Казимирчак-Полонська, Олена Іванівна
Народилася	21 листопада 1902(1902-11-21) Селець, Володимирський повіт, Волинська губернія
Померла	30 серпня 1992(1992-08-30) (89 років) Санкт-Петербург
Поховання	Санкт-Петербург
Країна	Російська імперія II Польська Республіка  СРСР
Діяльність	астрономка
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Галузь	астрономія, теологія
Заклад	Варшавський університет, Львівський університет, Херсонський педагогічний інститут, Одеський педагогічний інститут, Ленінградський педагогічний інститут, Інститут теоретичної астрономії АН СРСР
Науковий ступінь	доктор філософії, доктор фізико-математичних наук
Відома завдяки:	дослідження руху комет
Нагороди	премія імені Ф. О. Бредіхіна АН СРСР (1968)
Казимирчак-Полонська Олена Іванівна у Вікісховищі

Олена Іванівна Казимирчак-Полонська (21 листопада 1902, Селець — 30 серпня 1992, Санкт-Петербург) — українська, польська й російська астрономка, дослідниця руху комет, а в останні роки життя — черниця й богословка. Доктор фізико-математичних наук (1968), лауреатка премії АН СРСР імені Ф. О. Бредіхіна (1968).

Народилась на Волині, здобула освіту в Луцьку і Львові. Працювала у Львівській та Варшавській університетських обсерваторіях, Інституті теоретичної астрономії АН СРСР^[ru] в Ленінграді, викладала в Херсонському, Ленінградському й Одеському педагогічних інститутах. 1934 року у Варшавському університеті здобула ступінь доктора філософії, але в 1950 в Інституті теоретичної астрономії АН СРСР мусила захистити окрему дисертацію кандидата фізико-математичних наук, оскільки СРСР не визнав її польського наукового ступеня. 1952 року радянська влада заарештувала її за підозрою в «шпигунській діяльності», але згодом звільнила за відсутністю доказів.

Дослідила еволюцію кометних орбіт під впливом збурень з боку планет. Вивчила, як близькі прольоти комет повз планети дозволяють їм переходити з довгоперіодичних на короткоперіодичні орбіти. Створила точні теорії руху багатьох короткоперіодичних комет. Ці роботи лягли в основу її докторської дисертації (1968) й були відзначені премією АН СРСР імені Ф. О. Бредіхіна (1968).

Була релігійною, брала участь в роботі офіційних і неофіційних релігійних організацій. Наприкінці життя стала черницею, писала роботи з богослов'я, викладала в Ленінградській духовній академії.

Олена Полонська народилася 21 листопада 1902 року у селі Селець Волинської губернії Російської імперії, де її батьки Євгенія та Іван Полонські володіли невеликим маєтком^[1]. У цьому ж селі пройшло дитинство дівчини^[2]. Олена зростала разом зі старшою сестрою Вірою та молодшим братом Євгеном. Їхній батько Іван Михайлович був випускником Петербурзького університету і вчив дітей основам природознавства, мовам, грі на музичних інструментах. Вдома у Полонських була велика бібліотека^[3].

Олені добре давались як точні, так і гуманітарні науки^[2]. 1920 року дівчина на відмінно закінчила гімназію у Луцьку. Вона добре знала українську, англійську, німецьку, польську та російську мови. Після гімназії мусила допомагати своїй хворій матері з веденням справ маєтку та працювати клерком у судовій канцелярії в Луцьку^[1][2].

За Ризьким миром 1921 року Волинь перейшла до Польщі. Для вступу до польського університету Полонська мусила перескласти екзамени з усіх предметів. Крім того, вона склала екстерном курс чоловічої гімназії з латини та давньогрецької мови. 1922 року Полонська успішно вступила на кафедру астрономії фізико-математичного факультету Львівського університету Яна Казимира^[2], а 1927 року закінчила виш. Після цього залишилася працювати в університетській астрономічній обсерваторії під керівництвом астронома Марціна Ернста^[4][5][6]. У 1927/1928 працювала в обсерваторії демонстратором, а від 1 жовтня 1928 до 28 лютого 1929 — молодшою асистенткою^[7]. Коли Ернст помер, Полонська переїхала до Варшави^[8].

