Lifestyle Khazanah Profil Baru Dram Lists Ensiklopedia
Technopedia Center
PMB University Brochure
Faculty of Engineering and Computer Science
S1 Informatics S1 Information Systems S1 Information Technology S1 Computer Engineering S1 Electrical Engineering S1 Civil Engineering

faculty of Economics and Business
S1 Management S1 Accountancy

Faculty of Letters and Educational Sciences
S1 English literature S1 English language education S1 Mathematics education S1 Sports Education





  2. Weltenzyklopädie
  3. Жовтий імператор — Вікіпедія
Жовтий імператор — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жовтий імператор
кит. 黃帝
1-й Імператор Китаю
бл. 2600 до н. е.
Наступник: Шао Хао
 
Народження: 2711 до н. е.
Смерть: 2597 до н. е.
Поховання: Мавзолей Хуан-ді
Країна: Youxiongd
Батько: Шао-даньd
Мати: Фубаоd
Шлюб: Nüjied, Лей Цзу і Momud
Діти: Шао Хао і Changyid

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Жовтий імператор або Хуан-ді (кит. 黄帝, трансліт. huángdì)[1] — легендарний правитель Китаю, культурний герой та персонаж традиційної китайської релігії. Вважається пращуром усіх китайців, борцем зі злими богами, духами й варварами, засновником даосизму та винахідником багатьох культурних благ. Головна фігура китайського фундаційного міфу. Сима Цянь запровадив традицію вважати Хуан-ді першим історичним правителем Китаю.

Імена

Власне ім'я цього персонажа — Ґунсунь Сюаньюань (кит. 公孫軒轅). Також знаний як Сюаньюань-ши (кит. 轩辕氏) чи Юсюн-ши (кит. 有熊氏)[2]. Ім'я Хуан-ді, що зазвичай перекладається як Жовтий імператор, пов'язане з символічним кольором землі, зі стихією якої ототожнювалася епоха його правління[3]. За династії Хань його почали величати Жовтим богом, так само, як і верховного бога Шан-ді[4].

Хуан-ді в міфах і легендах

Культурний герой

Його матір'ю була Фубао чи Юцяо з племені юцзяо[5][6], батьком іноді вказується вождь Шао-дань[6]. Ґунсунь Сюаньюань був зачатий блискавкою, що вдарила з сузір'я Великого Ковша[7], його мати була вагітна 26 місяців, а народившись, хлопчик одразу вмів розмовляти[8][9]. Згідно з апокрифічними текстами, що супроводжують «Карту жовтої річки», Ґунсунь Сюаньюань походив від частки сутності Шан-ді[10]. Місцем його народження вважається Цюйфу[11]. Іноді описується, що він мав чотири обличчя. За деякими переказами бог сонця та вогню Ян-ді був його братом і обоє поділили Піднебесну між собою порівну[9].

Ґунсунь Сюаньюань ріс землеробом у Чжуолу, де приборкав шістьох звірів: чорного й бурого ведмедів, тигра, та міфічних пі, чу і сю[11] (ведмедів, тигрів, лисиць, пантер і рисей за іншими згадками)[6]. Успадкувавши трон, отримав ім'я Хуан-ді. Винайшов сокиру, ступку, лук і стріли, халат і черевики. Він навчив людей копати колодязі, майструвати вози і човни, виготовляти музичні інструменти. Йому також приписується винайдення органів влади і монет. Хуан-ді продовжив справу Шень-нуна з вивчення лікарських рослин[12][13]. Літописець Хуан-ді на ім'я Цан-цзє винайшов ієрогліфічну писемність[2], а Жун Чен створив календар. За деякими переказами, Хуан-ді перший став розділяти одяг на чоловічий і жіночий. Богиня Сюань-нюй навчила Хуан-ді даоських сексуальних практик для збереження молодості, та законів ведення війни[14]. Здійснивши подорож на схід до моря, Хуан-ді зустрів звіра Байцзе, котрий розповів йому всі таємниці про злих духів[15]. Хуан-ді приписується проголошення основ даосизму, що потім були використані Лао-цзи[16].

