Зофія Замєховська
Псевдо	Зофія Стадніцька, Зофія із Замєхова, Зофія Ґольська
Народилася	бл. 1590
Померла	1635(1635)
Поховання	крипта каплиці костелу Святої Трійці, Підгайці[1]
Громадянство	Річ Посполита
Діяльність	меценатка
Відома завдяки	авантуристка, фундаторка костелу Святої Трійці (Підгайці)
Конфесія	римо-католичка
У шлюбі з	Ян Ґольський, Станіслав Лянцкоронський, Януш Тишкевич

Зо́фія Замєхо́вська, Зо́фія із Замє́хова (пол. Zofia z Zamiechowa, бл. 1590 — 1635^[2]) — польська шляхтянка та меценатка. Фундаторка костелу Святої Трійці в Підгайцях. Одна з найбільш авантурних жінок Речі Посполитої початку XVII століття.^[3]

Можливо, походила з роду Стадніцьких;^[4] за версією Каспера Несецького — була представницею роду Замєховських гербу Гриф, походила із Замєхова (село біля Перемишля). Мала брата Станіслава, небожів Павела, Ґабріеля, Самуеля, Жигмонта (сини брата).^[5]

Уперше одружилася з Яном Ґольським, з яким проживала, за даними Владислава Лозінського, у Кобиловолоках (нині Теребовлянський район),^[6] за іншими — також у містечку Янові поблизу Теребовлі, розбудуваному Яном Ґольським бл. 1577 р.

У 1611 фундувала дерев'яний костел у Янові. Після смерти чоловіка у 1613 році стала дожиттєвою посідачкою значних маєтностей у Руському воєводстві, які перейшли до Яна Ґольського 1612 року після смерти його брата — воєводи Руського Станіслава, у тому числі, зокрема, місто Підгайці.

На той час у Підгайцях і замку зберігався величезний скарб, складений Марією Могилянкою із Золотого Потоку, на «депозит». Проте в тих роках скарб пропав за невияснених обставин. Зофія провадила тривалий судовий процес у тій справі.

Скоро по смерті Гольського одружилася зі Станіславом Лянцкоронським (1585—1617).

На початку^[7] 1614 року (січень^[4]) керувала обороною замку в Бучачі від нападу Івана-Юрія Радзивілла (при допомозі Станіслава Влодека), який виробив собі право інтромісії на Бучач (через підкуп залоги був швидко ними здобутий).

У 1617 році знову стала вдовою (другий чоловік нащадків не залишив). У 1617—1618 роках уклала угоду з єдиною спадкоємицею С. Лянцкоронського — сестрою Зофією, дружиною сяніцького стольника Миколи Чурила; за нею залишилась посідачкою Бучача, Чорткова, Янова.^[8] 1618-го очолила оборону підгаєцького замку від вояків Стефана Потоцького, який домагався повернення скарбу.

1630 року одружилася з воєводою троцьким Янушем Тишкевичем (бл. 1572—1642).^[2] Близько 1630 року заснувала римо-католицький монастир у Віньківцях (первинна будівдя дерев'яна),^[9]

1634 року видала фундаційну грамоту на будівництво нового костелу в Підгайцях на місці зруйнованого (і побажала бути похованою поряд з першим чоловіком Яном Ґольським в каплиці збоку захристя). 5 вересня 1635 р. Зофія склала заповіт (тестамент), яким фундувала 5000 злотих для мурування вежі та склепінь підгаєцького костелу і 20 скирт збіжжя щороку до завершення будівництва^[10], а також розпорядилася закласти при костелі парафіяльну школу (фонд на утримання вчителя) і шпиталь. Поховати веліла себе поряд з першим чоловіком в крипті костелу Св. Трійці у Підгайцях.^[11]

костел у Підгайцях

Після смерті молдавського господаря Єремії Могили 1606 р. його дружина Ельжбета Чомортань-Лозинська (1572—1617) намагалась зберегти престол Молдавії за своїми синами. Для військової підтримки залучила трьох своїх зятів — Стефана Потоцького (чоловіка дочки Марії), князів Михайла Вишневецького і Самійла Корецького. Перед молдавським походом 1612 р. Стефана Потоцького через загрозу ймовірного нападу татар чи інших ворогів на недобудований золотопотіцький замок^[12] Марія Могилянка перевезла родинну скарбницю з більш як 70 тисячами золотих, дорогоцінностями (разом зі скарбом лоґофетової Олени Мавроїни — вартістю близько 1 мільйона золотих^[13]) із недобудованого ще замку в Золотому Потоці до замку в Підгайцях, що належав племінниці її чоловіка (доньці Анджея Потоцького) Анні — дружині воєводи руського Станіслава Ґольського (?—1612), який виступав гарантом повернення карбу.

Однак Стефан Потоцький зазнав поразки і потрапив у полон до турків. Також несподівано Станіслав Ґольський помер, Анна Потоцька вийшла за іншого — князя Костянтина Заславського (?—1615), — а новим власником підгаєцького замку став Ян Ґольський (?—1613) — рідний брат С. Ґольського, відомий гуляка, який відмовився віддавати скарб, так само і його дружина Зофія, що невдовзі стала вдовою. Це призвело до судових процесів, які тривали майже 30 років, отримали в тодішній Речі Посполитій значний резонанс. Після повернення з полону Стефан Потоцький у 1618 році облягав Голоче та Підгайці під час її перебування в Любліні на засіданні Короного трибуналу.

У 1614 році Зофія Замєховська заставила клейноти^[14] за позику 20000 злотих Стефанові Хмелецькому, які так і не викупила.^[15]

Для погашення вартості пропалого скарбу від Зофії Ґольської до Потоцьких перейшли міста Бучач, Чортків, Вербів, 23 села «Бучацького ключа», срібла, клейнодів на 20000 злотих. Аби не віддавати Підгайці, позичила у ратненського старости Миколая з Ґранова Сенявського з Бережан, який був одним з виконавців її заповіту, 200 000 злотих, і віддала йому в заставу Підгайці^[16]

• Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1903. — Cz. 1. — T. 6. — S. 194. (пол.)
• Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 67—95. (пол.)
• Ostrowski J. K. Kościoł parafialny p.w. Św. Trójcy w Podhajcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Antykwa, 1996. — T. 4. — 211 s.: 402 il. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
• Skrzypecki T. H. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — 256 s. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)

• Podhajce [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
• Wojewodzina Golska [Архівовано 23 вересня 2013 у Wayback Machine.]. (пол.) ^{[недоступне посилання]}
• Zofia Zamiechowska z Zamiechowa (ID: 6.462.87) [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.