Йован Жуйович
Народився	18 жовтня 1856(1856-10-18)[1]  Брусниця[d], Князівство Сербія
Помер	19 липня 1936(1936-07-19)[1] (79 років)  Белград, Королівство Югославія
Поховання	Новий цвинтар
Країна	Королівство Югославія
Діяльність	антрополог, політик, геолог, дипломат, мінералог, палеонтолог, педагог
Галузь	антропологія[2], палеоантропологія[2], геологія[2] і політика[2]
Відомий завдяки	мінералогія
Alma mater	факультет філософії Белградського університетуd
Науковий ступінь	доктор наук
Знання мов	сербська[2][3]
Заклад	Белградський університет
Членство	Сербська академія наук і мистецтв і Сербське вчене товариствоd
Посада	міністр закордонних справ
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Йован Жуйович (серб. Јован Жујовић; 18 жовтня 1856(18561018), Брусниця, Князівство Сербія (нині громада Горні-Мілановац, Моравицький округ, Сербія) — 19 липня 1936, Белград, Королівство Югославія) — сербський політичний та державний діяч, сенатор, дипломат, вчений, геолог, мінералог і палеонтолог, педагог, професор, ректор Белградської вищої школи (нині Белградський університет) (1896—1897). Президент Сербської королівської академії наук і мистецтв (1915—1921).

Закінчив факультет філософії Белградської вищої школи (нині Белградський університет), пізніше вивчав антропологію в Парижі. Повернувшись у країну, отримав посаду на кафедрі мінералогії у Вищій школі Белграда, в 1883 році став професором. Ректор Белградської вищої школи (1896—1897).

Проводив дослідження в галузі геології, палеонтології та антропології Сербії. У 1880—1900 роках підготував першу геологічну карту Сербії. Автор основних підручників з геології Сербії.

Заснував Геологічний інститут при Белградській вищій школі (нині Белградський університет) (1889).

Того ж року заснував перший геологічний журнал у країні «Геологічний аналіз Балканського півострова», в 1891 році став засновником Сербського геологічного товариства природи в Белграді. Один із засновників Музею сербської землі. Колекція Й. Жуйовича стала основою для створення цього музею (нині Музей природи в Белграді).

Один із засновників у 1887 році Королівської академії наук і мистецтв Сербії. Президент Сербської королівської академії наук і мистецтв (1915—1921).

Із 1901 року брав участь у політичній діяльності. Був обраний в Сенат (1901). Призначений міністром освіти у справах конфесій (із 16 травня по 30 липня 1905 і з 11 жовтня 1909 по 12 вересня 1910). Міністр закордонних справ Сербії (із 30 липня по 2 грудня 1905).

Під час Першої світової війни як спеціальний посланник перебував у Парижі з місією організації шкіл для сербських біженців та збору допомоги.

Й. Жуйович був членом Югославської академії наук (із 1886), Угорського геологічного товариства (із 1886), Київського природничо-наукового товариства (із 1887) та Угорської академії наук (із 1894).

• орден Святого Сави 1 та 3 ступенів,
• Орден Білого орла (Сербія) 4 ступеня,
• Хрест Милосердя (Королівство Сербія),
• Кавалер Ордена Почесного легіону,
• Орден «За цивільні заслуги» (Болгарія).

У його честь названі деякі^[які?] скам'янілості. Входить до сотні найвизначніших сербів.

• Geologische Uebersicht des Koenigreiches Serbien, 1886, Відень;
• Петрографска минералогија, 1887;
• Петрографија -{I-III}-, 1889, 1895;
• Основи за геологију Краљевине Србије, 1889;
• Sur les roches éruptives de la Serbie, 1893, Париж;
• Sur les terrains sédimentaires de la Serbie-, 1893, Париж;
• Геологија Србије. 2 т., 1893, 1900;
• Геолошка грађа околине села Бољетина, 1921;
• Поуке з геологије, 1922;
• Општа геологија, 1923;
• Les roches eruptives de la Serbie, 1924;
• Постање земље і наше домовине. 2 т., 1927, 1929;
• Снабдевање села приводом. Извори і бунари, 1931.

• Біографія(серб.)