Жозе Родрігес Нето
Особисті дані
Народження	6 грудня 1949(1949-12-06)
	Галілея[d], Мінас-Жерайс, Бразилія
Смерть	29 квітня 2019(2019-04-29) (69 років)
	Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Зріст	175 см[1]
Вага	72 кг[1]
Громадянство	Бразилія
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1965–1966 «Віторія-ЕС» ? (?) 1967–1975 «Фламенго» 97 (5) 1976 «Флуміненсе» 17 (1) 1977–1978 «Ботафогу» 22 (0) 1978–1981 «Феррокаріль Оесте» 62 (2) 1981–1982 «Інтернасьйонал» 23 (1) 1982–1983 «Бока Хуніорс» 11 (0) 1983 «Сан-Крістован»  ? (?) 1983–1984 «Саут Чайна»  ? (?) 1984–1985 «Істерн» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1972–1978 Бразилія 11 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2002 «Мото Клуб» 2003 «Сан-Бенту» ? «Флуміненсе» (мол.)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Жозе Родрігес Нето у Вікісховищі

Жозе Родрігес Нето (порт. Rodrigues Neto, 6 грудня 1949, Галілея — 29 квітня 2019, Ріо-де-Жанейро) — бразильський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за клуби «Фламенго» та «Бока Хуніорс», а також національну збірну Бразилії.

У дорослому футболі дебютував 1965 року виступами за команду «Віторія» з Еспіріту-Санту, в якій провів два сезони. Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Фламенго», до складу якого приєднався 1967 року. Відіграв за команду з Ріо-де-Жанейро наступні дев'ять сезонів своєї ігрової кар'єри і за цей час став триразовим чемпіоном Ріо, провівши в цілому у футболці клубу 438 матчів (в яких клуб здобув 211 перемог, 122 рази зіграв внічию і 102 рази програв) і забив 30 голів.

З «Фла» Нето перейшов до клубу «Флуміненсе», з яким в 4-й раз став чемпіоном Ріо. Потім Нето відіграв два сезони в «Ботафогу», а звідти поїхав до Аргентини, в якій грав у клубах «Феррокаріль Оесте» та «Бока Хуніорс», між якими два сезони Нето грав на батьківщині в клубі «Інтернасьйонал», з яким двічі став чемпіоном штату.

Далі Родрігес недовго програв за «Сан-Крістован», звідки поїхав до Гонконгу грати за клуби «Саут Чайна» і «Істерн», де і завершив кар'єру 1985 року. У 1990 році Нето повернувся до Бразилії, щоб провести прощальний матч у рідному «Фламенго»^[2].

9 липня 1972 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії в фіналі Кубка незалежності Бразилії проти Португалії, допомігши своїй команді перемогти 1:0 та виграти трофей.

Згодом у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1978 року в Аргентині, на якому команда здобула бронзові нагороди, а Родрігес зіграв у 4 матчах, в тому числі і у виграній грі за 3-тє місце.

Загалом протягом кар'єри у національній команді провів у її формі 11 матчів.

Після закінчення кар'єри гравця Нето недовго тренував команди «Мото Клуб» та «Сан-Бенту», після чого жив у Ріо-де-Жанейро і працював у молодіжній школі клубу «Флуміненсе».

Помер 29 квітня 2019 року на 70-му році життя у місті Ріо-де-Жанейро^[3].

• Переможець Ліги Каріока (4):

«Фламенго»: 1967, 1972, 1974

«Флуміненсе»: 1976

• Переможець Ліги Гаушу (4):

«Інтернасьйонал»: 1981, 1982

• Бронзовий призер чемпіонату світу: 1978

• Жозе Родрігес Нето на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Жозе Родрігес Нето на сайті National-Football-Teams.com (англ.)