Електромагні́тна надчутли́вість (ЕМН) — чутливість до електромагнітних полів, з якими пов'язують негативні симптоми. Ця теорія не має наукового обґрунтування і не є визнаним медичним діагнозом. Загальновизнано, що переживання симптомів електромагнітної надчутливості має психосоматичне походження. Твердження характеризуються «різноманітними неспецифічними симптомами, які пацієнти пов'язують з впливом електромагнітних полів»[1]. Спроби обґрунтувати твердження про те, що ЕМН спричиняється впливом електромагнітних полів, є псевдонауковими[2].
Ті, хто діагностують у себе ЕМН, повідомляють про побічні реакції на електромагнітні поля, інтенсивність яких значно нижча за максимальні рівні, дозволені міжнародними стандартами радіомагнітної безпеки. Провокаційні випробування показали, що такі люди не здатні відрізнити вплив електромагнітних полів від його відсутності[3][4]. Систематичний огляд медичних досліджень 2011 року не знайшов переконливих наукових доказів того, що симптоми, про які повідомляється пацієнтами, викликані електромагнітними полями[3]. Відтоді низка подвійних сліпих експериментів показала, що люди з електромагнітною гіперчутливістю, не здатні виявити наявність електромагнітних полів і з такою ж ймовірністю повідомляють про погане самопочуття після фіктивного впливу, як і після впливу справжніх електромагнітних полів, що свідчить про те, що їхні симптоми викликані ефектом ноцебо[5][6][7].
Станом на 2005 рік ВООЗ рекомендувала проведення клінічної оцінки заяв про ЕМН для визначення та виключення альтернативних діагнозів для виявлених симптомів[1]. Когнітивно-поведінкова терапія та лікування супутніх психіатричних розладів можуть бути корисними в полегшенні цього стану[8].
Деякі люди, які вважають, що вони чутливі до електромагнітних полів, можуть намагатися зменшити їхній вплив або прибігати до альтернативної медицини[9]. Урядові органи закликають компанії, що продають пристрої для захисту від електромагнітного випромінювання, дотримуватися вимог щодо неправдивої реклами[10][11].
Статистика
Дослідження 2013 року, проведене на основі телефонних опитувань у Тайвані, показало, що рівень ЕМН у країні знижується, попри попередні очікування зростання її поширеності в міру того, як електронні пристрої стають все більш поширеними. Показники знизилися з 13 % у 2007 році до 5 % у 2013 році[12]. У дослідженні також йдеться про очевидне зниження в Нідерландах (з 7 % у 2009 році[13] до 4 % у 2011 році[14]) і в Німеччині (з 10 % у 2009 році до 7 % у 2013 році[15]). При цьому жінок, які вважали себе електромагнітно надчутливими, було більше, ніж чоловіків[12].
У 2021 році французький фізик Себастьєн Пойнт зазначив, що поширеність електромагнітної гіперчутливості подібна до поширеності радіофобії, зокрема у гендерному співвідношенні (2 електрогіперчутливі або радіофобні жінки на одного електрогіперчутливого або радіофобного чоловіка), що, за його словами, підкріплює гіпотезу про те, що електромагнітна надчутливість є новою специфічною фобією[16].
Див. також
Примітки
- ↑ а б Electromagnetic fields and public health. World Health Organisation (WHO) (англ.). Factsheet 296. Процитовано 16 лютого 2025.
- ↑ Electromagnetic hypersensitivity. The Australian Radiation Protection and Nuclear Safety Agency (ARPANSA) (англ.). Commonwealth of Australia. Процитовано 16 лютого 2025.
- ↑ а б Rubin, G. James; Hillert, Lena; Nieto-Hernandez, Rosa; van Rongen, Eric; Oftedal, Gunnhild (2011-12). Do people with idiopathic environmental intolerance attributed to electromagnetic fields display physiological effects when exposed to electromagnetic fields? A systematic review of provocation studies. Bioelectromagnetics (англ.). 32 (8): 593—609. doi:10.1002/bem.20690.