Від 1932 року працювала асистенткою Астрономічної обсерваторії Варшавського університету. Там її запросив до аспірантури патріарх польської небесно-механічної наукової школи професор Міхал Каменський^[1]. Дисертація Полон­ської називалась «Про рух планетоцентричних комет»^[2] і присвячувалась вивченню руху комет під час їхнього захоплення планетами. 1934 року вона здобула ступінь доктора філософії^[1].

1936 року, у віці 34 років, Полонська одружилася із Леоном Казимирчаком, іхтіологом з Варшавського університету^[1][2]. У травні 1937 в них народився син Сергій^[9], названий на честь протоієрея Сергія Булгакова, духовного наставника Полонської^[2][3].

Від 1940 року Казимирчак-Полонська працювала в астрономічному інституті при Львівському університеті^[10]. 17–22 жовтня 1940 разом із керівником кафедри Еугеніушем Рибкою вона брала участь в астрономічній науковій сесії у Києві, де вони виголосили реферат про фотовізуальну фотометрію та спостереження біля Північного полюса^[11]. У Львові Казимирчак-Полонська зустріла початок Німецько-радянської війни^[2].

1944 року разом із родиною переїхала до Варшави. Там вона давала приватні уроки з математики^[1][2]. Перед початком Варшавського повстання вона з сином встигла виїхати з міста, тоді як її чоловік і мати опинились у пастці. Придушивши повстання, німці відправили мешканців міста в кілька концентраційних таборів. У пошуках чоловіка та матері Казимирчак-Полонська послідовно оглядала такі установи, залишаючи маленького сина в далеких родичів або знайомих. Вона дізналась, що її матір перевели в табір для людей похилого віку, а чоловіка відправили на роботу до Австрії. Зрештою вона знайшла матір в пункті Червоного Хреста^[2]. Також їй вдалося дізнатись, що її чоловіка німці відправили на роботи у Відень. За її спогадами, вони зуміли обмінятись парою листів, але вже ніколи не зустрілись^[12].

Прихід Червоної армії Казимирчак-Полонська зустріла у польському місті Жирардуві, де вона в той час жила разом із сином та матір'ю^[12]. Радянське консульство запропонувало всім охочим швидку репатріацію. Астрономці гарантували роботу та житло й обіцяли, що її чоловік теж згодом зможе в'їхати до Радянського Союзу. Вона обрала поселитись на півдні України, сподіваючись, що теплий клімат допоможе її хворим сину та матері^[1].

У травні 1945 року родина переїхала в Херсон, де Казимирчак-Полонська влаштувалась у Херсонському педагогічному інституті: спочатку лаборанткою, а згодом — старшою викладачкою кафедри математики^[1]. Її польський диплом доктора філософії в СРСР не визнали^[13], зокрема через те, що вона не знала ідей марксизму-ленінізму й історії КПРС. В'їхати до СРСР її чоловіку так і не дозволили^[2]. Казимирчак-Полонська разом із сином та матір'ю мешкала у схожій на сарай комунальній квартирі із земляною підлогою^[1]. Щоб забезпечити родину, вона мусила працювати по 17 годин на добу, одночасно готуючи нову дисертацію кандидата наук^[2][13].

1948 року захворів її син Сергій. Ймовірно, лікарі помилились з діагнозом і лікували його від черевного тифу, тоді як він зрештою помер в лікарні від менінгіту. Керівництво інституту заборонило Казимирчак-Полонській ховати сина за християнським обрядом, однак вона все одно вночі зі священником потайки здійснила церковну панахиду^[2].

