| Зозуля-дронго азійська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Азійська зозуля-дронго (Національний парк Кхао Яй, Таїланд)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Surniculus lugubris (Horsfield, 1821) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Зозу́ля-дро́нго азійська[2] (Surniculus lugubris) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Мешкає в Гімалаях і Південно-Східній Азії[3].
Опис
Довжина птаха становить 25 см. Забарвлення повністю чорне, блискуче, за винятком білої смуги на нижній стороні крил, помітної в польоті, і білої плями на гузці і на нижній стороні хвоста. Хвіст відносно довгий, дещо роздвоєний. Дзьоб чорний, тонкий, вигнутий. Виду не притаманний статевий диморфізм. Молоді птахи поцятковані білими плямами. Вокалізація — серія висхідних посвистів, що різко обривається.
Підвиди
Виділяють три підвиди:[4]
- S. l. barussarum Oberholser, 1912 — Північно-Східна Індія, північна М'янма, північний Таїланд, північний Індокитай, Юньнань і острів Хайнань;
- S. l. brachyurus Stresemann, 1913 — від північно-західних Гімалаїв до Північно-Східної Індії і Бангладеш, М'янма, Таїланд, Малайський півострів, Суматра, Калімантан, Палаван;
- S. l. lugubris (Horsfield, 1821) — Ява і Балі.
Вилохвості і молуцькі зозулі-дронго раніше вважалися конспецифічними з азійською зозулею-дронго, однак були визнані окремими видами[5][6].
Поширення і екологія
Азійські зозулі-дронго живуть у вологих тропічних лісах, чагарникових заростях і садах. Зустрічаються на висоті до 2100 м над рівнем моря. Практикують гніздовий паразитизм, підкладають яйця в гнізда тимелій[7].
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Surniculus lugubris: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 28 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Erritzøe, Johannes; Mann, Clive F.; Brammer, Frederik; Fuller, Richard A. (2012). Cuckoos of the World. Helm Identification Guides. Christopher Helm. ISBN 978-0713660340.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 28 серпня 2022.
- ↑ Rasmussen, P. C. & Anderton, J. C. 2005 Birds of South Asia. The Ripley Guide. Smithsonian and Lynx Edicions
- ↑ Fu-Min, Lei & Robert B. Payne (2002) Territorial songs of the drongo cuckoo complex (Surniculus lugubris & S. velutinus). The Raffles Bulletin of Zoology 50(1):205-213 PDF
- ↑ Davies NB & Welbergen JA (2008). Cuckoo-hawk mimicry? An experimental test (PDF). Proc. Biol. Sci. 275 (1644): 1817—1822. doi:10.1098/rspb.2008.0331. PMC 2587796. PMID 18467298. Архів оригіналу (PDF) за 3 червня 2011.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |