Цимбал, Катерина Цимбал; Київський університет імені Бориса Грінченка, Інститут мистецтв. – К. : Інтерсервис, 2021. – С. 161. ISBN 978-966-999-092-1
6. ↑ Скалозуб О. Словник чужомовних слів, виразів і приповідок, що вживаються в українській мові. — Видавництво «Рекорд». — Коломия, 1933. — С. 165.
7. ↑ ^{а б в г} Сценічні та побутові форми джаз-танцю / О. А. Плахотнюк // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. — 2013. — № 10(2). — С. 132.
8. ↑ ^{а б в} Мартинова Н. Джазові ідіоми у фортепіанних творах французьких композиторів початку ХХ століття. // Наукові записки.. — Тернопіль, 2012. — Вип. 1. — С. 68-69. — (Мистецтвознавство). Архівовано з джерела 5 червня 2023. Процитовано 2024-03-13.
9. ↑ Мистецтво (інтегрований курс): підруч. для 7 класу закладів загальної середньої освіти / Л. М. Масол, О. В. Гайдамака, Г. В. Кузьменко, Н. А. Лємешева. — К. : Видавничий дім «Освіта», 2020. — (С. 173) 240 с.: іл. ISBN 978-966-983-139-2. «у Клода Дебюссі елементи джазу звучать у дитячій п'єсі „Ляльковий кейк-уок“ із циклу „Дитячий куточок“»
10. ↑ ^{а б} Полянський Т.В. Регтайм у творчості композиторів академічної традиції // Музичне мистецтво в освітологічному дискурсі. — 2017. — Вип. 2. — С. 79. — ISSN 2518-766Х.

• Юцевич Ю.Є. Музика. Словник-довідник. — Вид. 2-ге, переробл. і доп. — Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2009. — 352 с., 77 нотних прикладів та малюнків. ISBN 978-966-10-0445-9. С. 114

Це незавершена стаття про танець. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.