Ескадрені міноносці типу «Навігаторі»

Ескадрені міноносці типу «Навігаторі»
Cacciatorpediniere della Classe Navigatori

Італійський ескадрений міноносець «Ніколо Дзено» на якірній стоянці.
Служба
Тип/клас	ескадрені міноносці
Попередній клас	типу «Турбіне»
Наступний клас	типу «Дардо»
Держава прапора	Королівство Італія Італія
Належність	Королівські ВМС Італії ВМС Італії
Корабельня	Cantieri Navali del Tirreno Riuniti Cantiere navale di Fiume Cantiere navale di Riva Trigoso Cantiere Ansaldo Cantiere navale di Sestri Ponente
Замовлено	12
Закладено	12
Спущено на воду	12
Введено в експлуатацію	1928—1929
На службі	1929—1954
Загибель	11
Бойовий досвід	Громадянська війна в Іспанії Окупація Албанії Друга світова війна Середземномор'я Мальтійські конвої
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	1 930 тонн (стандартна) 2693 тонни (повна)
Довжина	107 м
Ширина	10,2 м
Висота	3,5 м
Технічні дані
Рухова установка	2 × парових турбіни Parsons 3 × парових котли Odero
Гвинти	2
Потужність	55 000 к.с.
Швидкість	38 вузли (71 км/год)
Дальність плавання	3 100 миль (5 740 км) на швидкості 15 вузлів
Екіпаж	224 офіцери та матроси
Озброєння
Артилерія	6 (3 × 2) × 120-мм гармати 120/50 Ansaldo^{[Прим. 1]}
Торпедно-мінне озброєння	6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів 56 глибинні бомби
Зенітне озброєння	2 × 37-мм зенітних гармати 40/39 Mod. 1915 8 × 13,2-мм зенітних кулеметів Breda Model 1931

Ескадрені міноносці типу «Навігаторі» (італ. Cacciatorpediniere della Classe Navigatori) — клас військових кораблів з 12 ескадрених міноносців, що випускалися італійськими суднобудівельними компаніями з 1928 до 1929 року. Названі «Навігаторі» (італ. navigatori — мореплавець) на честь відомих італійських мореплавців. Замовлялися Королівським флотом Італії як лідери ескадрених міноносців у відповідь на новітні французькі лідери типу «Ягуар» та «Гепард». 1938 році переведені у клас есмінців.

Загалом було побудовано 12 есмінців цього типу, у морських боях та битвах втрачено 11 кораблів, лише «Ніколозо да Рекко» пережив війну і служив у післявоєнний час до 1951 року.

Представники

№	Корабель	На честь	Виготовлювач	Бортове позначення	Закладено	Спущено	У строю	Статус
1	«Альвізе да Мосто» «Alvise Da Mosto»	Альвізе Кадамосто	Cantieri Riuniti del Quarnaro, Фіуме	DM	22 серпня 1928	1 липня 1929	15 березня 1931	1 грудня 1941 року потоплений британськими крейсерами «Аврора» та «Пінелопі» поблизу Триполі, під час супроводження танкера Iridio Mantovani
2	«Антоніо да Нолі» «Antonio da Noli»	Антоніо да Нолі	Cantieri Navali del Tirreno e Riuniti, Сестрі-Леванте	DN	27 липня 1927	21 травня 1929	29 грудня 1929	9 вересня 1943 року підірвався на міні та затонув у протоці Боніфачо
3	«Ніколозо да Рекко» «Nicoloso da Recco»	Ніколосо да Рекко	Cantieri Navali del Tirreno e Riuniti, Анкона	DR	14 грудня 1927	5 січня 1930	20 травня 1930	1951 році виведений зі складу сил флоту; 30 липня 1954 року списаний на брухт
4	«Джованні да Верраццано» «Giovanni da Verrazzano»	Джованні да Верраццано	Cantieri Riuniti del Quarnaro, Фіуме	DV	17 серпня 1927	15 грудня 1928	25 вересня 1930	19 жовтня 1942 року потоплений британським підводним човном «Анбендінг» під час супроводу конвою з Неаполя до Триполі
5	«Ланцеротто Малочелло» «Lanzerotto Malocello»	Ланцеротто Малочелло	Cantiere navale di Sestri Ponente, Сестрі-Поненте	MC^{[Прим. 2]}	5 жовтня 1926	14 березня 1929	18 січня 1930	24 березня 1943 року підірвався на мінному полі північніше мису Бон та затонув під час транспортування німецьких військ в Туніс
6	«Леоне Панкальдо» «Leone Pancaldo»	Леоне Панкальдо	Cantieri Navali del Tirreno e Riuniti, Сестрі-Леванте	PN	7 липня 1927	5 лютого 1929	30 листопада 1929	30 квітня 1943 року потоплений у ході повітряної атаки американських P-40 «Вохок» поблизу Тунісу
7	«Емануеле Пессаньо» «Emanuele Pessagno»	Емануеле Пессаньо	Cantieri Navali del Tirreno e Riuniti, Анкона	PS	9 жовтня 1927	12 серпня 1929	10 березня 1930	29 травня 1942 року потоплений у наслідок торпедної атаки британського підводного човна «Турбулент»
8	«Антоніо Пігафетта» «Antonio Pigafetta»	Антоніо Пігафетта	Cantieri Navali del Quarnaro, Фіуме	PI	29 грудня 1928	10 листопада 1929	1 травня 1931	10 вересня 1943 року затоплений у Фіуме; піднятий, відновлений та з 14 жовтня 1944 року у ВМС Німеччини, як ТА 44, 17 лютого 1945 потоплений британською авіацією в Трієсті, 27 лютого виключений зі складу флоту, 1949 році списаний на брухт
9	«Лука Таріго» «Luca Tarigo»	Лука Таріго	Cantiere navale di Sestri Ponente, Сестрі-Поненте	TA	30 серпня 1927 року	9 грудня 1928 року	16 листопада 1929 року	16 квітня 1941 року затоплений у бою британськими есмінцями в Середземному морі поблизу островів Керкенна
10	«Антоніотто Узодімаре» «Antoniotto Usodimare»	Антоніотто Узодімаре	Cantiere navale di Sestri Ponente, Сестрі-Поненте	US	1 червня 1927	12 травня 1929	21 листопада 1929	8 червня 1942 року потоплений у Сицилійській протоці внаслідок помилки італійським підводним човном «Алагі»
11	«Уголіно Вівальді» «Ugolino Vivaldi»	Уголіно Вівальді	Cantiere navale di Sestri Ponente, Сестрі-Поненте	VI	16 травня 1927	9 січня 1929	6 березня 1930	10 вересня 1943 року при спробі прорватися до Іспанії був обстріляний у протоці Боніфаціо німецькою береговою батареєю та уражений атакою з повітря німецьким бомбардувальником; затоплений командою
12	«Ніколо Дзено» «Nicolò Zeno»	Ніколо Дзено	Cantiere navale di Sestri Ponente, Сестрі-Поненте	ZE	5 червня 1927	12 серпня 1928	27 березня 1930	9 вересня 1943 року затоплений екіпажем у порту Трієста

Конструкція

Особливістю конструкції есмінців типу «Навігаторі» стало ешелонне розташування енергетичної установки, що теоретично мало покращити бойову стійкість корабля. Ще однією особливістю було встановлення 120-мм гармат моделі 1626 року з довжиною ствола у 50 калібрів. Торпедні апарати теж мали незвичну конструкцію: з трьох труб центральна призначалась для запуску 450-мм, а бокові — 533-мм торпед.

На випробуваннях, які традиційно проводились при неповному завантаженні, есмінці показали рекордні швидкості до 40 вузлів, а «Альвізе да Мосто» — 43,5 вузла. Але в реальних умовах експлуатації швидкість рідко перевищувала 32 вузли.

Експлуатація показала суттєві прорахунки в остійності на етапі розробки. Для їх усунення на початку 1930-х років усі кораблі були модернізовані. В її ході надбудова була знижена на 1 ярус, зменшена висота димових труб та ліквідовані бортові цистерни (замість них для зберігання нафти використовувався міждонний простір). Також на торпедних апаратах зняли центральну 450-мм трубу. Це трохи покращило ситуацію з остійністю, але залишився інший недолік — погана морехідність кораблів.

Наприкінці 1930-х років кораблі пройшли другу модернізацію, в ході якої ширину корпусу збільшили на 1 м, а носову частину добудували, надавши їй обриси яхти. За рахунок збільшення розмірів корпусу збільшили запас палива до 680 т. Центральну трубу торпедного апарату відновили, але на цей раз вона мала калібр 533 мм, як і бокові. Збільшення аодотоннажності призвело до зменшення швидкості до 27—28 вузлів. Цю модернізацію встигли провести лише на 10 кораблях. «Ніколозо да Рекко» та «Антоніотто Узодімаре» залишились немодернізованими.

У 1938 році кораблі були перекласифіковані на ескадрені міноносці. Протягом 1940—1941 років на них було замінене зенітне озброєння. Застарілі 40-мм гармати і 13,2-мм кулемети були замінені на 20-мм автомати «Breda 20/65 Mod. 1935» (різна кількість на різних кораблях).

У 1942 році на есмінцях «Антоніо Пігафетта», «Ніколозо да Рекко», «Ланцеротто Малочелло», «Леоне Панкальдо», «Антоніо да Нолі», «Уголіно Вівальді» та «Ніколо Дзено» був демонтований кормовий торпедний апарат, замість нього встановлений спарений 37-мм зенітний автомат.

Див. також

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ескадрені міноносці типу «Навігаторі»

Ескадрені міноносці типу «Навігаторі» на сайті www.marina.difesa.it [Архівовано 2 червня 2021 у Wayback Machine.](італ.)
Navigatori class. на uboat.net. Архів оригіналу за 20 червня 2010. Процитовано 27 вересня 2019. (англ.)
Navigatori class destroyer(англ.)

Література

Brescia, Maurizio (2012). Mussolini's Navy: A Reference Guide to the Regina Marina 1930–45. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-544-8.(англ.)
Gardiner, Robert; Chesneau, Roger (1980). Conway's All The World's Fighting Ships 1922–1946. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-146-7.(англ.)
Whitley, M.J. (2000). Destroyers of World War 2: An International Encyclopedia. Cassell Publishing. ISBN 1-85409-521-8.(англ.)
Maurizio Brescia, Cacciatorpediniere Classe «Navigatori», Parma, Ermanno Albertelli Editore, 1995, ISBN 88-85909-57-4.(італ.)
Брагадин М. А. Битва за Средиземное море. Взгляд побежденных. — М.: АСТ, 2001. — 624 с. — 8000 экз. — ISBN 5-17-002636-6.(рос.)
Дашьян А. В., Патянин С. В., Митюков Н. В., Барабанов М. С. Флоты Второй мировой. — М.: Яуза, Коллекция, Эксмо, 2009. — 608 с. — 2500 экз. — ISBN 978-5-699-33872-6.(рос.)

Примітки

Виноски

↑ Пізніше на деяких есмінцях сталася заміна на італійські гармати: 37-мм зенітну гармату Breda Mod. 1932/1938/1939 та 13,2-мм зенітні кулемети Breda Model 1931.
↑ З 1942 року — MO.

Джерела

Італія Війна Друга світова війна Військова техніка Морська справа

[1] Пізніше на деяких есмінцях сталася заміна на італійські гармати: 37-мм зенітну гармату Breda Mod. 1932/1938/1939 та 13,2-мм зенітні кулемети Breda Model 1931.

[2] З 1942 року — MO.

[Прим. 1]

[Прим. 2]