| Ірина Жукова | |
|---|---|
.jpg) | |
| Загальна інформація | |
| Громадянство |  Україна |
| Народження | 22 листопада 1974 (50 років) Київ, СРСР |
| Зріст | 179 см |
| Вага | 70 кг |
| Чоловік | Сергій Голотов[ru] |
| Спорт | |
| Країна | Україна |
| Вид спорту | волейбол |
| Спортивне звання |  |
| Команда | Rabita Bakud |
| Нац. збірна | Україна |
| Статус професіонала | 1992 |
| Завершення виступів | 2013 |
 Жукова Ірина Ігорівна у Вікісховищі | |
Ірина Ігорівна Жукова (нар. 22 листопада 1974, Київ, Українська РСР, СРСР[1]) — українська волейболістка, зв'язуюча. Гравчиня національної збірної[2]. Переможець клубного чемпіонату світу і Ліги європейських чемпіонів.
Із біографії
Народилась і виросла в Києві. У чемпіонаті України виступала за одеську «Джінестру» і черкаське «Хімволокно».
2001 року переїхала на Апеннінський півострів. У першому сезоні її «Модена» здобула перемоги на груповому етапі Ліги європейських чемпіонів над іспанським «Тенеріфе», німецьким «Шверінером», румунською «Університатією» і у чвертьфіналі — над турецьким «Вакифбанком»[en]. Вирішальні ігри проходили в Нижньому Тагілі. Важким виявився півфінал проти єкатеринбурзької «Уралочки»[en], який тривав майже дві години і п'ять сетів. У фіналі команда Жукової перемогла іншого представника Італії — «Капо Суд» із Реджо-Калабрії (3:0). На внутрішній арені «Модена» була серед лідерів у всіх турнірах: четверте місце в чемпіонаті[it] і виступи в півфіналах національного кубка[it] і суперкубка[it].
Наступного сезону захищала кольори діючого чемпіона з Реджо-Калабрії. Після 5 турів групового раунду Ліги чемпіонів «Капо Суд» мав реальні шанси на вихід до стадії плейоф, але команда була дискаліфікована через дозаявку в березні 2001 року з порушенням регламенту румунсько-бразильської волейболістки Кристіни Пірв[en]. Також клуб позбавили чемпіонського титулу. Морально надломлена команда поступилася у чвертьфіналі чемпіонату «Модені» і була розформована.
Ірина Жукова повернулася до «Модени». Сезон команда розпочала з перемоги в суперкубку завдяки виграшам у команд з Новари і Бергамо. У групі Ліги чемпіонів здобули по дві перемоги над «Уралочкою» та турецьким «Еджзаджибаши» та поділили очки з бакинським «Азеррейлом»[en]. У плейоф були сильнішими за іспанський «Дієго Порселос» з Бургоса і ввійшла до «Фіналу чотирьох» у польському місті Піла. У півфіналі «Модена» поступилася французькій команді «Канни», за яку виступала Олександра Фоміна, а в матчі за третє місце — «Фоппапедретті» (Бергамо). Бергамаскам поступилися у чвертьфіналі Серії А, а Жукова перейшла до цього клубу.
У сезоні 2003/2004 «Фоппапедретті» виграв національний чемпіонат і Кубок ЄКВ, наступного італійський суперкубок і Лігу чемпіонів. В інших турнірах клуб Джованні Капрари[en] доходив до фіналу, але у вирішальних іграх поступався командам з Новари і Перуджі. Жукову визнали найкращою на своїй позиції в розіграші Ліги чемпіонів. Серед її партнерок у Бергамо була українка Тетяна Вороніна, хорватка Майя Поляк[en], німкеня Ангеліна Грюн[en], італійки Серена Ортолані і Франческа Піччініні.
2005 року зробила перерву в спортивній кар'єрі, повернула до Черкас, народила сина і повернулася у волейбол у складі місцевої команди, яка у той час мала назву «Круг», а очолював її чоловік Жукової Сергій Голотов[3]. Того сезону черкаський клуб зробив дубль на внутрішній арені, а Жукову визнали найкращим гравцем чемпіонату.
Почали надходити пропозиції про продовження виступів за кордоном і спортсменка обрала команду з підмосковного Одинцова. У грудні «Заріччя» стало володарем національного кубка завдяки перемозі над московськом «Динамо» в п'яти сетах. Жукову визнали найкращою зв'язуючою «Фіналу чотирьох». На початку в Іспанії пройшли вирішальні матчі Ліги чемпіонів. У півфіналі підмосковна команда перемогла місцеву «Мурсію», а у фіналі поступилася італійській «Перуджі» (у складі якої виступала Тетяна Артеменко[4]). Потім була півфінал чемпіонату Росії проти омського «Спартака», у якому Жукова отримала травму коліна і вже без її участі «Заріччя» вперше в своїй історії виграло чемпіонський титул.[5]. Наступного сезону команда посіла третє місце у кубку і знову грала у фіналі першості, але цього разу сильнішим було «Динамо». Всього за два сезони провела в чемпіонаті Росії 41 матч і набрала 101 очко.[6][7]
Після річної перерви стала гравцем бакинської «Рабіти», найсильнішого клубу Азербайджану того часу. Три сезони поспіль завершувала національний чемпіонат на першій позиції і в цей час чотири рази грала у фіналах міжнародних офіційних клубних турнірів. У березні 2011 її команда поступилася у фіналі Ліги чемпіонів стамбульському «Вакіфбанку» (3:0). У жовтні бакинки взяли реванш у вирішальній грі клубного чемпіонату світу, що проходив у Катарі. Для перемоги знадобилося три сети, а до основного складу «Рабіти» входили Наташа Крсманович[en], Наталія Мамедова, Міра Голубович[en], Наташа Осмокрович[en], Саня Старович[en] і Ірина Жукова[8]. У лізі чемпіонів того сезону азербайджанський клуб дійшов до чвертьфіналу, де поступився польському «Атом Трефлю» із Сопота. У сезоні 2012/2013 її партнеркою була Олександра Фоміна. Восени бакинки поступилися трофеєм клубного чемпіонату світу команді з бразильського міста Озаску, а навесні, у фіналі Ліги чемпіонів, — «Вакіфбанку»[9].
Очолювала волейбольну команду «Прометей» з Кам'янського, переможця міжнародного турніру пам'яті Ігоря Лисенка в Полтаві (2017 рік)[10]. Влітку 2018 року стала помічником головного тренера київського «Фаворита»[11].
Клуби
.jpg)
| Роки | Команди |
|---|---|
| 1992—1994 | «Джінестра» (Одеса)
|
| 1996—2000 | «Хімволокно» (Черкаси)
|
| 2000—2001 |  «Модена»[it]
|
| 2001—2002 | «Каффе Сессо» (Реджо-Калабрія)[it]
|
| 2002—2003 | «Модена»
|
| 2003—2005 | «Фоппапедретті» (Бергамо)
|
| 2006—2007 | «Круг» (Черкаси)
|
| 2007—2009 |  «Заріччя» (Одинцово)
|
| 2010—2013 |  «Рабіта» (Баку)[en]
|
Досягнення
Командні досягнення:
- Переможець клубного чемпіонату світу (1): 2011
- Володар Ліги чемпіонів (2): 2001, 2005
- Володар Кубка ЄКВ (1): 2004
- Володар Суперкубку Італії (1): 2002
- Чемпіонка Італії (1): 2005
- Чемпіонка Росії (1): 2008
- Володар Кубка Росії (1): 2007
- Чемпіонка Азербайджану (3): 2011, 2012, 2013
Особисті досягнення:
- Найкраща зв'язуюча чемпіонату Європи 2001 року.
- Найкраща зв'язуюча Ліги чемпіонів 2004/2005.
- Найкраща волейболістка чемпіонату України 2006/2007.
- Найкраща зв'язуюча чемпіонату України 2006/2007
- Найкраща зв'язуюча кубка Росії 2007/2008.
- Найкраща зв'язуюча клубного чемпіонату світу 2011 року.
- Найкраща зв'язуюча чемпіонату Азербайджану 2011/2012.
- Капітан жіночої національної збірної України 1998-2005 рр.
Примітки
- ↑ Ірина Жукова: Матчі за кордоном поповнюють мою колекцію кулінарних рецептів. Україна молода. Архів оригіналу за 1 березня 2019. Процитовано 12 жовтня 2021.
- ↑ Счастливого пути! (російська) . Спорт.UA. Архів оригіналу за 12 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
- ↑ Корольов І. На майданчику — «маршал» Жукова! Тимчасово… [Архівовано 11 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Україна молода. — 2006. — 1 лист.
- ↑ ЧЕ. Наши соперники. Сборная Израиля (російська) . Фан-клуб ВК «Северодончанка». Архів оригіналу за 6 червня 2010. Процитовано 15 жовтня 2021.
- ↑ Вадим Панков: Ирина Жукова не поможет «Заречью» в финале с «Динамо» (російська) . Весь спорт. Архів оригіналу за 15 жовтня 2021. Процитовано 15 жовтня 2021.
- ↑ 2008 год (російська) . ВК «Заречье Одинцово». Архів оригіналу за 15 жовтня 2021. Процитовано 15 жовтня 2021.
- ↑ 2009 год (російська) . ВК «Заречье Одинцово». Архів оригіналу за 15 жовтня 2021. Процитовано 15 жовтня 2021.
- ↑ Азербайджанский волейбольный клуб «Рабита» стал чемпионом мира (російська) . Livejournal.com. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
- ↑ Представляем соперника: «Рабита» (Баку) (російська) . ЖВК «Динамо-Казань». Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
- ↑ Каменские волейболистки одержали победу на международном турнире (російська) . Событие. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
- ↑ Ірина Жукова увійшла до тренерського штабу «Фавориту» (російська) . Волейбол в Україні. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
Посилання
- Iryna Zhukova (англійська) . women.volleybox.net. Архів оригіналу за 12 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
- Iryna Zhukova (англійська) . WorldofVolley. Архів оригіналу за 12 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
- Ірина Жукова: Матчі за кордоном поповнюють мою колекцію кулінарних рецептів. Україна молода. Архів оригіналу за 1 березня 2019. Процитовано 12 жовтня 2021.
- Zhukova Iryna (італійська) . Lega Pallavolo Serie A Femminile. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 15 жовтня 2021.
- Iryna Zhukova (англійська) . CEV. Процитовано 10 липня 2022.