Боротьба з Чі-ю

Якось бог сонця Ян-ді відмовився сплатити Хуан-ді данину. Жовтий імператор зібрав звірів — тигрів, ведмедів та інших хижаків, яких раніше приборкав, і вирушив на битву з Ян-ді, У якій переміг. Місце тієї битви відоме як Баньцюань[17].

У Ян-ді був міністр чи нащадок на ім'я Чі-ю, напів-людина, напів-звір, видатний чаклун і винахідник 5-и видів зброї. Часом згадується, що Чі-ю мав людське тіло, шість пташиних ніг, вісім рук, чотири ока і ріг. Він збунтувався проти Ян-ді, узурпував владу в його володіннях і пішов війною на Хуан-ді[18]. За іншою версією, він задумав помститися за вбивство Ян-ді. Чі-ю зібрав армію з 81-го чи 88-и шестируких братів-велетнів і 9-и племен південних варварів[19]. Біля міста Чжуолу відбулася битва армії Чі-ю проти армії Хуан-ді, що складалася з безлічі союзних людей і духів. Однак, сили Чі-ю переважали, він наслав на ворогів триденний туман і Хуан-ді опинився на межі поразки[20]. Проте мудрець Фен-хоу[21] (за іншими версіями сам Жовтий імператор) змайстрував механічний компас — «візок, який вказує південь», із допомогою якого вивів військо з туману[2]. За допомогою своєї дочки, богині посухи Но-ба (інакше знана як просто Ба), Хуан-ді розвіяв туман[8][19]. На бік Жовтого імператора став бог вітру Фен-бо, котрий замів ворогам шлях, а бог дощу Ю-ши перетворив пил на бруд[22]. Подекуди стверджується, що Фен-бо бився на боці Чі-ю[18].

Тоді Чі-ю з допомогою своїх підданих зачаклував армію Хуан-ді звуками, змусивши заціпеніти. Хуан-ді у свою чергу наказав грати в роги, звук яких нагадував ревіння дракона. Злякавшись, союзники Чі-ю відступили. Хуан-ді наказав розшукати одноногого бика куя, вбити його і зробити зі шкури барабан, а з його кісток — палички. Б'ючи в цей барабан, Хуан-ді спричинив такий гуркіт, що ворожі сили розбіглися, а Чі-ю втратив здатність чаклувати[8].

Зазнавши поразки, Чі-ю заручився підтримкою велетня Куа-фу (або племені велетнів із такою ж назвою). Хуан-ді звернувся за допомогою до богині Сюань-нюй, аби вона навчила його таємниць ведення війни. Вона вручила Хуан-ді численні чарівні речі та навчила його як правильно воювати[14]. Дракон Ін-лун здолав Куа-фу та братів-велетнів Чі-ю[8]. Хуан-ді схопив лиходія та стратив його на горі Лішан. Його кінцівки відрубали та розкидали по різних землях, де потім було споруджено гробниці[18]. Там, де викинули зброю Чі-ю, виріс гай червоних кленів, у якому відтоді чутно нарікання Чі-ю на несправедливе покарання. Тіло та голову Чі-ю закопали під пагорбами в Шендуні[20] та Січжоу. Соляне озеро біля Січжоу через це стало червоним і з нього піднімалися червоні випари. Місцеві жителі вшановували Чі-ю ще в часи династії Хань, тобто, майже за 2 тис. років після його загибелі[18].

Також згадується, що після поразки Чі-ю, Ян-ді обернувся проти Хуан-ді. Той переміг знову та відібрав у Ян-ді владу[23]. Після війни з Чі-ю народ зазнав злиднів і задумав збунтуватися. Хуан-ді намалював Чі-ю і показав його бунтарям, після чого ті втихомирилися[20]. На честь перемоги Жовтий імператор влаштував святкування, та якому придумав танець з 10-и рухів, який зображав події битви з Чі-ю[8]. Богиня Ба, витративши свої сили, не могла більше повернутися на небо, тому лишилася на землі на горі Куньлунь. Коли вона спускалася звідти, наставала посуха[8].

