Жученки | |
---|---|
Прус III | |
Опис герба: У щиті, розсіченим блакитним і червоним, семикінечний хрест поставлений на перекинуту напівпідкову-напівкосу. Нашоломник: нога в латах зі шпорами[1]. | |
Родоначальник: | Яків Жук (Жученко) |
Близькі роди: | Жуковські |
Місце походження: | Полтава |
Жученки та Жуковські — козацько-старшинські, згодом дворянські роди єдиного походження. Засновником роду був Яків[2]. Син Іван, що жив у I-й половині XVII століття, козакував і був у боях з татарами. Його дочка, Олександра Іванівна, була ігуменею Будищанського жіночого монастиря (1679), син, Федір Іванович, полтавським полковником, одна з дочок останнього, Любов Федорівна, стала дружиною генерального судді Василя Кочубея — активною учасницею змови проти гетьмана Івана Мазепи, друга дочка Параска була дружиною Івана Іскри, страченого разом з Василем Кочубеєм за донос на Івана Мазепу. Також видавши заміж доньку за Івана Черняка породичався з впливовими тоді Черняками. Син його брата Якова Роман був чоловіком доньки Філона Гаркуші. Таким чином Жученки протягом тривалого часу, прямо чи опосередковано, мали значний вплив у Полтаві.
Нащадком роду по чоловічій лінії був племінник полтавського полковника, Петро Тимофійович — полтавський полковий сотник (1676–77) та наказний полковник (1676), сотник сорочинський (1715–19).
Гілка роду, що взяла початок від старшого онука Петра Тимофійовича, священика Григорія Яковича, стала зватися Жуковськими, а та, що походила від молодшого, значкового товариша Кирила Яковича (бл. 1743 — р.с. невід.), зберегла прізвище Жученко.
До гілки Жуковських належали державні діячі Російської імперії — брати Микола Васильович (1793—1852) — оренбурзький (1832–35), волинський (1835–37), калузький (1837–43), санкт-петербурзький (1843–46) цивільний губернатор, таємний радник (1843), сенатор (1846) — і Григорій Васильович (1800–80) — генерал-лейтенант, таврійський губернатор (1870–72), сенатор (1872).
Роди внесено до 2-ї та 6-ї ч. Родовідних книг Полтавської, Оренбурзької і 6-ї ч. Родовідної книги Тамбовської губерній.
Існують також роди Жуків і Жуковських зовсім іншого походження.
Див. також
Примітки
- ↑ Лукомский В. К., Модзалевский В. Л. Малороссийский Гербовник / Издание Черниговского дворянства. — СПб., 1914. — 305 с. (55 с.) (рос.)
- ↑ Кривошея, 2014, с. 25.
Джерела
- Томазов В. В. Жученки та Жуковські [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- Кривошея, Володимир (2014). Українське козацтво в національній пам'яті. Полтавський полк. Том І Ч.: Десна Поліграф ISBN 978-617-7223-01-5.
Це незавершена стаття з генеалогії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |