Еллен Рене Стофан
англ. Ellen Renee Stofan
Народилася	24 лютого 1961(1961-02-24)[1] (63 роки) Оберлін, Лорейн, Огайо, США[2]
Країна	США
Діяльність	астрономка, геологиня, землезнавець
Alma mater	Коледж Вільяма і Мері[3], Браунський університет[3] і Браунський університет (червень 1989)
Науковий ступінь	землезнавецьd
Знання мов	англійська[4]
Заклад	Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору, Смітсонівський інститут[3], Лабораторія реактивного руху[5] і Національний музей авіації і космонавтики
Посада	директор музеюd і NASA Chief Scientistd[6]
Нагороди	Presidential Early Career Award for Scientists and Engineersd (1996)
Медіафайли у Вікісховищі

Еллен Рене Стофан (англ. Ellen R. Stofan, народилась 24 лютого 1961) — директорка Національного музею повітря й космосу Смітсонів (2018), почесний професор кафедри наук про Землю в Університетському коледжі Лондона, колишній головний науковий співробітник НАСА.

Еллен Стофан — дочка Ендрю Дж. Стофана, інженера, який працював у НАСА як дослідник, керівник програми й директор центру.

1983 року здобула ступінь бакалавра з геології в коледжі Вільяма і Мері (Вільямсбург, Вірджинія, США).

1989 року здобула ступінь магістра, захистила докторську дисертацію з теми «Геологія коронних і купольних структур на Венері та моделі їх походження». Після чого їй був присуджений науковий ступінь «доктор наук» (Браунський університет). Приєдналася до лабораторії реактивного руху (JPL) як докторантура і стала заступником головного наукового співробітника проєкту «Місія Магеллана на Венері».

1994 року Стофан стала головним ученим Лабораторії реактивного руху (JPL) за програмою «Нове тисячоліття», керувала командою у складі 100 вчених, що працювали над сучасними технологіями.

1995 року переїхала до Лондона, продовжувала працювати в JPL.

З 1991 по 2000 рр. очолювала групу вчених у лабораторії реактивного руху НАСА, Пасадіна (Каліфорнія).

2000—2013 рр. — була віцепрезидентом і провідним науковцем консалтингової фірми Proxemy Research, що спеціалізувалася на планетарних дослідженнях (Вашингтон).

2013—2016 рр. — провідний науковець НАСА:

• співпрацювала з науковим радником президента Барака Обами та Національною радою з питань науки та технологій щодо вирішення шляхів подальшого розвитку наукової політики.
• виконувала обов'язки головного радника при адміністраторі НАСА Чарльзі Болдені щодо наукових програм, планування та інвестицій агентства;
• була одним із керівників розробки довгострокового плану вивезення людей на Марс;
• розробила стратегію для НАСА щодо підтримки комерційної діяльності на низькій орбіті Землі під час переходу від Міжнародної космічної станції (МКС) до відправлення людей на Місяць і Марс у середині 2020-х років.
• підтримувала загальні наукові програми НАСА з геліофізики, науки про Землю, планетарних наук та астрофізики.

Грудень 2016 року — пішла у відставку з НАСА.

Дослідження Еллен Стофан були зосереджені на геології Венери, Марса, Сатурна, Титану та Землі.

• Президентська премія за дострокову кар'єру вчених та інженерів (PECASE) як найвища честь, що надає уряд США видатним ученим та інженерам, які починають свою самостійну кар'єру.
• Медаль «За видатні наукові заслуги» (НАСА).
• Визначна людина 2014 року за версією CNN.

• Стофан, Еллен; Cravens, Thomas E.; Esposito, Larry W., ред. (2007). Дослідження Венери як земної планети. Американський геофізичний союз.
• Стофан, Еллен; Джонс, Том (2008). Планетологія: розблокування секретів Сонячної системи. National Geographic. ISBN 978-1-4262-0121-9.

• https://www.si.edu/about/bios/ellen-stofan [Архівовано 14 травня 2020 у Wayback Machine.]
• https://www.nsf.gov/awards/pecase.jsp [Архівовано 15 вересня 2020 у Wayback Machine.]