|портрет=

Карл Клузіус
лат. Carolus Clusius
Народився	19 лютого 1525[1] або 1 березня 1526(1526-03-01)[2] Аррас
Помер	4 квітня 1609(1609-04-04)[3][4][…] Лейден, Голландське графство, Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів
Поховання	Церква Святого Петра (Лейден)d
Країна	Нідерланди
Діяльність	ботанік, лікар, перекладач, викладач університету, міколог, зоолог, орнітолог
Alma mater	Гентський університет Старий Левенський університет[d] Марбурзький університет Віттенберзький університет Лейкореяd Faculty of Medicine of Montpellierd
Галузь	ботаніка, мікологія, зоологія, медицина
Заклад	Лейденський університет Лейденський університет[2]
Посада	викладач університету і директор
Вчителі	Філіп Меланхтон і Гійом Ронделе
Карл Клузіус у Вікісховищі

Карл Клузіус (лат. Carolus Clusius або нід. Karl Clusius)^[7][8][9] або Шарль де л'Еклюз (фр. Charles de l’Écluse)^{[8][9][10][11]}, 19 лютого 1526 — 4 квітня 1609) — нідерландський^[7], французький^[11] ботанік^[8][10], один з найважливіших європейських ботаніків XVI століття^[12], вважається головним ботаніком свого часу^[13], центральна фігура в обширній європейської мережі обмінів рослинами^[12], основоположник голландської індустрії цибулинних рослин^[14], професор ботаніки^[10], міколог^[7], «батько мікології»^[15], лікар^[10][13], натураліст та гуманіст^[12][13][16].

Карл Клузіус народився у місті Аррас 19 лютого 1526 року^{[8][12][14][17]} в багатій, добре освіченій католицькій родині^[18]. Батько Клузіуса, Мішель де Леклюз, був дворянином та служив радником в провінційному суді Артуа^[12]. Навчався Карл Клузіус у Швейцарії, у Німеччині та у Франції. Він вивчав юриспруденцію^[10] та філософію у Гентському університеті. На початку 1550 року Клузіус провів деякий час у Швейцарії; у 1551 році він перебував у Монпельє, займаючись з професором Гійомом Ронделе^[12]. Середовище Монпельє з його багатством рослин особливо підходила для розвитку схильностей Клузіуса до ботаніки; за ці роки він вивчив не менше восьми мов та отримав великі знання з широкого кола питань^[12]. Карл Клузіус міг читати фламандською, французькою, німецькою, грецькою, італійською, іспанською та латинською мовою^[18]. Він також займався самостійним вивченням португальської мови^[18]. Першою публікацією Клузіуса був французький переклад роботи Ремберта Додунса"Cruydt-Boeck", опублікований у Антверпені у 1557 році^[12]. Карл Клузіус був радником князів та аристократів у різних європейських країнах^[12].

Один сучасник описував Клузіуса як батька усіх красивих садів у Європі^[16]. На момент народження Карла Клузіуса сади мало змінилися з VIII століття; Клузіус відіграв в їх зміні значну роль^[18]. Ботаніка ставала самостійною дисципліною та більше не розглядалася як галузь медицини; рослини були цікавими не тільки через свої лікарські та кулінарні властивості, а Клузіус був одним з перших у Північній Європі, хто визнавав рослини самі по собі, оцінюючи їх красу й використання^[16].

Карла Клузіуса було запрошено до Відня для створення ботанічного саду^[16]; він був директором ботанічного саду у Відні (1573–1587)^[14] при дворі імператора Максиміліана II^[9][12][17]. Заступництво імператора дало йому можливість подорожувати по всій Європі, збираючи інформацію для своїх ботанічних досліджень, та впровадити ряд нових рослин знайдених за межами Європи^[12].