Щоб відірватися від скорботи за сином і зануритись у наукову роботу, Казимирчак-Полонська переїхала до Інституті теоретичної астрономії АН СРСР^[ru] у Ленінграді, куди її запросив директор інституту Михайло Субботін^[13]. Тут вона в 1950 році захистила дисертацію «Тісні зближення комет із планетами та планетоцентричний рух комет» на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук^[2]. За сумісництвом працювала штатною викладачкою у Ленінградському педагогічному інституті імені М. Н. Покровського. У листопаді 1951 року через чистки, пов'язані з боротьбою з «ворогами народу», її звільнили з астрономічного інституту під формальним приводом «скорочення штату», хоча вона продовжила займатись викладацькою роботою в педагогічному виші^[13].

25 січня 1952 року Казимирчак-Полонську заарештували за підозрою в «шпигунстві та антирадянській діяльності», і наступні 9 місяців вона провела в Бутирській в'язниці. За спогадами науковиці, її щоночі допитували по 8-12 годин, а вдень не давали спати. На допитах її змушували наговорювати на інших, і, щоб уникнути цього, вона кілька разів невдало намагалась перегризти собі вени на руках^[2]. Зрештою її звільнили за відсутністю доказів^[13].

Поки Казимирчак-Полонська була за ґратами, її стару матір відправили у психіатричну лікарню, де та померла^[2]. Знову влаштуватись на роботу в Ленінграді після ув'язнення для науковиці виявилось неможливим. Вона переїхала до Одеси, де в 1953—1956 роках працювала доценткою в Одеському педагогічному інституті імені К. Д. Ушинського^[10]. Тут вона створила астрономічний гурток імені Ф. О. Бредіхіна, а також продовжувала займатись науковою роботою^[13].

Казимирчак-Полонська особливо цікавилась дослідженням орбіт комет, щоб зрозуміти їхнє походження: чи є комети міжзоряними об'єктами, випадково захопленими Сонячною системою, чи вони утворились безпосередньо в Сонячній системі із залишків протопланетної речовини. Таке дослідження потребувало великого обсягу обчислень, тому 1956 року вона вирішила повернутися до ленінградського ІТА — провідного радянського центру небесномеханічних досліджень. Попри свій значний вік і науковий досвід, їй вдалося влаштуватись лише молодшою науковою співробітницею у відділі малих планет, комет і супутників^[13].

Тут вона освоїла новий для себе фах програмістки та підготувала для розрахунків дані про рух комет за останні 400 років^[13]. Намагаючись дослідити за допомогою ЕОМ динаміку всіх відомих короткоперіодичних комет, вона зібрала на перфокартах фонд координат планет-збурювачів. У ці роки вона дуже багато працювала, подекуди залишаючись у машинній залі по 24 години поспіль^[2].

1968 року захистила докторську дисертацію «Теорія руху короткоперіодичних комет і проблеми еволюції їх орбіт». Того ж року серія праць, що склала її дисертацію, здобула премію АН СРСР імені Ф. О. Бредіхіна^[13]. У 1970-х роках належала до оргкомітету комісії № 20 МАС; брала активну участь в організації симпозіуму МАС «Рух, еволюція орбіт і походження комет» у Ленінграді (1970) і публікації результатів його роботи^[14]. Багато часу приділяла роботі з аспірантами, деякі з яких згодом стали відомими українськими, російськими та польськими науковцями^[13]. Від 1960-х до 1990-х років вона написала понад 100 наукових праць з астрономії^[2].

З юнацьких років Казимирчак-Полонська була релігійною; навіть у радянські роки вона відкрито декларувала свою віру^[2]. У 1923 році вона брала участь у першому з'їзді Російського студентського християнського руху^[ru]. Там вона познайомилася з Сергієм Булгаковим, який став їй духовним наставником^[2][3]. Повертаючись з Європи до СРСР у 1945 році, Казимирчак-Полонська таємно провезла у подвійному дні кухонного буфета праці Сергія Булгакова та Миколи Бердяєва та конспекти релігійних лекцій, які вона потім використовувала у своїй релігійній діяльності^[15]. У 1960-ті роки у квартирі Казимирчак-Полонської збирався нелегальний богословський гурток, у якому науковці, літератори та священники обговорювали релігійні теми та спільно читали духовну літературу^[2][16].