- ↑ Röösli, Martin; Hug, Kerstin (2011-05). Wireless communication fields and non-specific symptoms of ill health: a literature review. Wiener Medizinische Wochenschrift (англ.). 161 (9-10): 240—250. doi:10.1007/s10354-011-0883-9. ISSN 0043-5341.
- ↑ Regel, Sabine J.; Negovetic, Sonja; Röösli, Martin; Berdiñas, Veronica; Schuderer, Jürgen; Huss, Anke; Lott, Urs; Kuster, Niels; Achermann, Peter (2006-08). UMTS Base Station-like Exposure, Well-Being, and Cognitive Performance. Environmental Health Perspectives (англ.). 114 (8): 1270—1275. doi:10.1289/ehp.8934. ISSN 0091-6765. PMC 1552030. PMID 16882538.
- ↑ Rubin, G James; Hahn, Gareth; Everitt, Brian S; Cleare, Anthony J; Wessely, Simon (15 квітня 2006). Are some people sensitive to mobile phone signals? Within participants double blind randomised provocation study. BMJ (англ.). 332 (7546): 886—891. doi:10.1136/bmj.38765.519850.55. ISSN 0959-8138. PMC 1440612. PMID 16520326.
- ↑ Wilén, Jonna; Johansson, Amanda; Kalezic, Nebojsa; Lyskov, Eugene; Sandström, Monica (2006-04). Psychophysiological tests and provocation of subjects with mobile phone related symptoms. Bioelectromagnetics (англ.). 27 (3): 204—214. doi:10.1002/bem.20195. ISSN 0197-8462.
- ↑ Genuis, Stephen J.; Lipp, Christopher T. (2012-01). Electromagnetic hypersensitivity: Fact or fiction?. Science of The Total Environment (англ.). 414: 103—112. doi:10.1016/j.scitotenv.2011.11.008.
- ↑ Röösli, Martin; Moser, Mirjana; Baldinini, Yvonne; Meier, Martin; Braun-Fahrländer, Charlotte (2004). Symptoms of ill health ascribed to electromagnetic field exposure – a questionnaire survey. International Journal of Hygiene and Environmental Health (англ.). 207 (2): 141—150. doi:10.1078/1438-4639-00269.
- ↑ ASA Ruling on The Healthy House Ltd. UK Advertising Standards Authority (англ.). 19 лютого 2014. Процитовано 16 лютого 2025.
- ↑ Fair, Lesley (1 березня 2008). Federal Trade Commission Advertising Enforcement (PDF). Federal Trade Commission. с. 18—19.
- ↑ а б Huang, Po-Chang; Cheng, Meng-Ting; Guo, How-Ran (2018-12). Representative survey on idiopathic environmental intolerance attributed to electromagnetic fields in Taiwan and comparison with the international literature. Environmental Health (англ.). 17 (1). doi:10.1186/s12940-018-0351-8. ISSN 1476-069X. PMC 5769530. PMID 29334987.
- ↑ van Dongen, Diana; Smid, Tjabe; Timmermans, Daniëlle RM (2014-05). Symptom attribution and risk perception in individuals with idiopathic environmental intolerance to electromagnetic fields and in the general population. Perspectives in Public Health (англ.). 134 (3): 160—168. doi:10.1177/1757913913492931. ISSN 1757-9139.
- ↑ Baliatsas, Christos; van Kamp, Irene; Hooiveld, Mariette; Yzermans, Joris; Lebret, Erik (2014-05). Comparing non-specific physical symptoms in environmentally sensitive patients: Prevalence, duration, functional status and illness behavior. Journal of Psychosomatic Research (англ.). 76 (5): 405—413. doi:10.1016/j.jpsychores.2014.02.008.
- ↑ Lauff, H.; Wachenfeld, A. Abschlussbericht (2014). Differenzierte Betrachtung der Nutzung und der Wahrnehmung des Mobilfunks (PDF) (англ.). Bundesamt für Strahlenschutz.
- ↑ Point, Sébastien (2021). Electrohypersensitivity as a new psychological disorder. Skeptic (англ.). 26 (4).
Посилання
- Вітюк, Оксана (15 березня 2021). Алергія на електрику: чи існує електромагнітна надчутливість?. Все про алергію (укр.).
![]() |
Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |