| Тарас Юрійович Карпюк | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Народження | 30 серпня 1984 |
| Смерть | 25 грудня 2022 (38 років) Брянська область, Російська Федерація |
| Поховання | Лук'янівське кладовище |
| Псевдо | «Тарасій» |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014—2022 |
| Приналежність |  Україна |
| Вид ЗС | Добровольчі формування |
| Формування | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна (з 2014) / Бої за Іловайськ |
Тарас Юрійович Карпюк (1984—2022) — громадський активіст, учасник АТО на сході України та російсько-української війни; сапер диверсійно-розвідувальної групи добровольчого батальйону «Братство» Дмитра Корчинського.
Життєпис
Народився 30 серпня 1984 року.
Закінчив факультет соціології та права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»[1].
Громадський активіст, брав участь у різноманітних акціях.
25 січня 2013 року затриманий разом із Максимом Михайловим у Невинномиську; заарештований на 15 діб за спробу участі в акції протесту проти кремлівської влади на Кубані[2].
Учасник Революції гідності. 18 лютого 2014 року був поранений в ноги на Майдані[джерело?].
З початком агресії росії проти України на Донбасі, одразу пішов добровольцем на фронт. У складі добровольчого батальйону «Азов» брав участь у визволенні Маріуполя. У серпні 2014 року брав участь у боях під Іловайськом, де отримав поранення.[3] Після цього довго лікувався.
З початком російського вторгнення в Україну в 2022 році у складі добровольчого батальйону «Братство» був учасником боїв за визволення Київщини, Харківщини, Миколаївщини[3].
Загинув 25 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання на території Брянської області Російської Федерації разом зі своїми побратимами Юрієм Горовцем, Максимом Михайловим і Богданом Ляговим. За попередньою інформацією група загинула, натрапивши в транспортному засобі на мінне поле[4][5]. За іншою інформацією група загинула під час бою[6]. За повідомленням ГУР: "Непийпиво, Святоша, Тарасій та Аполлон відмовились здатись в полон російським військам, зайняли кругову і героїчно прийняли останній бій 25 грудня 2022 року[7]. ГУР МО України: "Непийпиво. Тарасій. Святоша. Аполлон — розвідники, які серед перших перенесли війну на територію ворога. Їхні історії та внесок у спільну справу боротьби за Україну залишиться дороговказом для усіх наступних поколінь захисників нашої свободи й державності так само, як гасло холодноярців та вояків УПА — “Воля України або смерть”. 25 грудня 2022 року диверсійна група Непийпива, Тарасія, Святоші та Аполлона здійснювала глибинний рейд з таємним завданням на підконтрольній ворогу території. Зіткнувшись з російськими військами, четверо розвідників відмовились здаватись в полон і прийняли останній бій. Вічна слава і честь розвідникам, полеглим на війні за волю української нації!".[8]
22 лютого 2023 року батальйон «Братство» повідомив про повернення в Україну тіл чотирьох бійців, які загинули на ворожій території.
7 березня 2023 року в Києві в Михайлівському Золотоверхому соборі відбулося відспівування загиблих; після цього — прощання на Майдані Незалежності[9][10][11]. Похований на Алеї Слави Лук'янівського кладовища[12][13].
Вшанування пам'яті
30 грудня 2022 року на офіційному інтернет-представництві Президента України оприлюднена петиція № 22/174768-еп «Щодо присвоєння почесного звання Герой України посмертно учасникам української диверсійно-розвідувальної групи Максиму Михайлову, Юрію Горовцю, Тарасу Карпюку та Богдану Лягову». 29 січня 2023 року під петицією зібрано більше 25000 голосів, необхідних для розгляду[14]. 22 лютого 2023 року петиція була підтримана Президентом України Володимиром Зеленським, який звернувся до Прем'єр-міністра України Дениса Шмигаля з проханням комплексно опрацювати порушене питання, про результати поінформувати Президента та автора петиції[15].
Примітки
- ↑ Загинув випускник КПІ Тарас Карпюк. НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». 6 березня 2023. Процитовано 7 березня 2023.
- ↑ Кубань. youtube. 26 грудня 2022. Процитовано 5 січня 2023.
- ↑ а б Світлій Пам’яті Тараса Карпюка. Telegram. 2023-03-6. Процитовано 2023-03-7.
{{cite web}}:|first=з пропущеним|last=(довідка) - ↑ У Брянській області РФ загинула група українських бійців. Українська правда. 27 грудня 2022. Процитовано 7 березня 2023.
- ↑ Під час виконання завдання на території РФ загинули четверо українських воїнів. ХТО ВОНИ. Новинарня. 26 грудня 2022. Процитовано 7 березня 2023.
- ↑ «Робили москалям «бавовну»: що відомо про чотирьох загиблих героїв-розвідників, яких поховали напередодні. 5-й канал. 8 березня 2023. Процитовано 10 березня 2023.
- ↑ Facebook. www.facebook.com. Процитовано 27 березня 2024.
- ↑ Facebook. www.facebook.com. Процитовано 21 січня 2025.
- ↑ У Києві попрощалися з чотирма українськими воїнами, які загинули у Брянській області. Укрінформ. 7 березня 2023. Процитовано 7 березня 2023.
- ↑ У Києві попрощалися з розвідниками, які загинули під час бойового завдання в росії. Громадське. 7 березня 2022. Процитовано 7 березня 2023.
- ↑ У Києві попрощались із військовими, які загинули на території Брянської області: щемливі кадри. 24tv.ua. 7 березня 2022. Процитовано 7 березня 2023.
- ↑ Прийшли сотні людей: українці віддають шану загиблим героям. 5 канал. 7 березня 2023. Процитовано 7 березня 2023.
- ↑ Світлій Пам'яті Тараса Карпюка. Департамент навчально-виховної роботи КПІ ім. Ігоря Сікорського. Процитовано 14 травня 2023.
- ↑ Шведенко Катерина Олександрівна (30 грудня 2022). Петиція № 22/174768-еп «Розгляд Президентом України можливості присвоєння звання Герой України загиблим на території ворога учасникам диверсійно-розвідуальної групи». Офіційне інтернет-представництво Президента України. Процитовано 29 січня 2023.
- ↑ В. Зеленський (22 лютого 2023). Відповідь Президента України на електронну петицію № 22/174768-еп «Розгляд Президентом України можливості присвоєння звання Герой України загиблим на території ворога учасникам диверсійно-розвідувальної групи», яку підтримали понад 25 тисяч громадян, оприлюднену на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України 30 грудня 2022 року громадянкою К. О. Шведенко. Офіційне інтернет-представництво Президента України. Процитовано 24 лютого 2023.