| Роман Каратницький | |
|---|---|
 Хорунжий (файнріх), Поручник | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 1 квітня 1893 с. Григорів, .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Смерть | 26 жовтня 1970 (77 років) м. Прага |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1918—1922 |
| Приналежність |  ЗУНР |
| Формування |  УСС УГА |
| Війни / битви | Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919 Українсько-радянська війна |
| Командування | |
| комендант Гуцульської сотні 1–го піхотного полку 1-ї бригади УСС | |
 Каратницький Роман у Вікісховищі | |
Роман Каратницький (1 квітня 1893 р., с. Григорів[1], нині Монастириського р-ну Тернопільскої області — 26 жовтня 1970, м. Прага, Чехословаччина) — хорунжий легіону УСС, поручник УГА, український громадський діяч у Чехословаччині. Брат четаря легіону УСС Івана Каратницького.
Життєпис
Народився 1 квітня 1893 року в с. Григорів Бучацького повіту (тепер Монастириського р-ну Тернопільскої обл.) у сім'ї греко-католицького священника о. Володимира Каратницького (1862—1900 с. Григорів) та Ольги з роду де Шиллінг-Сінгалевичів (de Schilling-Siengalewicz). Брат четаря Легіону УСС Івана Каратницького.
Австрійська армія
З початком Першої світової війни був покликаний у ряди австро-угорської армії, де воював у званні капрала у складі 5 запасної роти 24 пішого полку. У першій половині 1915 р. — поранений у верхню частину лівої руки та лікувався в 11-му запасному шпиталі Відня[2]. Наслідки напевно цього поранення він проніс через усе життя; у чехословацьких документах вказано, що його ліва рука паралізована[1].
УСС
Вступив до Легіону УСС, на 01 червня 1916 р. — підхорунжий у 7-мій сотні пор. Осипа Левицького[3]. Згодом у Легіоні УСС підвищений у званні до хорунжого.
УГА
У 1918 р. — активний учасник Листопадових боїв у Львові[4], комендант Гуцульської сотні у складі 1-го піхотного полку 1-ї бригади УСС Галицької армії. Розпорядженням Державного Серкретаріату ЗО УНР 1 березня 1919 р. був підвищений у званні до четаря[5], пізніше поручник. Пройшов з УГА всіма тернистими шляхами, був за р. Збруч. На інтернуванні в Чехословаччині перебував у Йозефівському таборі. Згадується в «Українському Скитальці» у складі робітничих сотень у Ружомберку[6] та Жиліні[7] (Чехословаччина, нині Словаччина).
Після визвольних змагань
У 1922 р. поступив на навчання у Вищу економічну школу в Празі, де здобув фах інженера. Залишився в Чехословаччині де брав активну участь в українських організаціях: з 1928 р. — почесний член українського студентського братства «Запороже» у Празі, з 1935 р. був членом управи Товариства Музею визвольної боротьби України, член і Голова Товариства українських інженерів з осідком у Празі[8], з 1931 р. член Союзу чехословацьких інженерів[1].
З 1922 по 1942 рік мешкав у різних районах Праги та місті Ржевніце. 16 квітня 1930 року отримав громадянство Чехословацької Республіки, за документами якої носив ім'я Roman Karatnický[1].
Станом на 1926 рік працював клерком у Страховій компанії «Прага», у 1933 р. так само клерк, точне місце роботи не вказано[1].
19 квітня 1933 року Роман Каратницький на Жижкові у Празі побрався шлюбом з Міладою Бермановою 1904 року народження. 30 грудня 1934 р. у Празі народився син їх Іван Володимир (Ivan Vladimír Karatnický), названий на честь загиблого в Легіоні УСС брата[1].
Роман Каратницький відійшов у засвіти 26 жовтня 1970 р. і похований на цвинтарі Малвазінки (Malvazinky) у Празі.
Див. також
- У пошуках могили усуса, поручника УГА, громадського діяча, інженера Романа Каратницького
- У пошуках могили усуса, поручника УГА, громадського діяча, інженера Романа Каратницького - продовження
Примітки
- ↑ а б в г д е Національний Архів Чеської Республіки ((Národní archiv ČR)) — 4911-К 823/23
- ↑ Nachrichten über Verwundete und Kranke ausgegeben am, No 427
- ↑ Поіменний список боєвих відділів 1 полку українських січових стрільців з дня 1 червня 1916 р., зладжений на основі урядового списку, захованого в Музеї Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові // Українські Січові Стрільці 1914—1920 / За ред. Б. Гнаткевича. Репринт. відтворення з вид. 1935 р. Львів, 1991. С. 152
- ↑ Кузьма О. Листопадові дні 1918 р. — Львів: Червона Калина, 1931. — С. 136—139.
- ↑ Українська Галицька Армія. Матеріяли до історії. Т.II. — Вінніпег, 1960. -С. 68,317
- ↑ Український Скиталець. — Йозефів, 1922. — Ч.18.- С. — 24.
- ↑ Український Скиталець. — Йозефів, 1922. — Ч.11.- С. — 11
- ↑ Наріжний С. Українська еміграція. — Прага, 1942 — С.-241
| Команданти Легіону УСС |
|  | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Кіш УСС | майор Никифор Гірняк (16.01.1915 — 1.11.1918) | |||||
| Вишкіл УСС |
| |||||
| Курені УСС (сформовані 7.09.1914) (повторно сформовані 06.10.1914) |
| |||||
| Стрілецькі сотні УСС |
| |||||
| Сотня скорострілів УСС | ||||||
| Технічна сотня УСС | лейтенант Василь Клим • лейтенант Іван Сіяк | |||||
| Будівельна сотня УСС | обер-лейтенант Михайло Гнатюк • обер-лейтенант Іван Цяпка | |||||
| Сотня кінноти УСС | обер-лейтенант Роман Камінський | |||||
| Жіноча чота УСС | ||||||
| Пресова кватира УСС |
| |||||
| Вояки УСС, які згодом стали відомими | ||||||
| Організація та бойовий шлях Легіону | 1. 07 вересня 1914: сформування куренів і сотень 2. 10 вересня 1914: відбуття на фронт першого підрозділу (сотня В. Дідушка)
| |||||