Зайцев Павло Іванович
Народився	23 вересня 1886(1886-09-23) або 21 вересня 1886(1886-09-21)[1] Суми, Харківська губернія, Російська імперія
Помер	2 вересня 1965(1965-09-02)[1] (78 років) Мюнхен, ФРН
Діяльність	військовослужбовець
Заклад	Варшавський університет

Павло́ Іва́нович За́йцев (23 вересня 1886, Суми — †2 вересня 1965, Мюнхен) — український учений-літературознавець і культурно-громадський діяч, член Української Центральної ради. Начальник культурно-освітнього відділу Армії УНР. Брат активіста Сумського проводу ОУН (революційної) Олександра Зайцева.

Автор однієї із найвідоміших біографій Шевченка «Життя Тараса Шевченка».

Народився у сім'ї поміщиків-дворян с. Бездрик під Сумами. Батько — Іван Арсенійович Зайцев — був заступником директора Сумської гімназії, мати — донька путивльського купця, Ольга Василівна Комарова. Баба його — Анастасія Іванівна Алфьорова — була правнукою полкового осавула Сумського козацього полку.

Після закінчення Олександрівської гімназії м. Суми у 1904 р. вступив на юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету. У 1909 р. отримав диплом юриста, продовжив навчання там же на історико-філологічному факультеті, який закінчив у 1913 р. Ще студентом почав друкувати свої літературознавчі статті. З 1904 р. — член української громади та місцевого осередку РУП, а з 1907 р. — активний діяч місцевої громади ТУП. Був викладачем історії у петербурзькій гімназії «Человеколюбивого общества» (1913—1917 рр.), а в 1915—17 рр. викладав українську літературу на нелегальних університетських курсах. У квітні 1917 р. Тимчасовий уряд призначив його косівським повітовим комісаром на Підкарпатті. Від Петроградської української громади обраний членом Центральної Ради. 15 вересня 1917 р. очолив канцелярію Генерального секретаря у справах освіти, з 1918 р. — директор департаменту загальних справ Міністерства освіти при уряді гетьмана П. Скоропадського.

Одночасно півпрацював у кількох наукових установах та видавництвах: редагував журнал «Наше минуле» (1919), був редактором видавництва «Друкарь» (1919—1920) у Києві, 1919 р. редагував «Записки історично-філологічного відділу УАН», у лютому 1919 затверджений помічником головного редактора усіх видань Першого (історико-філологічного) відділу Всеукраїнської Академії наук. У 1920—1921 рр. — головнокеруючий справами мистецтва і національної культури, а також тимчасовий виконувач обов'язків керуючого справами Міністерства преси і пропаганди УНР. ^[2] У 1919 році учений змушений був покинути Київ. У цей час він активно включається у визвольні змагання українського народу. У травні 1920 — у складі секції освіти й культури Українського Громадянського Комітету — як товариш В. К. Прокоповича^[3]. В 1920 році — начальник культурно-освітнього відділу Армії УНР. 1921 р. виїхав до Польщі, де був членом Ради УНР у Тарнові, викладав у Варшавському університеті, був співробітником Українського Наукового інституту (Варшава). 1923-го його дружину, Валентину, як агента НКВС було викрито М. Чеботарівим^[4].У 1938 р. обраний дійсним членом Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка. З 1941 до 1945 року очолював перекладацький штаб спецвідділу «Вінета» Східного відділу Міністерства просвіти та пропаганди Райху. По війні жив у Німеччині, пізніше — у Канаді й Америці, був професором Українського вільного університету (Мюнхен). В 1965 р. вчений знайшов вічний спочинок в Мюнхені на цвинтарі Вальдфрідгоф. За деякими відомостями його могилу втрачено^[5].

Павло Зайцев як літературознавець сформувався ще у Петербурзі й Україні. Майже все своє наукове життя він присвятив дослідженню життєвого і творчого шляху Тараса Шевченка, став одним із провідних шевченкознавців ХХ ст. Розшукав і опублікував багато невідомих творів, листів і документів до біографії Шевченка, дослідив ряд проблем життя і творчості поета («Російські поеми Т. Шевченка», 1913; «Перше кохання Шевченка», 1914; «Тарас Шевченко. Короткий нарис життя», 1920; «Шевченко і поляки», 1934, польською мовою), 1914 року підготував за прижиттєвими виданнями й автографами і випустив у Петербурзі «Кобзар». У 20-30-х роках Зайцев працював над підготовкою повного видання творів Т. Г. Шевченка у 16 томах (Варшава, 1934—1939, не вийшов 5-й том). Для цього видання вчений здійснив текстологічну підготовку творів Шевченка, розробив науковий апарат і написав низку ґрунтовних статей. Це зібрання творів Шевченка вважається одним із кращих у шевченкознавстві, увійшло до історії літератури під назвою «Видання П. Зайцева».

До 100-річчя з дня народження Т. Шевченка варшавське видання було перевидано у США факсимільним способом у вигляді 14-томного видання творів Т.Шевченка (Чікаґо, 1961—1962). Воно мало додаткові (порівняно з львівсько-варшавським виданням) коментарі та наукові статті, які підготували Б. Кравців, Д. Чижевський, Л. Білецький, Ст. Смаль-Стоцький, Р. Смаль-Стоцький, Т. Осьмачка, Д. Антонович та ін. Також було використано шевченкознавчі праці П. Куліша, І. Франка, М. Грушевського, С. Єфремова та ін. Перший том цього повного видання містив монографію П. Зайцева «Життя Тараса Шевченка» — плід довголітньої наукової роботи вченого. Праця була написана ще до другої світової війни в процесі роботи у Варшавському університеті. Книжка друкувалася у Львові 1939 року, але світу не побачила: весь готовий наклад було знищено більшовиками після окупації Львова у вересні 1939 року. Уціліло лише кілька примірників. За цим текстом вийшла книжка «Життя Тараса Шевченка» (Нью-Йорк; Париж; Мюнхен, 1955). Вона перекладена також англійською мовою (перекладач Ю. Луцький) і видана в Канаді у 1988 році.

Дослідження П. Зайцева завершене 1939 року, а отже й відбиває тогочасний рівень шевченкознавства і оперує тим фактичним матеріалом, що був опублікований до того часу. Та книга не втратила свого наукового значення, Написана на підставі першоджерел, на високому професійному рівні, без загальних місць і ідеологічної заданості, вона є видатним досягненням шевченкознавства, всебічно простежує життя Шевченка, глибоко аналізує його творчу спадщину, Вона значно доповнює, поглиблює й інтерпретує на вищому рівні життєпис Шевченка, відомий раніше з книг М. Чалого й О. Кониського.

• Зайцев П. Оксана. Перше кохання Шевченка / Павло Зайцев, [худ. Г. І. Нарбут]. — Київ: Печатня вид. Товариства «Друкар», 1918. — 31, [1] с.
• Зайцев П. Тарас Шевченко: Короткий нарис життя. К., 1920.
• Zajcew P. Szewczenko i polacy. Warszawa, 1934. — 83 s.
• Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. — Нью-Йорк ; Париж ; Мюнхен, 1955. — 399 с.
• Зайцев П. Життя Тараса Шевченка / Передм. М. Глобенка; Післямова О. Мишанича. — 2-е вид. — Київ: Обереги, 2004. — 480 с.
• Зайцев П. Рецензія на збірку О. Лятуринської «Гусла» // Ми. — 1939. — Ч. 4. — С. 107.

6 березня 2014 року на запрошення керівництва міста Суми та педагогічного колективу Олександрівської гімназії архієпископ Сумський і Охтирський Мефодій й духовенство взяли участь у відкритті меморіальної дошки професору Павлу Зайцеву, котрий в цій гімназії навчався^[6].

Художник-графік Микола Михайлович Бондаренко створив портрет П. І. Зайцева, надрукований в альбомі «Корінням із Сумщини»^[7].

На честь Павла Зайцева названо одну з вулиць міста Суми^[8].

• О. В. Ясь. Зайцев Павло Іванович [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 198. — ISBN 966-00-0610-1.
• І. М. Дзюба. Зайцев Павло Іванович [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Список видатних діячів Української Народної Республіки^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Дослідник шевченкової правди
• Павло Іванович Зайцев в «Українці в світі» [Архівовано 24 грудня 2014 у Wayback Machine.]
• Зайцев Павло Іванович в «Історія України»
• 125 років від дня народження Павла Зайцева — видатного українського вченого, шевченкознавця [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Мишанич О.Павло Зайцев // Життя Тараса Шевченка. — Київ: Обереги, 2004. — С.476—477. — (Сер. «Бібліотека українського раритету»).
• Міяковський В. Павло Зайцев // Сучасність. — 1968. — Ч. 3 (87). — С. 100—118.
• Гордієнко Д. Павло Зайцев та його мистецтвознавча Шевченкіана // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: зб. наук. праць з мистецтвознавства, архітектурознавства і культуролої / Ін-т проблем сучас. мистецтва НАМ України ; редкол.: В. Д. Сидоренко (голова), А. О. Пучков, В. О. Тузов та ін.; Наук. ред. А. О. Пучков. — Київ: Фенікс, 2014. — Вип. 10. — С. 35–45.
• Гордієнко Д. Павло Зайцев та його Шевченківська археографічна діяльність // Київська археографічна комісія в історії українського національного відродження: збірка наукових праць за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 200- річчю від дня народження Тараса Шевченка (м. Київ, 9 жовтня 2014 р.) / від. ред. д. іст. наук Г. Папакін ; упоряд. Д. Гордієнко та В. Корнієнко; НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського. — Київ, 2015. — С. 185—212.

• В. М. Матвієнко. Зайцев Павло Іванович // Українська дипломатична енциклопедія. У 2-х т. / редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — Київ: Знання України, 2004 — Т. 1 — 760 с. ISBN 966-316-039-X
• Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. — 1941 р.): матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; ред. кол.: Г. В. Боряк, Л. А. Дубровіна (голова), В. І. Попик та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. — Київ, 2017. — C. 164—165. http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146 [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.]