Йозеф Браунзайс
Народження	29 листопада 1837(1837-11-29) Новий Санч
Смерть	14 січня 1915(1915-01-14) (77 років) Львів
Поховання	Личаківський цвинтар[1]
Країна (підданство)	Австро-Угорщина
Навчання	Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Бережани, Краків, Сянок, Львів
Йозеф Браунзайс у Вікісховищі

Йозеф Браунзайс (нім. Jozef Braunseis; 29 листопада 1837, Новий Санч — 14 січня 1915, Львів) — архітектор.

Народився в Новому Санчі. Закінчив школу реальну. У 1852—1858 роках навчався у львівській Технічній академії.^[2] У 1864—1869 роках працював у Бережанах, потім у Кракові. Від 1872 року — у Львові^[3] надінженером у Намісництві. 1874 року віднотований у документах як повітовий інженер у Сяноку.^[4] Був одним із членів першого правління Технічного товариства у Кракові 1876 року. Виконував функцію бібліотекаря.^[5] У 1881—1882 роках працював у Станіславові (тепер Івано-Франківськ).^[6] У 1898—1915 роках член Політехнічного товариства у Львові.^[7] 1889 року входив до правління товариства.^[8] Від 1897 року як технічний радник входив до комітету будівництва церкви святого Георгія у Львові.^[9] Член журі конкурсу проєктів розширення дому «Сокола» на нинішній вулиці Дудаєва у Львові (1904).^[10] Помер 14 січня 1915 у Львові.^[11] Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 13.^[12]

• Необарокова двоярусна дзвіниця домініканського костелу на площі Музейній у Львові (1865).^[13] За іншими даними збудована Юліаном Захаревичем.^[14]
• Капітульні будинки із заходу від собору святого Юра, споруджені у 1864—1866 роках. Реконструкція дзвіниці 1867 року. Обидва проєкти створені спільно з Ернстом Граначем, реалізовані Вінцентом Равським-старшим.^[15]
• Фарний костел Преображення Господнього в Сяноку. Будувався від 1874 року. Своїми формами спрощено наслідував костел святого Людвіга у Мюнхені (арх. Фрідріх фон Гертнер).^[4]
• Будівництво «карного будинку» (в'язниці) в Івано-Франківську. Проєкт виготовлений у Відні 1878 року архітектором Францом Маурусом, пізніше модифікований і адаптований до місцевих умов. Реалізовано до 1883 року.^[16]
• Нагляд за спорудженням Головної пошти на вулиці Словацького, 1 у Львові у 1887—1889 роках. Будівництвом займалась фірма Рамулта і Цибульського. Проєкт Сильвестра Гавришкевича, модифікований Фрідріхом Зетцом.^[17]
• Керівництво спорудженням корпусу Львівського університету на вулиці Кирила і Мефодія, 8 і мінералогічно-хімічного корпусу того ж закладу під номером 6 на тій же вулиці. 1892 рік. Проєкт архітектора Різорі. 1911 року добудовував Григорій Пежанський.^[3]
• Три неоренесансні корпуси медичного факультету Львівського університету на вулиці Пекарській, 52 (1891—1895).^[18][19]
• Гінекологічно-пологовий корпус медичного факультету на вулиці Юрія Руфа, 4 у Львові. 3-поверховий, П-подібний у плані з коридорною системою планування із фасадами у формах французького неоренесансу. Будувався у комплексі з двома іншими корпусами (арх. Юзеф Каетан Яновський) протягом 1897—1899 років.^[20]
• Будинок на вулиці Коновальця у Львові. За одними даними це власний прибутковий дім Браунзайса під номером 14 (1896—1898)^[11], за іншими — номер 4 (1902, перебудований 1923).^[21] Є також версія про власну віллу архітектора під номером 16 (ті ж роки будівництва і перебудови).^[3]. За ще однією з версій, будинок № 16 — колишня вілла Юзефа Петри, збудована так само 1902 року, але за проєктом Емануеля Яримовича і перебудована у 1923.^[22]

• Бірюльов Ю. О. Браунзайс Йозеф // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 281—282. — ISBN 978-966-7007-68-8.
• Волинець С. Анатомічний корпус — шедевр архітектури та пантеон слави Львівської медицини (до 180-річчя з дня народження архітектора Йозефа Браунзайса) // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Львів, 2017. — Т. 49, № 1 : Медичні науки. — С. 89–93. (link)