| Залізний міст англ. The Iron Bridge | |
|---|---|
 Залізний міст. | |
| 52°37′38″ пн. ш. 2°29′08″ зх. д. / 52.6273° пн. ш. 2.48542° зх. д. | |
| Офіційна назва | The Iron Bridge |
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія[1][2] |
| Розташування | Село Айронбрідж, графство Шропшир, Велика Британія |
| Галузь застосування | Спочатку - комбінований, з 1934 року - пішохідний |
| Перетинає | Северн |
| Тип конструкції | арковий |
| Матеріал | чавун[3] і puddled irond[4] |
| Основний проліт | 31 м |
| Загальна довжина | 60 м |
| Висота склепіння над водою | 12 м |
| Початок будівництва | 1777 |
| Завершення будівництва | 1779 |
| Відкрито | 1 січня 1781 |
| Конструктор, архітектор | Thomas Farnolls Pritchardd[3] |
| Власник | English Heritage |
| Охоронний статус | реєстрова будівля I ступеняd, scheduled monumentd[1] і Historic Civil Engineering Landmarkd |
| Вебсайт | ironbridge.org.uk/explore/the-iron-bridge-tollhouse/ |
  Залізний міст Залізний міст (Велика Британія) | |
 | |
 Залізний міст у Вікісховищі | |
Залізний міст, або Чавунний міст (англ. The Iron Bridge) — міст через річку Северн в улоговині Айронбридж, біля села Айронбридж у англійському графстві Шропшир. Побудований у 1775—1779 роках. Є першим мостом у світі, зробленим з металу (чавуну) і до того ж найбільша металева споруда своєї епохи.[5] На виробництво деталей мосту було витрачено 378 т чавуну.[6] У XVIII столітті чавун був ще дорогим матеріалом для того, щоб його використовували для будівництва таких великих споруд. Однак, після побудови нової доменної печі неподалік від річки Северн, ціни на чавун в регіоні знизилися і місцеві інженери і архітектори взялися вирішити давню проблему з переправою через річку у цьому місці.
Історія будівництва
Промисловість, що зростала на території міст Колбрукдейл і Брослі потребувала надійної переправи через річку.
1773 року місцевий архітектор Томас Фарнолльз Прітчард запропонував заводчику Джону Уілкінсону з міста Брослі побудувати залізний міст через річку Северн.[7] 1775 року він закінчив роботи над проектом мосту і Абрагам Дербі III, хазяїн заводу у місті Колбрукдейл, був уповноважений вилити деталі конструкції мосту і побудувати міст.
На це було виділено 3200 фунтів і Дербі погодився. Хоча передбачалося, що знадобиться 300 т заліза (вартістю 7 фунтів за тону) урешті-решт було використано 379 т, що коштували Дербі і його компанії близько 3000 фунтів. Крім того, витрати пішли на кам'яні роботи і на складання мосту, отже проект виявився значно дорожчим аніж передбачалося відразу. Дербі поніс більшу частину витрат і мав через це борги на все своє подальше життя.
Це був перший міст такого роду, він не мав аналогів і архітектори ще не мали досвіду у будівництві таких мостів і для зведення цього мосту був обраний принцип, прийнятий у будівництві дерев'яних мостів. Кожний елемент каркаса був вилитий окремо і потім всі ці елементи були об'єднані поміж собою так, як це було прийнято у дерев'яному будівництві.
Міст було споруджено влітку 1779 року, всього за три місяці. Однак, будівництво дороги до мосту тривало ще понад рік і він був відкритий для використання на Новий Рік 1 січня 1781 року.
Ремонти
Вже через кілька років після спорудження мосту у кам'яних стоянах почали з'являтися тріщини, спричинені рухом ґрунтів. Проти де-яких тріщин були вжиті заходи — вони були закріплені стяжками, але інші були залишені. Близько 1802 року південний кам'яний стоян зруйнувався і був замінений тимчасовою дерев'яною аркою, яка потім була замінена залізною аркою. Досвід будівництва мосту був переосмислений і при будівництві інших мостів використовували набагато менше металу.
Сьогодні у металоконструкціях мосту налічується до 70 тріщин, однак він і досі знаходиться у експлуатації.[8]
Поселення Айронбрідж
Неподалік від моста незабаром виникло поселення Айронбрідж, що в перекладі з англійської означає Залізний Міст. Цьому сприяли туризм і постійний рух через міст.
Сьогодні Айронбрідж є одним з 21 британських символів.
Сучасність
Міст було остаточно закрито для транспортних засобів 1934 року, але пішохідний рух було залишено і з пішоходів бралися грошові збори до 1950 року, коли власність мосту перейшла Раді графства Шропшир. Сьогодні він є власністю Телфорд і Рекін міської ради.
Улоговина Айрон-Брідж, у якій знаходяться Залізний Міст і селище Айронбрідж, є популярним об'єктом для туристів і занесена у список Світової спадщини ЮНЕСКО.
Галерея
-
Залізний міст -
Тріщина на мосту -
Тріснуті опори -
Список зборів за користування мостом -
Пішоходи на Залізному Мості. На дальньому плані видно село Айронбрідж -
Залізний міст. Вид згори.
.JPG)
Література
- The Iron Bridge by Sir Neil Cossons and Barrie Trinder (Ironbridge Gorge Museum Trust and Moonraker Press, 1979) A revised edition is due out in March 2002.
- The Iron Bridge and the Town a site guide (Ironbridge Gorge Museum Trust, 1995)
Посилання
Примітки
- ↑ а б National Heritage List for England
- ↑ archINFORM — 1994.
- ↑ а б https://structurae.net/structures/iron-bridge
- ↑ https://www.2min.fr/tech/quest-ce-que-le-fer-puddle-9284
- ↑ Yolonda Maxwell. Famous Bridges of the World: Measuring Length, Weight, and Volume [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]. — New York: Rosen Classroom. 2005. P. 10-12. (англ.)
- ↑ Iron Bridge. // Pantologia: a new cabinet cyclopaedia, comprehending a complete series of essays, treatises, and systems [Архівовано 26 вересня 2020 у Wayback Machine.]. Volume VI. — London, 1812. (англ.)
- ↑ Архітектор Томас Фарнолльз Прічард. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 12 березня 2011.
- ↑ Залізний Міст. Сайт Музею ущелини Айрон-Брідж. Архів оригіналу за 20 травня 2011. Процитовано 12 березня 2011.