100-мм зенітна гармата КС-19
Дата створення / заснування	1947
Маса	9350 кг
Участь у військовому конфлікті	Корейська війна і російське вторгнення в Україну (з 2022)
Країна походження	СРСР
Виробник	Завод № 8d і Воткінський завод
Калібр	100 мм
Усього вироблено	10 151
Конструктор	Завод № 8d
Довжина або відстань	9230 мм
Ширина	2350 мм
Висота	2300 мм
100-мм зенітна гармата КС-19 у Вікісховищі

КС-19 (рос. 100-мм зенитная пушка КС-19, індекс ГРАУ — 52-П-415) — радянська 100-мм важка зенітна гармата, створена 1947 року та прийнята на озброєння в 1948.^[1]

КС-19 — буксирувана зенітна установка, що була спеціально розроблена для можливості досягнення успіху в наземних боях, зокрема проти броньованих цілей.^[2] Оскільки вона буксирується, їй потрібен зовнішній засіб пересування, як правило, середній гусеничний артилерійський тягач АТ-С або важкий AT-T.^[2] Екіпаж з 15 осіб перевозиться на тягачі разом із готовими боєприпасами до гармати.^[2]

Гармата має нарізний ствол, напівавтоматичний горизонтальний ковзний клиновий блок, силовий трамбувальник, автоматичний установник запобіжника та дульне гальмо.^[3] Лоток для завантаження забезпечує швидке та ефективне завантаження боєприпасів, що дозволяє добре навченому екіпажу здійснювати до 15 пострілів на хвилину.^[2] Система керування вогнем складається з системи направлення ПУАЗО-6/19 разом з радаром управління вогнем СОН-9А.^[3] Хоча бортові приціли достатні для ураження повітряних цілей, більша точність досягається при використанні в поєднанні з радаром керування вогнем.^[2]

Боєприпаси фіксованого типу і в основному взаємозамінні з іншими 100-мм нарізними гарматами, зокрема, БС-3 та Д-10Т.^[3] Зенітні боєприпаси включають фугасні, осколково-фугасні та осколкові.^[3] За деякими даними, що бронебійно-трасерний здатний пробивати 185 мм броні на дальності 1000 м.^[2]

Гармата КС-19 була розроблена для заміни 85-мм зенітних установок, які використовувалися під час Другої світової війни.^[3] Була прийнята усіма арміями Варшавського договору та використовувалася комуністичними силами у боях в Кореї та В'єтнамі.^[3]

З часом гармата КС-19 була значною мірою виведена з фронтових арсеналів через збільшення використання більш ефективних зенітних ракет.^[1] Як результат, вона більше не є широко використовуваною зброєю в сучасній війні.^[1]

На початку російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року в Балаклії зберігалася певна кількість гармат КС-19.^[5] Однак місто було захоплене російськими військами 3 березня, і вважається, що росіяни могли використати деякі гармати як муляжі.^[5] Під час Харківського контрнаступу 2022 року 10 вересня Україна відновила контроль над Балаклією.^[6] У березні 2023 стало відомо, що Україна планує використовувати ці гармати; вони надійшли до 111 ОБрТрО та 241 ОБрТрО. Оскільки найпотужнішою артилерією ТрО до того були 120-мм міномети, то такі системи можуть якісно підсилити підрозділи.^[7]

Гармати використовуються як для стрільби з закритих позицій з коригуванням з безпілотників і програмними балістичними калькуляторами «Кропива» та Armor, так і прямим наведенням по наземній техніці. Установки застосовують як в оригінальному причіпному форматі, так і у складі імпровізованих САУ на шасі Tatra 815 і MAN M1001.^[7]

•  Алжир — 150 КС-19, станом на 2016 рік^[8]
•  Вірменія — невідомо^[9]
•  Камбоджа — 50^{[джерело?]}
•  Єгипет — 300 КС-19, станом на 2016 рік^[10]
•  Ємен
•  Куба — невідомо^[11]:410
•  Гвінея — 4^[12]
•  Іран^[13]
•  Мавританія — 12^[14]
•  Північна Корея^[15]
•  Республіка Конго — невідомо^[16]:444
•  Румунія^[17]
•  Сирія — невідомо^[11]:370
•  Україна — ЗСУ почали використання КС-19 у 2023.^[18]
•  В'єтнам —^[15]