Засіка

Засіка у Вікісховищі

Засі́ка^[1] — перешкода на шляху наступу ворога в лісовому масиві із зрублених дерев середніх і більших розмірів, укладених верхівками в бік очікуваного наступу противника. Гілки дерев засікались у гострі коли.

Засіки були відомі з найдавніших часів і являли собою серйозну перешкоду для нападаючої сторони. У Давньоруській державі засіки будувалися для захисту від нападів степових кочівників, спочатку печенігів, а пізніше й половців. Засіки, об'єднані у довгі оборонні лінії, називалися засічною межею.

Фрагмент нарису:

Ліс, де влаштовувалася засіка, називали заповідним. Він мав строго визначені межові кордони і охоронявся. Тут було заборонено не тільки рубати дерева, полювати, але навіть і просто заходити. Ширина засічної межі могла бути різною: від декількох сажнів, де були тільки рови та земляні вали, невелике болото або річка, до 20 — 30 і більше тодішніх верст (близько 40 — 60 км) суцільних лісів. Зазвичай діаметр заповідних лісів становив 2 — 3 версти (4 — 6 км).

— ^[2]

За допомогою засік ускладнювалося переміщення ворожої піхоти та маневри кінноти. Відрізнялися відносною швидкістю та простотою створення. Іноді для того, щоб ускладнити усунення навалених дерев, їх закріплювали масивними перпендикулярними кілками, вбитими в землю.

У Вікісловнику є сторінка засіка.

• Рогатка (загородження)
• Завал

• Пірко В. О. Оборонні споруди…/ Український культурологічний центр. Донецьке відділення НТШ, Східний видавничий дім — Донецьк, 2007. — 176 с.

• Засіки [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 478. — 1000 екз.

Це незавершена стаття з військової справи. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.