Ербо фон Кагенек
нім. Erbo Graf von Kageneck
Народився	2 квітня 1918(1918-04-02)[1]  Бонн, Кельн, Рейнська провінція, Прусське королівство, Німецька імперія
Помер	12 січня 1942(1942-01-12)[1]  (23 роки) Середземне море
Країна	Німецький Райх
Діяльність	льотчик
Знання мов	німецька[2]
Учасник	Друга світова війна
Титул	граф[d]
Військове звання	Гауптман
Батько	Karl Marquard Viktor Kageneckd[3]
Мати	Marie, baronesa ze Schorlemerud[3]
Брати, сестри	August von Kageneckd  і Клеменс-Генріх фон Кагенек
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Граф Арбогаст «Ербо» Альфред Паулюс Міхаель Антоніус Марія фон Кагенек (нім. Arbogast «Erbo» Alfred Paulus Michael Antonius Maria Graf von Kageneck; 2 квітня 1918, Бонн, Німецька імперія — 12 січня 1942, Неаполь, Італія) — ас люфтваффе, гауптман. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Четвертий із шести дітей генерал-майора графа Карла фон Кагенека.

8 березня 1939 року зарахований у 1-у групу 1-ї винищувальної ескадри. Учасник Польської і Французької кампаній.

5 липня 1940 року переведений у 8-му ескадрилью 27-ї винищувальної ескадри, 18 вересня очолив 8-му ескадрилью. У боях в районі Мальти збив двох британських асів — І. Вестмакотта (12 травня 1941) і К. Гамільтона (14 травня 1941).

З червня 1941 року воював на радянсько-німецькому фронті. 14 серпня в районі озера Ільмень проотягом одного дня збив 5 радянських літаків.(39-43 перемоги).

В грудні 1941 року ескадра Кагенека переведена у Північну Африку. 24 грудня 1941 року під час зльоту з аеродрому Тіммі (Лівія) його літак (Messerschmitt Bf 109) був атакований австралійським винищувачем, Кагенек отримав важке поранення у живіт, але зміг посадити літак. Помер у лікарні.

Всього за час бойових дій Кагенек збив 67 літаків, з них 47 — на радянсько-німецькому фронті.

• Нагрудний знак пілота
• Залізний хрест
  • 2-го класу (14 травня 1940)
  • 1-го класу (11 липня 1940)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Авіаційна планка винищувача в золоті
• Золота медаль «За військову доблесть» (Італія) (травень 1941)
• Нагрудний знак пілота (Італія)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • Хрест (№ 262; 30 липня 1941) — як обер-лейтенант і командир 9-ї ескадрильї 27-ї винищувальної ескадри.
  • Дубове листя (№ 39; 17 жовтня 1941) — як обер-лейтенант і командир 9-ї ескадрильї 27-ї винищувальної ескадри.

• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.89-90 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• KUROWSKI, F., Knight's Cross Holders of the Afrikakorps, Schiffer Publishing Ltd., Atglen, United States, 1996. [Архівовано 8 липня 2019 у Wayback Machine.]
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Williamson, G., Knight's Cross and Oak-Leaves Recipients 1941-45, Osprey Publishing Ltd., Great Britain, 2005
• Kurowski, F., Knight's Cross Holders of the Afrikakorps, Schiffer Publishing Ltd., USA, 1996
• Walter A. Musciano: Messerschmitt Aces. Arco, New York 1982, ISBN 0-668-04887-5.
• Mike Spick: Luftwaffe Fighter Aces. The Jagdflieger and their Combat Tactics and Techniques. Greenhill Books, London 1996, ISBN 1-85367-255-6.
• Franz Schmitt: Chronik Weindorf Lieser. Paulinus Druckerei, Trier 1988, S. 540.
• Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 282.

1. ↑ ^{а б в} Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. ↑ ^{а б} Pas L. v. Genealogics — 2003.
   d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326