Каретний провулок Одеса | |
---|---|
Місцевість | Історичний центр Одеси |
Район | Приморський |
Колишні назви | |
Попова | |
Загальні відомості | |
Протяжність | 340 м |
Координати початку | 46°28′48″ пн. ш. 30°43′28″ сх. д. / 46.480056° пн. ш. 30.724556° сх. д. |
Координати | 46°28′52″ пн. ш. 30°43′24″ сх. д. / 46.481000° пн. ш. 30.723333° сх. д. |
Координати кінця | 46°28′57″ пн. ш. 30°43′19″ сх. д. / 46.482583° пн. ш. 30.721972° сх. д. |
Транспорт | |
Рух | двобічний |
Покриття | асфальт |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Навчальні заклади | Школа № 107, Академія зв'язку ім. Попова |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | r2460032 |
Мапа | |
Каретний провулок у Вікісховищі |
Каре́тний прову́лок — вулиця в історичній частині міста Одеса, Приморський район.
Протяжність близько 340 м (два квартали), із південного сходу на північний захід від вулиці Кіри Муратової до провулка Топольського. Рух двосторонній, покриття проїзджої частини — асфальт.
Забудова переважно 2–4 поверхова рубежів XIX—XX століття.
Поштові індекси Укрпошти — 65020, 65023.
- Сусідні вулиці
← Старопортофранківська, Дігтярна • Ковальська →
Історія
Виник на території південної німецької слободи.
Назву провулка дано через майстрів каретних справ, які жили тут в перші роки заснування Одеси. Відомий Іван Христинович Плейс, мав майстерню на цій вулиці. Але вже до рубежу XVIII—XIX століть таких майстрів тут практично не залишилося[1].
У 1930-ті роки будинок № 27 на вулиці був реконструйований, йому надбудували третій і четвертий поверх, тут розмістився Інститут інженерів зв'язку, нині — Державний університет інтелектуальних технологій і зв'язку.
Розміщення на вулиці освітнього закладу такого профілю послужило підставою до перейменування провулка на честь російського вченого О. С. Попова, — провулок носив його ім'я від 1959 до 1995 року.
Забудова
- 1 — Школа № 107 (на розі вулиці Л. Толстого).
- 2 — Прибутковий будинок Молчанової, 1914 р.
…
- 23 — Житловий комплекс «На Каретному».
Пам'ятки
Будинок № 8 — Прибутковий будинок П. Ткаченка.
Відомі жителі
Будинок № 1 — художник Геннадій Олександрович Ладиженський
Будинок № 14 — архітектор Микола Гружевський
Будинок № 15 — художник Олександр Миколайович Стіліануді, один із засновників Товариства південноросійських художників, його постійний секретар (меморіальна дошка)[2].
Примітки
- ↑ Каретный переулок. obodesse.at.ua (рос.). 11.03.2012. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
- ↑ Стилиануди Александр Николаевич (1868—1948) — художник. odessa-memory.info. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
Посилання
- Одеса, Каретний провулок. Перелік будівель. photobuildings.com. Архів оригіналу за 2 травня 2021.
- Ю. Парамонов (11.03.2012). Каретный переулок. obodesse.at.ua (рос.). Архів оригіналу за 2 травня 2021.
- ОДЕССКИЕ УЛИЦЫ — старые и новые названия, описание. odportal.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 2 травня 2021.
- Где идем? Каретный переулок [Архівовано 2 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)