Елізабет Гарретт Андерсон
англ. Elizabeth Garrett Anderson
Народилася	9 червня 1836(1836-06-09)[1][2][…]  Вайтчепел, Тауер-Гемлетс, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Сполучене Королівство[4]
Померла	17 грудня 1917(1917-12-17)[1][2][…] (81 рік)  Alde Housed, Олдборо[4]
Країна	Сполучене Королівство
Місце проживання	Alde Housed[5]
Діяльність	політична діячка, лікарка, суфражистка, письменниця
Галузь	медицина і комунальна політикаd
Alma mater	Міддлсекський шпиталь (1861)[4] і Факультет медицини, Парижd[4]
Знання мов	англійська
Заклад	London School of Medicine for Womend і Elizabeth Garrett Anderson and Obstetric Hospitald
Членство	British Medical Associationd (1892)
Посада	mayor of Aldeburghd[6]
Батько	Newson Garrettd[7]
Мати	Louisa Dunnelld[7]
Брати, сестри	Міллісент Фосетт[7], Agnes Garrettd і Samuel Garrettd[7]
У шлюбі з	James George Skelton Andersond[4][8]
Діти	Louisa Garrett Andersond[4] і Alan Garrett Andersond[4]
Медіафайли у Вікісховищі

Елізабет Ґарретт Андерсон (англ. Elizabeth Garrett Anderson, нар. 9 червня 1836 р., пом. 17 грудня 1917 р.) — англійська лікарка, перша жінка на посаді мера у Великій Британії, активна учасниця суфражистського руху^[9].

Була дочкою Ньюсона Ґарретта та сестрою Міллісент Фосетт. Освіту здобула в приватній школі. У 1860-х роках почала медичні дослідження. Проходила стажування в лікарні Middlesex у Лондоні, але їй було відмовлено в отриманні медичної освіти в більшості навчальних закладів, в які вона подала заяви. Зрештою, навчалася приватно в лондонській лікарні. Їй вдалося здобути диплом, який надавав право займатися медичною практикою. Після багатьох невдалих спроб нарешті прийнята до Товариство аптекарів^[en] (1865).

У 1866 році Елізабет Ґарретт почала працювати в диспансері Сент-Мері, що надавав медичну допомогу бідним жінкам. Цей об'єкт швидко розвивався у Новій жіночій лікарні, створеній спільно з Софією Джекс-Блейк, де Ґарретт працювала понад 20 років. 1870 року вона здобула диплом Паризького медичного університету. Того ж року була обрана до Лондонської шкільної ради як представниця округу Мерілебон. Також почала працювати у Східній Лондонській лікарні для дітей, але згодом звільнилася та присвятила себе іншій діяльності — створенню «Нової лікарні для жінок». 1871 року одружилася з Джеймсом Андерсоном, народила трьох дітей (Луїза, Маргарет і Алан).

За 19 років, з 1873 року, Ґарретт Андерсон була єдиною жінкою в Британській медичній асоціації. Вона продовжувала працювати в Новій жіночій лікарні, а 1874 року було створено Лондонську медичну школу для жінок. 1897 Андерсон обрали очільницею східно-англійського відділення Британського медичного товариства.

9 листопада 1908 року обрана мером Альдебурга, ставши першою жінкою в Англії на цій посаді. Раніше місцевим мером були її батько та чоловік. Під час перебування на посаді Андерсон проводила численні виступи про виборчі права жінок^[9].

Померла в 1917 році і була похована в місті Альдебург.

1. Wilkinson M, Isler H. Погляд піонерки жінки на мігрень: дисертація Елізабет Ґарретт Андерсон «Sur la migraine» . «Cephalalgia». 19. 1 р. 3-15, 1999. PMID:10099853.

• Вандерсон Е. В.: Спартак Освіта, дата доступу: 2016-01-20
• Гаррет Андерсон Елізабет в: BBC — Історія [Архівовано 5 вересня 2018 у Wayback Machine.]