Спадок і смерть

У Хуан-ді було багато дружин і 25 синів, 14 із яких заснували великі роди[24]. Правління Хуан-ді тривало 300 років[9]. Незадовго до його смерті на землі з'явилися цілінь і фенікс, які означали, що той правив мудро. Наприкінці життя Хуан-ді зібрав мідь на горі Цзіншань і вилив з неї триногий глек. Тоді з неба спустився дракон, Хуан-ді вхопився за його вус і злетів на небо. Даоси вважали, що Хуан-ді перед цим пізнав Дао і став безсмертним. Тому в його могилі, за переказом, лежали тільки плащ і капелюх чи посох. Відомо про одразу два мавзолеї Хуан-ді в провінції Шенсі, а також по одній в Хенань, Хебей і Ганьсу[25].

Історичність Хуан-ді

Сима Цянь в «Історичних записах» (94 до н. е.) запровадив традицію вважати Хуан-ді першим історичним правителем Китаю, тоді як відомості про раніших вважав надто легендарними[17]. У 79 році до н. е. сановник Лю Фуліна, Чжан Шоуван, вирахував, що Хуан-ді правив 6 тис. років тому. Проте імператорський двір відхилив визнання такого датування, дотримуючись думки, що минуло 3629 років[26]. Італійський єзуїт, місіонер Мартіно Мартіні в 1658 році опублікував своє дослідження, згідно з яким Хуан-ді зійшов на престол у 2697 році до н. е. На відміну від Сима Цяня, він вів відлік китайських історичних правителів від Фу-сі[27]. Думки про таке ж датування дотримувався місіонер Філіп Куплет у праці 1686 року[28]. Ці дослідження спричинили інтерес у Європі з огляду на їх порівняння з біблійною хронологією[29].

Із 1903 трапляється використання дати 2697 рік до н. е. як точки відліку китайського календаря[30]. На початку XX століття зустрічалися й інші датування. Так, революційна організація Тунменхой вважала першим роком 2696 до н. е.[31] Канонознавець Лю Шіпей вів відлік від 2711 до н. е.[32] У 1920-і такі історики, як Гу Цзеган стверджували, що Хуан-ді первісно був божеством, яке в Епоху воюючих царств стали раціонально описувати як обожненого правителя[33]. Французькі історики Анрі Масперо та Марсель Гране погоджувалися між собою, що Хуан-ді — це історизований персонаж легенд[34].

Галерея

  • Скульптура Жовтого імператора в Забороненому місті
    Скульптура Жовтого імператора в Забороненому місті
  • Одна з двох 6-метрових черепах на місці народження Жовтого імператора (м. Цюйфу)
    Одна з двох 6-метрових черепах на місці народження Жовтого імператора (м. Цюйфу)
  • Шоу цю (Пагорб довголіття) на місці народження Жовтого імператора
    Шоу цю (Пагорб довголіття) на місці народження Жовтого імператора
  • Статуя Хуан-ді в його храмі в Сіньчжені
    Статуя Хуан-ді в його храмі в Сіньчжені
  • Скульптура Хуан-ді та його брата Ян-ді в Хенані
    Скульптура Хуан-ді та його брата Ян-ді в Хенані