У 1980—1990 роках вона викладала теологію в Ленінградській духовній академії та працювала у відділі історії та біблеїстики Російської православної церкви. 1987 року вона прийняла чернечий постриг^[2]. Наприкінці життя вона майже повністю втратила зір, однак продовжувала по пам'яті читати лекції в академії та диктувати своїм помічницям наукові праці, підписуючи їх як «монахиня Олена»^[17].

Померла 30 серпня 1992 року. Похована на кладовищі астрономів на території Пулковської обсерваторії під Санкт-Петербургом^[13].

Найважливіші наукові праці Казимирчак-Полонської присвячені дослідженню рухів комет, зокрема еволюції їхніх орбіт^[10]. Вона поставила нові задачі з розрахунку орбіт комет за допомогою ЕОМ та розробила нові методи інтегрування рівнянь руху комет зі змінним часовим кроком з урахуванням гравітаційних і негравітаційних збурень^[14].

Особливо цікавилася короткоперіодичними кометами. Дослідила важливість зближення таких комет з великими планетами, особливо з Юпітером, і показала, що гравітаційні збурення від великих планет є основним фактором зміни орбіт комет. Довела можливість захоплення короткоперіодичних комет великими планетами та проаналізувала загальні принципи еволюції орбіт комет від майже параболічних до короткоперіодичних^[10]. Висунула нову чисельну модель багатоступеневого захоплення комет планетами-гігантами на великих проміжках часу, підтвердивши її низкою прикладів^[14]. Визначила, що Юпітер раніше захоплював низку комет із сімейств Урана й Сатурна^[10].

Вивчила рух близько 40 короткоперіодичних комет сімейств різних планет за час від 1660 до 2060 року^[10][14]. Розробила детальну теорію руху комети 14P/Вольфа на інтервалі 1884—1973^[14] з урахуванням негравітаційних ефектів і гравітаційних збурень з боку Юпітера^[10]. Створила високоточну чисельну модель динаміки комети 47P/Ашбрука — Джексона^[en] у 1949—1979 роках^[14].

Спільно з Астаповичем, Бєляєвим і Терентьєвою промоделювала збурення орбіт кількох метеорних потоків і виявила їхню структуру. Зокрема науковці вперше розрахували збурений рух метеорного потоку Леонід на часовому проміжку 1700—2000 і правильно передбачили момент максимуму його інтенсивності в 1966 році^[14].

• Премія АН СРСР імені Ф. О. Бредіхіна «за велику серію робіт у період 1961—1968 років, присвячених побудові чисельних теорій рухів короткоперіодичних комет, проблемі еволюції їхніх орбіт у віковому масштабі та дослідженню походження комет» (1968)^[2][18].
• У 1978 році на честь Казимирчак-Полонської назвали астероїд 2006 Полонська^[2], відкритий 1973 року Миколою Черних у Кримській астрофізичній обсерваторії^[19].

• 10-11 жовтня 1997 на честь 95-ї річниці від дня народження Казимирчак-Полонської в Санкт-Петербурзі пройшов міжнародний семінар «Онтологічні питання сучасної астрономії та фундаментальної науки», у якому взяли участь священники та науковці^[16].
• У селищі Антонівка Херсонської області є вулиця Олени Казимирчак-Полонської^[20][21].
• У місті Володимир є вулиця Олени Полонської.
• До 2023 року в її рідному селі Селець працювала гімназія імені Олени Полонської, тепер ліквідована^[22].

