Еціо Фріджеріо
Народився	16 липня 1930(1930-07-16) Ерба, Королівство Італія
Помер	2 лютого 2022(2022-02-02) (91 рік) Лекко, Ломбардія, Італія[1]
Громадянство	Італія
Діяльність	сценограф, художник по костюмах
Галузь	сценографія[2] і costume designd[2]
Alma mater	Міланський технічний університет
Знання мов	італійська
Нагороди	медаль Кайнцаd European Film Award for Best Production Designerd (1990)
IMDb	ID 0295702
Медіафайли у Вікісховищі

Зовнішні зображення
	Фото Еціо Фріджеріо

Е́ціо Фрідже́ріо (італ. Ezio Frigerio; 16 липня 1930, Ерба, Комо, Італія — 2 лютого 2022) — італійський сценограф, художник кіно, художник по костюмах.

Еціо Фріджеріо народився 16 липня 1930 року в місті Ерба (провінція Комо, Італія). Вивчав архітектуру в Політехнічному інституті Мілана, відвідував Міланську Академію витончених мистецтв Брера. У 1955 році познайомився з Джорджо Стрелером і як художник по костюмах почав співпрацювати з міланським Piccolo Teatro. Незабаром він став постійним художником Джорджо Стрелера упродовж багатьох десятиліть. Фріджеріо створив декорації і костюми до таких знаменитих постановок Стрелера як «Гірські велетні» Л. Піранделло (1966), «Свята Іоанна різниць» Б. Брехта (1970), «Король Лір» В. Шекспіра (1972), «Гроза» А. Стріндберга (1980), «Слуга двох панів» К. Гольдоні (1973), «Ілюзія» П. Корнеля (1984), «Велика магія» Едуардо Де Філіппо (1985), «Острів рабів» П. Маріво (1994) та інших.

Здійснені Фріджеріо разом з Джорджо Стрелером постановки опер «Симон Боканегра» (1971) і «Фальстаф» (1980) Дж. Верді, «Лоенгрін» Р. Вагнера (1981), «Весілля Фігаро» (1973), «Дон Жуан» (1987) і «Так поступають усі жінки» В. А. Моцарта (1998) отримали світове визнання і стали класикою оперного театру XX століття. У найбільших театрах світу він оформив більше 250 вистав.

Проривом в розвитку сучасної сценографії стали роботи Фріджеріо в царині музичного театру. Він співпрацював з Едуардо Де Філіппо («Дон Паскуале» Г. Доніцетті), Лукою Ронконі в Ла Скала («Ернані» Дж. Верді), Ліліаною Кавані в Паризькій національній опері («Медея» Л. Керубіні), Нурією Есперт в театрі Ла Монне у Брюсселі («Електра» Р. Штрауса). Фріджеріо створив сценографію для багатьох знаменитих балетних спектаклів, співпрацював з Роланом Петі, Беппе Менегатті, Юрієм Григоровичем та Рудольфом Нурєєвим, разом з яким здійснив постановку балету «Ромео і Джульєтта» С. Прокоф'єва на сцені Ла Скала (1979).

У 1962 році зі знайомства з режисером Вітторіо Де Сіка почалася кар'єра Фріджеріо в кінематографі («Відлюдники Альтони», 1962; «Вчора, сьогодні, завтра», 1963; «Бум», 1963). Він співпрацював з видатними режисерами італійського та європейського кіно, у тому числі з Ліліаною Кавані («Франциск Асизький», 1966; «Галілео», 1968; «Канібали», 1970), Бернардо Бертолуччі («Двадцяте століття», 1976 г), Жаном-Полем Раппно («Сірано де Бержерак», 1990), Фолькером Шльондорфом («Лісовий цар», 1996), Мауро Болоньїні, Франко Россі, Ренато Кастеллані та іншими.

Еціо Фріджеріо є автором надгробного пам'ятника Рудольфу Нурієву на цвинтарі Сен-Женев'єв-де-Буа^[3].

• Еціо Фріджеріо на сайті IMDb (англ.)
• Біографія Еціо Фріджеріо на сайті Cinquantamila.it (італ.)
• Еціо Фріджеріо [Архівовано 26 лютого 2017 у Wayback Machine.] на сайті Enciclopedia Treccani (італ.)