| Кагач | |
|---|---|
 | |
| 45°50′27″ пн. ш. 29°38′51″ сх. д. / 45.84074° пн. ш. 29.6475° сх. д. | |
| Витік | біля с. Нова Олексіївка |
| • координати | 45°53′44″ пн. ш. 29°32′04″ сх. д. / 45.89556° пн. ш. 29.53444° сх. д. |
| Гирло | Когильник |
| • координати | 45°50′26″ пн. ш. 29°38′51″ сх. д. / 45.84056° пн. ш. 29.64750° сх. д. |
| Похил, м/км | 2,6 |
| Країни: |  Україна |
| Регіон | Одеська область |
| Довжина | 15 км |
| Площа басейну: | 108 км² |
| Притоки: | незначні |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Кагач (також відома як Фонтанка) — мала[1][2] річка в Україні в межах Білгород-Дністровського району Одеської області. Права притока річки Когильник[3].
Опис
Довжина річки 29,5 км, похил річки — 2,6 м/км, ширина — 1-10 м, глибина — 0,1-1,2 м. Формується з багатьох безіменних струмків та водойм. Площа басейну 108 км². Річка має порівняно високий вміст фтору у поверхневих водах — до 0,73 мг/л[4]. На схилах долин річки активно розвинений карст[5].
Витік річки знаходиться на північний-захід від міста Татарбунари між селами Нова Олексіївка та Дельжилер. Русло перетинає одна гребля, яка утворює однойменне водосховище площею 125 га[2]. Заплави річки покриваються глиняно-піщаними нанесеннями і швидко замулюються. Через це створений у 1952 році на території міста Татарбунари став проіснував усього 6 років[6].
В центральній частині міста Татарбунари з правого берега до річки впадають води трьох великих джерел прісної мінералізованої води, а також нижні водоносні частини декількох балок. Ці три джерела, що б'ють з понтичного водоносного горизонту, дають більшу частину води, що потрапляє до річки Кагач. Крім них, на тому ж правому березі річки є ще три-чотири джерела вище і два-три нижче за течією.[7]
За приблизною оцінкою, сумарний дебет усіх джерел складає понад 10 л/с. Згідно з багаторічними спостереженнями, гідрологічна ситуація району суттєво змінилась після двох землетрусів 1981 і 1990 років. До цього водоносними була майже вся долина річки, отримуючи воду з п'яти-семи джерел вище за течією. Крім того, внаслідок землетрусів у багатьох власників ділянок правого берега річки висохли криниці. До цього дебет джерел Кагача складав не менше 20 л/с.[7]
У 70-ті роки ХХ століття водний об'єкт зазнав істотних змін, що вкрай згубно вплинули на його гідрологічний стан: випрямлення, осушення та розорення заплав, поглиблювання, зведення гребель та пересипів.[8][9][10] Порушення гідрологічного режиму річки Кагач стало однією з причин зменшення водності та забруднення криниць міста Татарбунари[11].
У 2019 році гирло річки було звільнене від пересипів радянських часів, що сприятиме відновлення річкового стоку та екосистем.[8][12]
Станом на 2023 рік, ми можемо спостерігати її змінення через зміну клімату у цій місцевості. Також неозброєним оком можна побачити що річка через людей стала вкрай забрудненою.
Розташування
Витік річки знаходиться вище за течією від однойменного водосховища між селами Нова Олексіївка та Дельжилер. Довжина річки 29,5 км. Впадає до річки Когильник біля міста Татарбунари.
Гирло річки Кагач у верхів'ях лимина Сасик знаходиться на території Дунайського біосферного заповідника.[8]
Галерея
-
Кагач в межах міста Татарбунари -
Кагач в межах міста Татарбунари -
Кагач в межах міста Татарбунари -
Притока водоносної балки в Кагач -
Кагач в межах міста Татарбунари
Примітки
- ↑ За Водним кодексом України малою річкою вважається річка, розмір басейну якої менше 2 тис. км².
- ↑ а б Водні об'єкти Кілійського міжрайонного управління водного господарства [Архівовано 29 червня 2020 у Wayback Machine.]; КМУВГ. Процитовано 2 червня 2020.
- ↑ Блажко А. П. Гідрохімічний режим та екологічний стан поверхневих вод в басейні річки Когильник //Одеса: Вісник ОНМУ — 2018. — № 1(54). — с. 108.
- ↑ В. І. Тригуб, Я. І. Гнат. Фтор у природних та стічних водах Південного Заходу України [Архівовано 12 лютого 2018 у Wayback Machine.] — Одеса: ОНУ ім. Мечникова, 2011. — С. 92.
- ↑ Коніков Є. Г. Небезпечні екзогенні геологічні процеси в південно-західній частині України // Одеса: Вісник ОНУ ім. Мечникова. — 2004. — Т. 9. — Вип. 4. — с. 185
- ↑ Дунай-Дністровська степова область Причорноморської низовини [Архівовано 1 вересня 2017 у Wayback Machine.]; ОНУ ім. Мечникова, БЗ № 1, 68— 1г, С. 460 (рос.)
- ↑ а б Мєдвєдєв, О. Ю., Мєдвєдєва, О. О. Підземні води Татарбунарського району: основні водоносні горизонти та їх використання. //Водне господарство України. — 2012. — Вип. 2. — с. 29-33.
- ↑ а б в Річки Когильник, Кагач та Сарата в Одеській області відтепер вільні і природні [Архівовано 24 лютого 2020 у Wayback Machine.]; Дунайський біосферний заповідник. Процитовано 24 лютого 2020.
- ↑ Чисто там, де не смітять… [Архівовано 2 вересня 2017 у Wayback Machine.]; Ойкумена, № 2 (42) — С. 4, лютий 2015.
- ↑ Перший політ антикорупційного квадрокоптера [Архівовано 12 лютого 2018 у Wayback Machine.]; ТРГЕО «Відродження», 7 грудня 2015.
- ↑ Першоджерела [Архівовано 1 жовтня 2018 у Wayback Machine.]; Ойкумена, № 1 (21) — С. 6, січень 2010.
- ↑ Mother Nature recovers amazingly fast': reviving Ukraine's rich wetlands [Архівовано 28 лютого 2020 у Wayback Machine.]; Вінсент Манді, The Guardian, 27 грудня 2019 (англ.)
Джерела
- Екологічний паспорт Одеської області; Департамент екології та природних ресурсів ООДА, 2016 — С. 18.
- Наукові записки. Географія. Випуск 4 — Вінниця: Вінницький державний педагогічний університет, 2002. [Архівовано 2 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Каталог річок України [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.]. Ред. В. І. Мокляк. — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 31. — (№ 355).
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про річку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