• Казимирчак-Полонская Е. И. Обзор исследований тесных сближений короткопериодических комет с Юпитером (1770—1960) // Труды Института теоретической астрономии. — Вып. 7. — Ленинград: Издательство АН СССР, 1961.— С. 19 -190.
• Казимирчак-Полонская Е. И. Основные задачи исследования сближений комет с большими планетами. Москва: Издательство АН СССР, 1961. — 311 с.
• Казимирчак-Полонская Е. И., Беляев Н. А., Астапович И. С., Терентьева А. К. Исследование возмущённого движения метеорного роя Леонид // Астрономический журнал.— Москва, 1967. — Т. 44. — № 3. — С. 616—629.
• Kazimirchak-Polonskaja E.I., Beljaev N.A., Astapovich I.S., Terenteva А. К. Investigation of perturbed motion of the Leonid meteor stream. In «Physics and dynamics of meteors». — Eds. L. Kresak and P. M. Millman. Dordrecht-Holland, 1968.— P. 449—475.
• Казимирчак-Полонская Е. И. Захват комет Юпитером и некоторые закономерности в вековой эволюции кометных орбит // Астрометрия и небесная механика. — Москва-Ленинград, 1978. — Вып.7.— С.340-383.
• Казимирчак-Полонская Е. И., Беляев Н. А., Чурюмов К. И. Ф. А. Бредихин — выдающийся пионер кометной астрономии // Новейшие достижения в теории комет и динамике малых тел Солнечной системы: Тематический сборник Астрономической секции ЦС ВАГО: Первые Бредихинские чтени. — Москва, 1986. — С. 6-11.

• Елена (Казимирчак-Полонская), мон. О сборнике С. Н. Булгакова «Два града». К 125-летию со дня рождения прот. Сергия Булгакова // Путь Православия. Москва, 1996/1997. № 5. 48-55.
• Елена (Казимирчак-Полонская), монахиня. Профессор протоиерей Сергий Булгаков (1871—1944) // Богословские труды. Москва, 1986. № 27. 108—170, 173—194
• Елена (Казимирчак-Полонская), монахиня. Святой благоверный великий князь Александр Невский — ревнитель и защитник православной веры // Санкт-Петербургские епархиальные ведомости. Вып. 23. — Санкт-Петербург, 2000. — С. 9—20.
• Елена (Казимирчак-Полонская), монахиня. Профессор протоиерей Сергий Булгаков (1871—1944) // Богословские труды. М., 1986. № 27. С. 108—170, 173—194. Переиздание — Москва: Общедоступный православный университет, основанный прот. А. Менем, 2003.
• Елена (Казимирчак-Полонская), монахиня. О действии благодати Божией в современном мире (записки православного миссионера): Сборник / Сост. В. Л. Нимбуев, О. Т. Ковалевская. Санкт-Петербург: Проспект, 1998. (Переиздания: Москва: Общедоступный православный университет, основанный прот. А. Менем, 2002, М.: Оранта, 2012)
• «Богу шоры не нужны…»: Письма 1958—1987 годов / Монахиня Елена (Казимирчак-Полонская), инокиня Иоанна (Рейтлингер). Москва: Культурно-просветительский фонд «Преображение», 2013. — 126 с.

• Корсунь А. Ім'я земне і небесне : 21 листопада — 100 років від дня народження О. І. Казимирчак-Полонської // Вісник Національної академії наук України. — 2002. — № 11. — С. 66—68.
• Імена України в космосі / під ред. І. Б. Вавилової і В. П. Плачинди. — Львів : НАУТІЛУС, 2003. — С. 312-313. — ISBN 966-95745-5-2.
• Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Г. Астрономы: Биографический справочник. — 2-е изд., перераб. и доп. — Киев: Наукова думка, 1986. — 512 с.
• А. О. Корсунь. Казимирчак-Полонська Олена Іванівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.
• Helena Kazimierczak-Połońska 1902—1992 // Sylwetki Astronomów Polskich XX w / Zebrał i opracował Andrzej Woszczyk. — Toruñ, 2007.

•  Публічна лекція викладачки ХДУ про видатну астрономиню Олену Казимирчак-Полонську на YouTube, Херсонський державний університет

Ця сторінка належить до добрих статей української Вікіпедії.