Жилкува́ння — 1) у рослин — характер розташування жилок («нервів») у листкових пластинках.

Існує кілька типів жилкування.

• У дводольних рослин розрізняють: просте жилкування (у дубів, грабів) і пальчасте (у кленів, винограду), а також їхні похідні — пірчасто-сітчасте (у осики) і пальчасто-сітчасте (у рицини).
• У однодольних — паралельне (у злаків, осок) і дугове (у тюльпанів, конвалії).
• у давніших за походженням рослин — дихотомічне (у деяких папоротей, гінкго).
• У багатьох хвойних — одна або кілька поздовжніх жилок.

Жилкування — постійна систематична ознака, що має особливо важливе значення для визначення деревних рослин.

2) У комах — система ниткоподібних хітинових утворів (жилок) у крилі. Число й розміщення жилок — важлива систематична ознака. Вгорі: Біг по колу. Нове дослідження показує, що розподільна мережа взаємопов'язаних петель, як у листка лимона (внизу) краще справляється з ушкодженням (зелена дірка) і змінними навантаженнями, ніж простіша і еволюційно давніша система розподілу в гінгко (вгорі).

• Гончаренко І. В. Будова рослинного організму. Морфологія та анатомія рослин. Навчальний посібник. — Суми: Університетська книга, 2004. — 200 с.

• Листок

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (квітень 2011)