Жук Петро Миколайович
Народився	13 липня 1930(1930-07-13) Добровілля (Близнюківський район)
Помер	9 грудня 2018(2018-12-09) (88 років) Черкаси
Громадянство	Україна
Членство	Національна спілка журналістів України
Нагороди

Жук Петро Миколайович — (нар.13 липня 1930, Добровілля — пом. 9 грудня 2018, Черкаси) — український журналіст, член НСЖУ, Заслужений журналіст України.

Народився у с. Добровілля Близнюківський район Харківська область. Батько — Жук Микола Семенович (1896—1970), працював столяром у МТС, мати — Жук Харитина Пимонівна (1904—1993), працювала у колгоспі.^[1]

Освіта вища. навчався на факультет журналістики Харківський державний університет (4 курси). Закінчив факультет журналістики Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка (1954). У Черкаси приїхав по направленню після створення Черкаська область (7 січня, 1954) та утворення обласної газети «Черкаська правда»

«Коли організувалася в Черкасах обласна газета „Черкаська правда“, її редактор Михайло Гольцев написав на факультет листа: „Порекомендуйте мені своїх найкращих випускників“, — розповідає Петро Миколайович. — Секретар парткому написав на мене таку гарну рекомендацію, так розхвалив! Словом, нас, вісьмох випускників, відправили в Черкаси. І я, безпартійний, потрапив у відділ партійного життя»^[2]

Похований в Черкаси на міському кладовищі № 1 у сімейній усипальниці родини Жуків. Там похована дружина журналістка Валентина Жук та син Павло Жук.

1954 р.- працював кореспондентом обласної газети «Черкаська правда».

1960 р. — кореспондент обласної молодіжної газети "Молодь Черкащини".

1966—1970 — редактор обласної молодіжної газети "Молодь Черкащини".

З 1970 р. — власний кореспондент газети «Радянська Україна» по Черкаська та Кіровоградська область.

1993 р. — вийшов на пенсію.

З 1993 р. — керівник редакційно-видавничої групи Черкаська обласна державна адміністрація «Реабілітовані історією. Черкаська область».^[3]

Ініціатор створення єдиного в Україні літературно-меморіальний музей Василя Симоненка при редакції газети «Черкаська правда».^[4]

«Партизан Іван Калашник» (1977) — авторство разом з дружиною журналістом Валентиною Жук Наклад 165000. Згодом перевидалася під назвою «Поєдинок з Вервольфом» (1990). Наклад 25000. (1990).

• «Буремний березень» (1965).
• «Оновлення» (1967).
• «Черкашина заповідна» (1972).
• «Історія міст і сіл УРСР. Черкаська область» (1972).
• «Герои освободители Черкащины»
• «Они защищали мир»
• «Герої бурякових нив»
• «Герої тваринницьких ферм».
• «Смарагдове намисто Черкас» (1986).
• «Черкащина в храмобудівництві».
• «Уславлені подвигом»
• «Жорна» (1999)
• «Черкащина в роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 р.р.» (2000);
• «Голодомор на Черкащині. Книга пам'яті в документах і спогадах» (2007).
• «Черкащина в період становлення Української держави 1917—1919 рр.» (2008);
• «Національна книга Пам'яті жертв голодомору 1932—1933 в Україні. Черкаська область» у двох частинах (2008);
• «Увінчані славою» (2010)
• Віталій Юрченко «Пекло на землі» (2010)
• «Сірий степ з червоними мальвами» (2016).

• В. Симоненко «Твори у 2-х томах» (2004)
• «Зажинок» (2011)
• «Цар Плаксій і Лоскотон. Твори для дітей» (2013)
• «Кобзар» Т. Г. Шевченко коштом Платон Симиренко.

• Лауреат обласної журналістської премії ім. Апкадій Гайдар.
• Диплом «Золоте перо». Національна спілка журналістів України.
• Заслужений журналіст України.
• 2014 р. — Довічна стипендія Президента України.

https://www.youtube.com/watch?v=eUFCrRGjRYE

1. ↑ Бушин, Микола (2005). Черкаський край в особах 1941-2001 (українська) . Черкаси: Черкаський ЦНТЕІ. с. 255—256. ISBN 9668120280.
2. ↑ У журналістиці – понад 60 років!. Нова Доба (укр.). 13 липня 2015. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 17 лютого 2021.
3. ↑ Томіленко, Сергій (2003). Журналісти Черкащини 1954-2004 (українська) . Черкаси: Брама. с. 67. ISBN 9668021665.
4. ↑ Черкаські новини, Прочерк (10 грудня 2017). Заслужений журналіст Петро Жук зустрівся з вічністю (українська) . Прочерк. {{cite web}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка)