| Еді Фейк | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження | 1980  Еванстон, Кук, Іллінойс, США[1] | |||
| Країна |  США | |||
| Навчання | Rhode Island School of Designd[2] | |||
| Діяльність | митець | |||
|
| ||||
Еді Фейк (англ. Edie Fake; нар. 1980) — американський художник, ілюстратор, автор та трансгендерний активіст.
Фейк відомий своїми коміксами/зинами, картинами гуашшю, картинами чорнилом та муралами. Фейк має нагороди за комічний серіал про Гейлорда Фенікса, людину, подібну до птахів, яка подорожує в різні середовища та має різних закоханих. В різний час жив в Джошуа-Трі, Каліфорнії, після цього проживав у Чикаго та Лос-Анджелесі.
Життєпис
Фейк народився в 1980 році і виріс в Еванстоні, штат Іллінойс[3][4][5]. У 2002 році Фейк отримав ступінь B.F.A. (Бакалавра з образотворчого мистецтва) з кіно, анімації та відео (FAV) закінчивши школу дизайну Род Айленду (RISD)[6][7]. Закінчивши RISD, Фейк займався монтажем плівки приблизно 6 років[8], і почав роботу над коміксами, колажами, малюванням та переводив свою анімацію на двовимірну роботу, оскільки вона була доступнішою[8].
У 2015 році він був зарахований до школи мистецтв Роскі в Університеті Південної Каліфорнії (USC) і був одним із семи художників (на прізвисько «USC7»), які кинули школу на знак протесту проти жорстокого поводження з боку адміністрації[9].
Твори
В роботах Еді використовує візуальну абстракцію як дослідження ідентичності трансгендерного та квір-досвіду[10][11]. Коротку серію коміксів Gaylord Phoenix Фейк намалював у 2002 році[12]. В книзі «Гейлорд Фенікс» (2010) є вираз бажання та перетворення, що відбувається з людиною птахом у сновидінні, фантазійному середовищі[13][14].
У ілюстрованій книзі «Палаци пам'яті» (2014) Фейк переосмислює фасади історичних квір-просторів у Чикаго в абстрактних, фентезійних картинах архітектури, які використовуються як метафора для трансгендерного тіла[14][15]. Як архітектура, так і людське тіло, вони існують як структури і є декоративними та захисними властивостями, і обидвоє вони є вразливтит через зрушення в політиці США та соціальних змін[16][17]. Крім того, на однойменній виставці «Палаци пам'яті» (2013) у галереї «Томас Робертелло» в Чикаго була серія малюнків під назвою «Шлюз», де Фейк віддає данину смерті п'яти друзям художника, Марку Агухару, Ніку Джанджі, Дарі Грінвальд, Фло МакГарреллу та Ділану Вільямсу[18][19].
Фейк виграв премію Ігнатц 2011 року за «Видатний графічний роман», «Гейлорд Фенікс»[13][20][21][22].
Виставки
Тут наведено перелік вибраних виставок робіт Еді Фейка, розділених за типом та перелічених за роком.
Власні виставки
- 2019—2020 — Affordable Housing for Trans Elders, сольний настінний розпис/ мурал, Художній музей Берклі та Тихоокеанський кіноархів (BAMPFA), Берклі, Каліфорнія[23]
- 2019—2020 — Edie Fake: Labyrinth, Художній центр, Нью-Йорк[24].
- 2018 — Edie Fake: Structure Shifts, Музей мистецтв Еверсона, Сиракузи, Нью-Йорк[25]
- 2016 — Edie Fake, Галерея Мальборо, Нью-Йорк[26][27]
- 2013 — Memory Palaces, Сольна виставка, Галерея Томаса Робертелло, Чикаго, Іллінойс[28][29]
Групові виставки
- 2019 — Queer Forms, Галерея Кетрін Е. Неш, Міннесотський університет, Міннеаполіс, Міннесота[30]
- 2019 — Queer Abstraction, Демойнський виставковий центр, Де-Мойн, Айова[31]
- 2019 — Queer California: Untold Stories, Оклендський музей Каліфорнії (OMCA), Окленд, Каліфорнія[32]
- 2018 — Surface/Depth: The Decorative After Miriam Schapiro, Музей мистецтв та дизайну (MAD), Нью-Йорк[33]
- 2018 — Declaration, Інститут сучасного мистецтва Ричмонду (ICA), Університет співдружності Вірджинії (VCU), Ричмонд, Вірджинія[34]
- 2017 — A Dazzling Decade: Works Acquired Over the Past 10 Years, Нерманський музей сучасного мистецтва (NMOCA), Громадський коледж округу Джонсон, Оверленд Парк, Канзас[35]
- 2016 — Tomorrow Never Happens, Samek Gallery, Бакнельський університет, Льюїсбург, Пенсільванія[36]
Публікації
- Fake, Edie (2010). Gaylord Phoenix. Brooklyn, New York: Secret Acres. ISBN 9780979960987.
- Fake, Edie (2014). Memory Palaces. Brooklyn, New York: Secret Acres. ISBN 9780988814936.