Див. також

Примітки

  1. ↑ «Huang Ti» [Архівовано 3 квітня 2019 у Wayback Machine.]. Random House Webster's Unabridged Dictionary.
  2. ↑ а б в Dai, Yi.; Gong, Shuduo.; 戴逸.; 龔書鐸.; Zhongguo shi xue hui.; 中國史學會. (2002). Zhongguo tong shi xue sheng cai tu ban : Shi qian, Xia, Shang, Xi Zhou (вид. Xianggang di 1 ban xiu ding ben). Xianggang: Zhi neng jiao yu chu ban she. с. 33. ISBN 962-8792-80-6. OCLC 58654410.
  3. ↑ Walters, Derek, 1936- (2005). The complete guide to Chinese astrology : the most comprehensive study of the subject ever published in the English language. London: Watkins. с. 39. ISBN 1-84293-111-3. OCLC 56965195.
  4. ↑ Olberding, Amy.; Ivanhoe, P. J. (2011). Mortality in traditional Chinese thought. Albany: State University of New York Press. с. 13—36. ISBN 978-1-4416-9544-4. OCLC 729244807.
  5. ↑ Chung-kuo yen chiu (фр.). L'Association. 1990. с. 142.
  6. ↑ а б в Zhuo, Xinping (26 грудня 2017). Religious Faith of the Chinese (англ.). Springer. с. 51. ISBN 978-981-10-6379-4. Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
  7. ↑ compiled by Yves Bonnefoy ; translated under the direction of Wendy Doniger by Gerald Honigsblum [] та ін. (1993). Asian mythologies. Chicago: University of Chicago Press. с. 246. ISBN 0-226-06456-5. OCLC 26973661. {{cite book}}: Явне використання «та ін.» у: |last= (довідка)
  8. ↑ а б в г д е Chen, Lianshan (25 серпня 2011). Chinese Myths and Legends (англ.). Cambridge University Press. с. 52—60. ISBN 978-0-521-18679-7. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
  9. ↑ а б в Yang, Lihui; An, Deming; Turner, Jessica Anderson (2008). Handbook of Chinese Mythology (англ.). Oxford University Press. с. 138. ISBN 978-0-19-533263-6. Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
  10. ↑ Lagerwey, John.; Kalinowski, Marc. (2009-). Early Chinese religion (22-28) . Leiden: Brill. ISBN 978-90-474-4242-4. OCLC 647892979.
  11. ↑ а б Dai, Yi.; Gong, Shuduo.; 戴逸.; 龔書鐸.; Zhongguo shi xue hui.; 中國史學會. (2002). Zhongguo tong shi xue sheng cai tu ban : Shi qian, Xia, Shang, Xi Zhou (вид. Xianggang di 1 ban xiu ding ben). Xianggang: Zhi neng jiao yu chu ban she. с. 32. ISBN 962-8792-80-6. OCLC 58654410.
  12. ↑ Birrell, Anne. (1999, ©1993). Chinese mythology : an introduction (вид. John Hopkins paperbacks ed). Baltimore: Johns Hopkins University Press. с. 48. ISBN 0-8018-6183-7. OCLC 41450453.
  13. ↑ Huangdi | Chinese mythological emperor. Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 10 листопада 2020.
  14. ↑ а б Cahill, Suzanne E. (1992-01). Sublimation in Medieval China: The Case of the Mysterious Woman of the Nine Heavens. Journal of Chinese Religions (англ.). Т. 20, № 1. с. 91—102. doi:10.1179/073776992805307692. ISSN 0737-769X. Процитовано 10 листопада 2020.
  15. ↑ Ge, Hong, (Jin); 葛洪, (晉) (2005[min 94]). Bao pu zi nei pian (вид. Er ban). Tai bei shi: Tai wan gu ji. с. 474. ISBN 986-7332-46-6. OCLC 82333353.
  16. ↑ Windridge, C. (2003). Tong Sing : the Chinese book of wisdom : based on the Ancient Chinese Almanac (вид. Rev. and updated ed). New York: Barnes & Noble Books. с. 59, 107. ISBN 978-0-7607-4535-9. OCLC 54439373.
  17. ↑ а б Shiji : Annals : Annals of the Five Emperors - Chinese Text Project. ctext.org (zh-CN) . Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 10 листопада 2020.
  18. ↑ а б в г Theobald, Ulrich. Chi You 蚩尤 (www.chinaknowledge.de). www.chinaknowledge.de (англ.). Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 10 листопада 2020.
