Було запропоновано приєднати цю статтю або розділ до Хімпром (фабрика), але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з лютого 2025.

Златопіль

class=notpageimage|

Місце розташування заводу

Завод хімії хлору в Первомайському (Златополі)  — колишній виробничий майданчик хімічного спрямування у Харківській області в місті Первомайський (з 2024-го Златопіль).

Будівництво розпочато 1964 року. Генеральний проектувальник — Київська філія ДержНДІхлорпроєкту (Москва). Протягом першої частини свої діяльності завод належав Первомайському виробничому об'єднаню "Хімпром".

Виробнича діяльність майданчику почалась в 1971-му з цеху, де виробляли комібіновані протруйники насіння. Цех мав потужність 30 тисяч тонн на рік та використовував привозну сировину. В цьому контексті варто зазначити, що з 1975 по 1987 роки Уфімський хімічний завод виробляв трихлорфенолят міді з наступною поставкою його до Первомайського для продукування протравників фентіурамової групи (суміш трихлорфеноляту міді з тірамом та гексахлорциклогексаном(інші мови)), які в подальшому відправлялись до бавовно- та рисосіючих районів. Максимальна виробітка цеху була досягнута в 1984 році на рівні у 40 тисяч тонн.

У 1972-му запустили виробництво хлорного вапна (суміш гіпохлориту кальцію, хлориду кальцію та гідроксиду кальцію) проєктною потужністю 24 тисячі тонн на рік (на цей показник вдалось вийти на початку 1980-х років). Спершу воно споживало привізний хлор, оскільки ще не був готовий власний сировинний ланцюжок.

Нарешті, в 1975-му почали запуск базового електролізного виробництва, яке за проєктом могло продукувати 159 тисяч тонн рідкого хлору та 166 тисяч тонн каустичної соди на рік. Для електролізерів первомайського майдачнику використали технологічно просунуті титанові аноди з покриттям із окису рутенію. Необхідну сировину – хлорид натрію – отримували по розсолопроводу з власного Єфремівського соляного промислу.

Традиційним напрямком для майданчиків хлорної хімії було виробництво мономеру вінілхлориду з подальшим продукуванням полівінілхлориду (ПВХ). В 1978-му у Первомайському запустили лінію полімеризації потужністю 50 тисяч тонн ПВХ на рік, втім, комплекс не мав власного виробництва мономеру, тому постачав рідкий хлор на завод хімії хлору у Калуші, звідки отримував вінілхлорид. Якщо хлор відправляли до Калушу, то великим споживачем каустичної соди первомайського заводу був Миколаївський глиноземний завод.

В 1976-му комплекс запустив виробництво синтетичних миючих засобів річною потужністю 60 тисяч тонн, а в 1979-му ввели в дію виробництво хлорокису міді(інші мови), здатне видавати 12 тисяч тонн на рік (на цей показник вдалось вийти у 1982-му). Хлорокис міді використовували для продукування таких пестицидів як хомецин (суміш з цинебом) та поліхом (суміш з полікарбацином).

В 1984 та 1986 роках прийняли в експлуатацію виробництва терефталоілхлориду (мономерна основа для випуску кевлару) та ізофталоілхлориду (один з мономерів для термостійкого полімеру номекс, також відомого як фенілон). Технологія їх отримання передбачає гідроліз гексахлор-пара-ксилолу (хлоксилу) та гексахлор-мета-ксилолу, які спершу отримують хлоруванням пара-ксилолу та мета-ксилолу відповідно. Потужність цього напрямку становила 1,1 тисячі тон терефталоілхлориду та 1,7 тисячі тонн ізофталоілхлориду на рік (за іншими даними – навіть 7 та 12 тисяч тонн відповідно).

Окрім вже названих више хомецину, поліхому та фентіураму, випускали такі пестициди як гексахлорбензол, пентахлорнітробензол, тірам, гексатіурам (суміш гексахлорбензолу з тірамом), пентатіурам (суміш пентахлорнітробензолу з тірамом), гаммагексан (суміш гексахлорбензолу з гамма-гексахлорциклогексаном), гамматіурам (суміш тіраму з гексахлорциклогексаном) та інші. В 1988-му узялись за випуск фунгіциду дилор (β-дегідрогептахлор), проте в 1991-му від нього відмовились через технологічні проблеми.

Освоєння нових виробництв зайняло певний час, проте станом на кінець 1980-х років в цілому були досягнуті проєктні показники, зокрема, майданчик видав максимальні в своїй історії фактичні показники у 167,1 тисячі тонн каустичної соди (1988 рік), 60,3 тисячі тонн синтетичних миючих засобів (1989), 49,3 тисячі тонн полівінілхлориду (1990).

Енергетичні потреби майданчику забезпечувала належна до комплексу Первомайська ТЕЦ, а воду отримували з власної насосної станції на Сіверському Донці. Логістика будувалась навколо залізничної станції «Лихачове» (до 1952-го Первомайський носив назву Лихачове).

В 1993-му завод, який на тлі краху планової економіки потрапив у важке становище, передали Первомайському державному підприємству "Хімпром". В 1993-му припинили виробництво ізофталоілхлориду (відносно терефталоілхлориду є відомості, що його перестали продукувати ще в другій половині 1980-х), в 1995-му завершилось виробництво протравників насіння, в 1996-му виділили в окреме підприємство напрямок синтетичних миючих засобів (втім, це не допомогло і в 2001-му напрямок припинив діяльність).

В 2005-му через заборгованість за природний газ завод повністю зупинився.

У 2007-му оголосили про відновлення виробництва хлорного вапна та каустичної соди, проте ця спроба не стала довготривалою. Того ж року зі складу комплексу виділили Первомайську ТЕЦ, яка відійшла державному підприємству «Енергохімпром».

В 2008-му продали цех хлорокису міді, в якому компанія “Укрпериклаз”, що працювала з Новоподільським родовищем бішофіту, збиралась зайнятись виробництвом магнезіальних продуктів. Втім, вже у 2010-му від цього проєкту відмовились.

В 2012-му власник майданчику ДП «Хімпром» був визнаний банкрутом з призначенням ліквідаційної комісії.^{[1][2][3][4][5][6][7][8][9]}