Клузіус сприяв введенню культури картоплі у Європі, а також ввів у Нідерландах тюльпани^[12][16]. Вважається також, що він ввів у західноєвропейське садівництво півонії та гіацинти^[19]. У 1593 році Клузіус став почесним професором ботаніки у Лейдені^[10][12]; цю посаду він займав до своєї смерті^[12]. Одним з важливих досягнень Клузіуса стало створення Лейденського ботанічного саду, другої подібної установи на північ від Альп^[12]. Він створив його у похилому віці, у 67 років^[18]. У Лейденському ботанічному саду Карл Клузіус посадив декілька цибулин тюльпанів, які були надіслані йому з Константинополя Бусбеком — послом Священної Римської імперії при дворі султана Сулеймана I. Незважаючи на те, що тюльпани були з Центральної Азії та на захід від Константинополя до цього не вирощувалися, вони адаптувалися до кліматичних умов північно-західної Європи. Навесні 1594 а перші тюльпани розцвіли на півночі Нідерландів^[16]. Це стало початком голландської індустрії цибулинних рослин^[14].

Карл Клузіус є автором інноваційних, всесвітньо відомих ботанічних публікацій^[12]. Його вважають «батьком мікології», через те що у 1601 році він написав першу монографію про гриби^[15]. Це був регіональний опис грибної флори Угорщини — «Fungorum in Pannoniis observatorum brevis historia», яке вийшло у загальному томі «Rariorum plantarum historia», яке отримало пізніше назву «Кодексу Клузіуса» («Codex Clusianus»)^[15]. Клузіус описав 47 «родів» та 105 «видів» грибів, доповнивши опис досить точними акварельними ілюстраціями^[15]. Більшість грибів з «Кодексу Клузіуса» можна досить точно ідентифікувати за ілюстраціями^[20].

Карл Клузіус помер у Лейдені 4 квітня 1609 року^[8][12][14].

Карл Клузіус спеціалізувався на мікології^[7],а також на вивченні рослин та тварин. Клузіус описав багато нових рослин та тварин Європи, Азії, Африки, Північної Америки та Південної Америки. Він вперше виділив деякі родини рослин.

• 1561: Antidotarium sive de exacta componendorum miscendorumque medicamentorum ratione ll. III … nunc ex Ital. sermone Latini facti (Antwerpen. Ex officina Plantiniana).
• 1570: Galliae Narbonensis ora marittima (Antwerpen. Abraham Ortelius).
• 1571: Hispania nova descriptio (Antwerpen. Abraham Ortelius).
• 1582: Aliquot notae in Garciae Aromatum historiam (Antwerpen. Ex officina Plantiniana).
• 1583: Rariorum aliquot stirpium, per Pannoniam, Austriam, & vicinas quasdam provincias observatarum historia, IV libris expressa (Antwerpen. Ex officina Plantiniana).
• 1583: Stirpium nomenclator Pannonicus (Nemetvyawarini: Joannes Manlius).
• 1601: Rariorum plantarum historia / Fungorum in Pannoniis observatorum brevis historia. Exoticorum libri decem: quibus animalium, plantarum, aromatum, aliorumque peregrinorum fructuum historiæ discribuntur (Antwerpen. Ex officina Plantiniana apud Ioannem Moretum).
• 1605: Exoticorum libri decem: quibus animalium, plantarum, aromatum, aliorumque peregrin. fructuum historiae describuntur / item Pt. Bellonii Observationes, eodem C.C. interprete (Leiden: Ex officina Plantiniana).
• 1611: Curae posteriores, seu plurimarum non antè cognitarum, aut descriptarum stirpium, peregrinorumque aliquot animalium novae descriptiones: quibus & omnia ipsius opera, aliáque ab eo versa augentur, aut illustrantur: accessit seorsim Everardi Vorstii. .. de eiusdem Caroli Clusii Vita & obitu oratio, aliorumque Epicedia (Leiden & Antwerpen). Ex officina Plantiniana.
• 1619: Summi Galliae Belgicae corographica descriptio posthuma, ed. Joachim Morsius (Leiden: Jac. Marcus).
• 1630: Appendix cultori plantarum exoticarum necessaria. in Herbarium Horstianum (Marburg).

Шарль Плюм'є назвав на його честь рід рослин Клузія (лат. Clusia)^[21] родини Клузієві (лат. Clusiaceae)^[22]. Згодом ця назва була прийнята Карлом Ліннеєм^[23][24].