  19. ↑ а б Wang, Hengwei.; 王恆偉. (2005). Zhongguo li shi jiang tang (вид. Chu ban). Xianggang: Zhonghua shu ju (Xianggang) you xian gong si. с. 11—13. ISBN 962-8885-24-3. OCLC 70287133.
  20. ↑ а б в Yang, Lihui; An, Deming; Turner, Jessica Anderson (2008). Handbook of Chinese Mythology (англ.). Oxford University Press. с. 93. ISBN 978-0-19-533263-6. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
  21. ↑ Allan, Tony; Phillips, Charles (15 грудня 2011). Ancient China’s Myths and Beliefs (англ.). The Rosen Publishing Group, Inc. с. 58. ISBN 978-1-4488-5991-7. Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
  22. ↑ Glahn, Richard von; Glahn, University Richard Von (20 квітня 2004). The Sinister Way: The Divine and the Demonic in Chinese Religious Culture (англ.). University of California Press. с. 39—41. ISBN 978-0-520-23408-6. Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
  23. ↑ Haw, Stephen G. (2007). Beijing : a concise history. London: Routledge. с. 15—16. ISBN 978-0-203-96861-1. OCLC 85770905.
  24. ↑ Dikötter, Frank. (1997). The construction of racial identities in China and Japan : historical and contemporary perspectives. Honolulu: University of Hawai'i Press. с. 81—83. ISBN 0-8248-1919-5. OCLC 35637343.
  25. ↑ Mausoleums of the Yellow Emperor. www.china.org.cn. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
  26. ↑ Loewe, Michael. (2000). A biographical dictionary of the Qin, former Han and Xin periods, 221 BC - AD 24. Leiden: Brill. с. 691. ISBN 90-04-10364-3. OCLC 43641381.
  27. ↑ Mungello, D. E. (David Emil), 1943- (1989). Curious land : Jesuit accommodation and the origins of Sinology. Honolulu: University of Hawaii Press. с. 132. ISBN 0-8248-1219-0. OCLC 18560845. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 10 листопада 2020.
  28. ↑ Lach, Donald F. (Donald Frederick), 1917-2000. Asia in the making of Europe. Chicago. с. 1683. ISBN 0-226-46733-3. OCLC 295911.
  29. ↑ Mungello, D. E. (David Emil), 1943- (1989). Curious land : Jesuit accommodation and the origins of Sinology. Honolulu: University of Hawaii Press. с. 133. ISBN 0-8248-1219-0. OCLC 18560845. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 10 листопада 2020.
  30. ↑ Mungello, D. E. (David Emil), 1943- (1989). Curious land : Jesuit accommodation and the origins of Sinology. Honolulu: University of Hawaii Press. с. 116. ISBN 0-8248-1219-0. OCLC 18560845. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 10 листопада 2020.
  31. ↑ Wilkinson, Endymion Porter. (2013, ©2012). Chinese history : a new manual (вид. 2nd rev. ed). Cambridge, MA: Harvard University Asia Center. с. 519. ISBN 978-0-674-06715-8. OCLC 792887523.
  32. ↑ Kaske, Elisabeth. (2008). The politics of language in Chinese education, 1895-1919. Leiden, NE: Brill. с. 345. ISBN 90-474-2333-X. OCLC 317454513.
  33. ↑ Lagerwey, John.; Kalinowski, Marc. (2009-). Early Chinese religion. Leiden: Brill. с. 545. ISBN 978-90-474-4242-4. OCLC 647892979.
  34. ↑ Lagerwey, John.; Kalinowski, Marc. (2009-). Early Chinese religion. Leiden: Brill. с. 545—546. ISBN 978-90-474-4242-4. OCLC 647892979.

Література

  • Anne Birell: Chinese Mythology. An introduction. Johns Hopkins University Press, Baltimore MD u. a. 1993, ISBN 0-8018-4595-5.

Посилання


Даосизм Це незавершена стаття про даосизм.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Pusat Layanan

UNIVERSITAS TEKNOKRAT INDONESIA | ASEAN's Best Private University
Jl. ZA. Pagar Alam No.9 -11, Labuhan Ratu, Kec. Kedaton, Kota Bandar Lampung, Lampung 35132
Phone: (0721) 702022
Email: pmb@teknokrat.ac.id