Каміль Рессу
Camil Ressu
Народження	28 січня 1880(1880-01-28)[1][2]  Галац, Румунія
Смерть	1 квітня 1962(1962-04-01)[1][3] (82 роки)
	Бухарест, Румунія
Поховання	цвинтар Беллу і Центральний цвинтар Кишинева
Країна	Румунія
Жанр	портрет
Навчання	Bucharest National University of Artsd, Яський університет мистецтв Джордже Енескуd і Академія Жуліана
Вчитель	George Demetrescu-Miread, Gheorghe Popovicid і Жан-Поль Лоран
Діяльність	художник
Напрямок	Tinerimea artisticăd, Arta română Societyd, Arta Societyd, Fine Arts Uniond і Salonul Oficiald
Роки творчості	1897[1] — 1962[1]
Відомі учні	Gheorghe Naumd, Aurel Cojand, Alexandru Ciucurencud, M. H. Maxyd, Vasile Brătulescud, Ion Popescu Negrenid, Gheorghe Chivud, Elena Greculesid, Constantin Dipșed, Ion Pacead, Ion Lucian Murnud, Alexandru Țipoiad, Ervant Nicogosiand, Dinu Vasiud, Andrei Ostapd, Geta Brătescud, Constantin Lucacid, Virgil Predad, Ion Alin Gheorghiud, Mircea Deacd, Spiru Chintilăd, Marin Petre Constantind і Gheorghe Ghițescud
Партія	Румунська соціал-демократична партіяd
Роботи в колекції	Міський музей (Амстердам)[4]
Нагороди	Artist of the Peopled
Каміль Рессу у Вікісховищі

Каміль Рессу (рум. Camil Ressu, 28 січня 1880, Галац — 1 квітня 1962, Бухарест) — румунський художник. Ректор Національного університету мистецтв Румунії.

Відомий як автор портретів своїх сучасників: Штефана Лук'яна, Тудора Аргезі, Янку Брезіану.

Рессу вивчав живопис в 1897-1899 в Національній школі образотворчих мистецтв (Școala Națională de Arte Frumoase) під керівництвом Ґеорґе Деметреску Міря, а потім в Яссах, у Ґеорґе Поповича. Продовжуючи свою освіту за кордоном, художник живе і займається в Мюнхені, а з 1902 — в Парижі, в Академії Жюліана, в класі Жана-Поля Лорана. Після повернення в 1908 до Румунії Рессу співпрацює з журналами Adevărul, Cronica і Facla, публікуючи в них свої карикатури і сатиричні малюнки. Виставляв свої твори на різних групових виставках. У 1910 пейзажі пензля Рессу і його полотна з буколічними сценками були показані на виставці «Молодь мистецтва». Перша персональна виставка Рессу відбулася в 1914. У 1917 він, разом з такими майстрами, як Ніколае Дереску, Штефаном Дімітреску, Йосипом Ісером, Маріус Бунеску, Дімітріє Пачуря, Корнелом Медрі, Іоном Жалячи і Оскаром Ганом утворює групу Румунське мистецтво (Arta Română). У 1921 Рессу стає одним із засновників Синдикату художників і скульпторів Румунії (Sindicatul Artiștilor plastici din România), і до 1923 його очолює. До 1941 він був професором і ректором бухарестського Національного університету мистецтв.

У 1950 Рессу стає почесним президентом Союзу румунських художників. У 1955 йому присвоюється звання Народного художника Румунії. Був дійсним членом Румунської академії.

Помер 1 квітня 1962 в Бухаресті, похований на цвинтарі Беллу

• Gheorghe Cosma: Camil Ressu. București, 1967
• Krikor H. Zambaccian — Însemnările unui amator de artă [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.], București, Editura de Stat pentru Literatură și Artă, 1957
• Mircea Deac, Camil Ressu. — București: E.P.P.L.A., 1956 — 34 p

• Vă mai amintiți de… Camil Ressu [Архівовано 10 вересня 2011 у Wayback Machine.], 14 octombrie 2009, Eliza Zdru, Adevărul
• Valori ale culturii naționale: Camil Ressu: 130 ani de la naștere [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.], 28 ianuarie 2010, Amos News