На честь Карла Клузіуса були також названі такі види рослин:

• Amaryllis clusiana Ker Gawl., 1817^[25]
• Galanthus clusii Fisch. ex Steud., 1840^[26]
• Gentiana clusii E.P.Perrier & Songeon, 1853^[27]
• Primula clusii Wiest ex Nyman, 1881^[28]
• Primula clusiana Tausch, 1821^[29]
• Potentilla clusiana Jacq., 1774^[30]
• Potentilla clusiana Geners., 1822^[31]
• Rubus clusii Borbás, 1885^[32]
• Paeonia clusii Stern & Stearn, 1940^[33]
• Achillea clusiana Tausch, 1821^[34]
• Doronicum clusii (All.) Tausch, 1828^[35]
• Tulipa clusiana Shepherd ex Schult.f., 1830^[36]
• Tulipa clusiana Redouté, 1803^[37]
• Tulipa clusiana Orph. ex Nyman, 1882^[38]
• Auricula-ursi clusiana (Tausch) Soják, 1980^[39]
• Tilia clusiana J.Wagner, 1926^[40]

Список ботаніків за скороченням

• Большая советская энциклопедия: Клузиус Карл(рос.)(Перевірено 1 грудня 2013)
• International Plant Names Index: Carolus Clusius (1526—1609) [Архівовано 26 вересня 2015 у Wayback Machine.](англ.)(Перевірено 1 грудня 2013)
• DNB, Katalog der Deutschen Nationalbibliothek: Charles de l'Ecluse [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.](нім.)(Перевірено 1 грудня 2013)
• Allgemeine deutsche Biographie & Neue deutsche Biographie (Digitale Register): Karl Clusius [Архівовано 10 жовтня 2017 у Wayback Machine.](нім.)(Перевірено 1 грудня 2013)
• Exhibition in Leiden University Library on the occasion of the conference ‘Clusius in a New Context’, 23—25 September 2004(англ.)(Перевірено 1 грудня 2013)
• Hortus botanicus Leiden: Clusiustuin(нід.)(Перевірено 1 грудня 2013)
• Encyclopedia Britannica: Carolus Clusius [Архівовано 20 березня 2015 у Wayback Machine.](англ.)(Перевірено 1 грудня 2013)
• Encyclopaedia Romana: Carolus Clusius (Charles de l'Ecluse)(англ.)(Перевірено 1 грудня 2013)
• Strange Science: Carolus Clusius [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](англ.)(Перевірено 1 грудня 2013)
• Clusiusstichting: Carolus Clusius(нід.)(Перевірено 1 грудня 2013)
• Virtual International Authority File: Charles de L´Écluse [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.](англ.)(Перевірено 1 грудня 2013)
• Naturpark: Carolus Clusius (PDF)(нім.)
• 1300 letters of Clusius online at Leiden University Library [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](англ.)

• Karl Mägdefrau: Geschichte der Botanik. Leben und Leistung großer Forscher. Stuttgart, Gustav Fischer Verlag, 2. Auflage, 1992, ISBN 3-437-20489-0.(нім.)
• Heinrich Dörfelt, Heike Heklau: Geschichte der Mykologie. Schwäbisch-Gmünd, Einhorn Verlag 1998, ISBN 3-927654-44-2.(нім.)
• Ilse Jahn: Geschichte der Biologie. Spektrum Akademischer Verlag, Heidelberg 2000, ISBN 3-8274-1023-1.(нім.)
• Heinrich Wilhelm Reichardt: Clusius, Carolus. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 4, Duncker & Humblot, Leipzig 1876, S. 349—351.(нім.)
• Hunger, Friedrich Wilhelm Tobias. Charles de L’Escluse (Carolus Clusius) Nederlandsch kruidkundige, 1526—1609. 2 vols. The Hague: M. Nijhoff, 1927—1943.(нід.)
• Smit, P. «Carolus Clusius and the beginning of botany in Leiden University». Janus. 60 (1973) 87—92.(англ.)
• Ogilvie, Brian W. «The Science of Describing: Natural History in Renaissance Europe». Chicago: University of Chicago Press, 2006.(англ.)
• Чикин Ю. А. Общая фитопатология (часть 1): Учебное пособие. — Томск : ТГУ, 2001. — 170 с.(рос.)
• Леонтьєв Д. В., Акулов О. Ю. Загальна мікологія: Підручник для вищих навчальних закладів. — Харків : «Основа», 2007. — 192—206 с. — ISBN 978-966-495-040-1.

Це незавершена стаття про біолога. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.