Зуївська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Міуського, потім Таганрізького округу Області Війська Донського з центром у слободі Зуївка.

Станом на 1873 рік складалася зі слободи та 2 селищ. Населення — 4578 осіб (2366 чоловічої статі та 2212 — жіночої), 633 дворових господарства і 15 окремих будинків^[1].

Поселення волості:

• Зуївка — слобода над річкою Кринка за 120 верст від окружної станиці, 2066 осіб, 244 дворових господарства та 10 окремих будинків, у господарствах налічувалось 110 плугів, 504 коней, 437 пар волів, 1133 звичайних та 4100 тонкорунних овець;
• Нижньо-Кринсько-Ханженков — селище над річкою Кринка за 120 верст від окружної станиці та за 12 верст від станції Харцизької Курсько-Харківсько-Азовської залізниці, 1664 особи, 252 дворових господарства та 3 окремих будинки;
• Верхньо-Кринсько-Ханженков — селище над річкою Кринка за 150 верст від окружної станиці та за 12 верст від станції Харцизької Курсько-Харківсько-Азовської залізниці, 848 осіб, 137 дворових господарств та 2 окремих будинки.

Старшинами волості були:

• 1904 року — Сидір Тимофійович Бузанов^[2];
• 1907 року — Михайло Максимович Співаков^[3].
• 1912 року — А. І. Момотов^[4].

За словником Брокгауза і Ефрона зуївські копальні визначені як одні з найкращих^[5].

• рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Области Войска Донскаго по переписи 1873 года. Изданъ Областнымъ войска Донскаго Статистическимъ Комитетомъ, подъ редакціею секретаря комитета А.Савельева. Новочеркаскъ. 1875 г. — 275 с.

Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.