Ебергард фон Шметтов
нім. Eberhard von Schmettow
Народився	17 вересня 1861(1861-09-17) Гальберштадт, Гарц, Саксонія-Ангальт, Німеччина
Помер	31 січня 1935(1935-01-31) (73 роки) Герліц, Нижня Сілезія
Країна	Королівство Пруссія
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	Generalleutnantd і солдат[1]
Діти	Рудольф фон Шметтов
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Граф Ебергард фон Шметтов (нім. Eberhard Graf von Schmettow; 17 вересня 1861, Гальберштадт — 31 січня 1935, Герліц) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант. Кавалер ордена Pour le Mérite з дубовим листям.

Представник давнього сілезького роду. Син графа Максиміліана фон Шметтова і його дружини Адель Емілії Клотільди, уродженої ​​фон Узедом. Двоюрідний брат генерала кінноти графа Егона фон Шметтова.

16 квітня 1881 року вступив в Прусську армію. В 1901 році він став першим помічником начальника Генштабу Альфреда фон Шліффена. В 1902 році був призначений ад'ютантом імператора Вільгельма, а в лютому 1911 року — командиром 5-ї кавалерійської бригади. З квітня 1912 року — командир гусарської бригади, дислокованої в Данцигу.

На початку Першої світової війни очолив 9-у кавалерійську дивізію, з якою він брав участь в прикордонних боях на Західному фронті. В листопаді 1914 року дивізія була переведена на Східний фронт у складі новосформованої 9-ї армії, де взяла участь в битві при Лодзі. У червні 1915 року призначений командиром 8-ї, в серпні 1916 року — 3-ї кавалерійської дивізії, одночасно командував корпусом, названим на його честь, з яким взяв участь у вторгненні в Румунію. В 1917 року корпус Шметтова був реорганізований в 65-й корпус. Учасник Другої битви на Марні. 22 лютого 1919 року звільнений у відставку.

Був одружений з Агнес фон Рундштедт (1870—1949), сестрою майбутнього генерал-фельдмаршала Герда фон Рундштедта. В пари народились 5 дітей:

• Максиміліан (1889—1918) — лейтенант Прусської армії, загинув у бою.
• Рудольф (1891—1970)
• Гермі (1892)
• Вікторія (1896)
• Клотільда (1900)

• Столітня медаль
• Орден Червоного орла 3-го класу з бантом і короною
• Орден Корони (Пруссія) 2-го класу
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест
• Орден Святого Йоанна (Бранденбург), лицар справедливості
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
• Орден Бертольда I, лицарський хрест
• Орден Генріха Лева, командорський хрест 2-го класу
• Орден Філіппа Великодушного, почесний хрест
• Орден Грифа, почесний хрест
• Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга, почесний офіцерський хрест
• Орден Альберта (Саксонія), офіцерський хрест
• Орден Білого Сокола, командорський хрест 2-го класу
• Орден дому Ліппе, почесний хрест 2-го класу
• Орден Вюртемберзької корони, лицарський хрест з левами
• Орден «Святий Олександр», офіцерський хрест (Третє Болгарське царство)
• Орден Данеброг, командорський хрест (Данія)
• Королівський Вікторіанський орден, командорський хрест (Британська імперія)
• Орден Корони Італії, командорський хрест
• Орден Святих Маврикія та Лазаря, лицарський хрест (Королівство Італія)
• Орден Залізної Корони 2-го класу (Австро-Угорщина)
• Орден Святого Станіслава 3-го ступеня (Російська імперія)
• Орден військових заслуг (Іспанія) 2-го класу
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Pour le Mérite з дубовим листям
  • орден (11 грудня 1916)
  • дубове листя (4 серпня 1918)

• Hanns Möller: Geschichte der Ritter des Ordens pour le mérite im Weltkrieg. Band II: M–Z. Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1935, S. 268—271.
• Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs. Band 3: P–Z. Biblio Verlag, Bissendorf 2011, ISBN 3-7648-2586-3, S. 224—225.
• Preußisches Kriegsministerium (Hrsg.): Rangliste der Königlich Preußischen Armee und des XIII. (Königlich Württembergischen) Armeekorps für 1914. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1914, S. 104.

1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #139602550 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578