- Fake, Edie (2018). Little Stranger. Brooklyn, New York: Secret Acres. ISBN 9780999193501.
Примітки
- ↑ https://www.artinamericamagazine.com/reviews/edie-fake/
- ↑ https://our.risd.edu/post/124028126434/questions-of-queer-space
- ↑ Ever Get Turned on by Cooking Instructions? Comics Artist Edie Fake’s Personal + Playful Exploration of Sexuality. Eye on Design, AIGA (англ.). 12 липня 2018. Архів оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ MacMillan, Kyle (1 грудня 2018). Edie Fake. Art in America (англ.). Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ "Where's Their There?" — Visiting Artist Lecture with Edie Fake. Oberlin College and Conservatory (англ.). 16 березня 2018. Архів оригіналу за 28 жовтня 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
Fake was born outside Chicago in 1980
- ↑ USC7 Artist Edie Fake's Gorgeous Drawings. artnet News (англ.). 8 червня 2015. Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ Questions of Queer Space. Our RISD (англ.). 2015. Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
Edie Fake 02 FAV
- ↑ а б You Can’t Always Give and You Can’t Always Take | Edie Fake. Art21 Magazine (англ.). Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ USC Roski Fiasco Points to Wider Problems. artnet News (англ.). 5 червня 2015. Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ Getsy, David J. (2015). Abstract Bodies: Sixties Sculpture in the Expanded Field of Gender. New Haven, Connecticut: Yale University Press. с. 327. ISBN 9780300196757.
- ↑ Mautner, Chris. Translating Identity. The Smart Set (англ.). Pennoni Honors College at Drexel University. Архів оригіналу за 9 січня 2020. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ CLOSE TO HOME: Spotlight on Local Artists at Printed Matter’s LA Art Book Fair 2015 - Edie Fake. Hammer Museum, UCLA (англ.). 2015. Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ а б Hall, Justin (2013). No Straight Lines: Four Decades of Queer Comics. Seattle, Washington: Fantagraphics Books. с. 309. ISBN 9781606997185.
- ↑ а б Milligan, Mercedes (23 січня 2019). MoCCA Arts Festival Guests of Honor Announced. Animation Magazine (англ.). Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ Hawbaker, K. T. (2018). With 'Gut Rehab' at Western Exhibitions, Edie Fake connects trans bodies with queer architecture. ChicagoTribune.com. Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ Gut Rehab: Edie Fake's Elaborate and Maze-like Paintings @ Western Exhibitions, Chicago. Juxtapoz Magazine (англ.). Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ Artist Edie Fake explores gender identity and sexuality through architectural drawings. Archpaper.com (англ.). 1 червня 2018. Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ Orendorff, Danny (11 січня 2013). Edie Fake’s Ecstatic Afterlives. Bad at Sports (англ.). Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ Homage to a City's Queer History. Hyperallergic (англ.). 11 січня 2013. Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ The SPX 2011 Ignatz Award nominees are here... Washington Post. 18 серпня 2011. Архів оригіналу за 6 листопада 2019.
- ↑ Winners announced for 2011 Ignatz Awards. Cbr.com. 11 вересня 2011. Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ Solan, Colin (23 січня 2019). 2019 MoCCA Arts Festival Guests of Honor Announced. Convention Scene (англ.). Архів оригіналу за 14 січня 2020. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ Art Wall: Edie Fake. BAMPFA. 2019. Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ Current Exhibitions: Edie Fake Labyrinth. The Drawing Center. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ Edie Fake: Structures Shift. Everson Museum. Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ USC’s MFA Student Dropouts to Show at New LA Non-Profit. Observer (англ.). 6 квітня 2016. Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ AR: Edie Fake at Marlborough Chelsea. Contemporary Art Daily. Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ Edie Fake. Thomas Robertello Gallery. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ Berlatsky, Noah. Edie Fake's Memory Palaces dazzles. Chicago Reader (англ.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ Katherine E. Nash Gallery. Katherine E. Nash Gallery (англ.). Regents of the University of Minnesota. Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ Trusty, Rachel (17 вересня 2019). Queer Abstraction at Des Moines Art Center. ARTMargins (англ.). Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ Queer California: Untold Stories. Oakland Museum of California. Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ Selvin, Claire (24 квітня 2018). Beyond the Surface: Miriam Schapiro's Enduring Legacy Is on Full View at the Museum of Arts and Design. ARTnews (англ.). Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ Edie Fake. Institute for Contemporary Art (англ.). Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
- ↑ A Dazzling Decade. Johnson County Community College (англ.). 2017. Процитовано 6 листопада 2019.
{{cite web}}: Недійсний|deadurl=dead(довідка) - ↑ Tomorrow Never Happens. Bucknell University. 2016. Архів оригіналу за 14 грудня 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
Посилання
- Статі: Cities of the Future, Their Color [Архівовано 6 листопада 2019 у Wayback Machine.] by Renee Gladman and Edie Fake (Summer 2018) in the Paris Review
- Відео: Rad Queers — Edie Fake [Архівовано 1 грудня 2020 у Wayback Machine.] (2013) on vimeo
- Підкасти: Episode 346: Edie Fake (2015) on RiYL (Recommended If You Like), Apple Podcasts
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |