Дьозо Шомодьї
Народження	28 липня 1942(1942-07-28)[1] (82 роки) Будапешт, Угорське королівство
Країна	Угорщина
Релігія	католицька церква
Навчання	Secondary School of Visual Artsd (1960) і Католицький університет Петера Пазманя (1967)
Діяльність	католицький священник, письменник, художник, графічний дизайнер, графік, історик, візуальний митець
Член	Академія мистецтв Угорщиниd[2]
Нагороди	Премія імені Кошута (2012) Munkácsy Prized (1988) Pro Natura awardd (1992) Заслужений художник Угорщиниd (1997) Пріма Пріміссімаd (2003) премія Угорської спадщиниd (2014) Національна мистецька преміяd (2014)
Дьозо Шомодьї у Вікісховищі

Дьозо Шомодьї (угор. Somogyi Győző) (Будапешт, 28 липня 1942) видатний^[hu] угорській художник та графічний дизайнер, нагороджений Кошутською преміїєю. Досліджує та малює угорські історичні костюми, народну архітектуру. Член Угорської академії мистецтв^[hu] (1997).

Батьки — Віктор Шомодьї і Роза Борзак. У 1956—60 навчався у вищій школі образотворчого мистецтва. У період з 1960 по 1964 рр. працював допоміжним працівником у друкарні «Кошут»^[hu], пізніше вже як кваліфікований робітник. Обравши священство, між 1962—1968 навчався у будапештській Академії католицької теології. У 1967 році був рукоположений у священники. У 1968 році отримав степень доктора з церковної історії. З 1968 по 1975 рр. був практикуючим священником. У період з 1971 по 1975 рр. був помічником у каплиці на вулиці Томо.

У 1972 році Марко Дьордь показав Шомодьї мистецтво трафаретного друку. У 1970-х роках побував у Парижі, Риму, Румунії та найбільше вплинула на нього як на митця поїздка у Грецію у 1980-х. З 1973 року організовує графічні виставки і з того часу є членом Фонду мистецтв та Угорської асоціації образотворчого мистецтва. У 1975 році Шомодьї вийшов з церковного ордену і став вільним художником. З 1980 року малює свої перші твори. З 1985 року займається землеробством у Салфьольді. З 1997 року є членом Угорської Академії мистецтв, з 2004 року є членом правління. Член екологічного товариства басейну Калі.

Теми мистецтва Шомодьї витягнуті з природи, повсякденного життя, біблійних і військово-історичних подій. Це традиційний історико-фольклорний стиль, але тенденції стилю 20-го століття, включаючи конструктивістське мистецтво, також вплинули на нього, особливо на його пейзажі. Найбільшим його твором є живопис портретів 100 угорських військово-історичних особистостей (1986—1996), у вигляді залі Угорських героїв, представленої на виставках і книгах.^[3] «Зал портретів угорських героїв від короля Аттіли до Малетера бажає вшанувати пам'ять героїв, які захищали свою батьківщину під час нашої бурхливої історії. Художник з особливою ретельністю намалював одяг зображуваних людей: уніформа, зброя, герби, нагороди — їх ретельна проработка потребувала серйозного попереднього дослідження».^[4] Також Дьозо Шомодьї написав та проілюстрував серію книжок присвячених угорським воякам минулого — від стародавніх угрів, до війська Угорської народної республіки.

• 1973—1976, 1978, 1980, 1984, 1986, 1988, 1992 • Будапешт
• 1975—1976 • Капошвар
• 1976 • Франкфурт-на-Майні
• 1977 • Балмазуйварош • Мішкольц
• 1978 • Сегед • Комло
• 1979 • Мохач • Веспрем • Тапольца
• 1980 • Софія
• 1981 • Мішкольц
• 1982 • Сексард
• 1983 • Цюріх • Шіофок • Балатонболар • Комаром
• 1984 • Кіскунхалаш , Веспрем
• 1985 • Мур • Кечкемет • Тіхань • Кестхей
• 1986 • Залаегерсег
• 1987 • Відень • Дьомеш • Шарвар
• 1988 • Геделле
• 1990 • Секешфехервар • Ашод • Ревфюльоп
• 1991 • Пюшпекладань • Ajka
• 1992 • Тапольця • Шіофок
• 1993 • Печ • Домбовар • Кестхей
• 1996 • Зал портретів угорських героїв, Етнографічний музей, Будапешт
• 2003 • Пейзаж, карта, музей Ернста^[hu], Будапешт
• 2004 • Музей Ференца Мора^[en], Сегед • Християнський музей^[en], Естергом
• 2006 • Нові твори, Меморіальний музей Юзефа Егрі, Бадачон
• 2009 • Бачення, зміст та спосіб життя — виставка Дьозо Шомодьї, галерея Му-Терем, Дебрецен • Галерея Форраса, Будапешт • Андраш Крісан — Дьозо Шомодьї: народна архітектура Балатону у сільській місцевості — презентація книги та виставка, Угорська асоціація будівельників, Будапешт
• 2010 • Графіка Дьозо Шомодьї, Регіональний центр сучасного мистецтва (REÖK), Сегед
• 2011 • «…Схрестити меч з язичником…» — виставка Дьозо Шомодьї у Будинку мистецтв, Кьосег

• 2006 • Великі повертачі^[5] культурний центр Надькереш Арані Янош, Надькереш
• 2008 • Сонячні вуличні хлопці — 12 художників відгукнулися на 12 художніх фільмів Дьордя Сом'яша, галерея Форрас, Будапешт

• Ферма в Міконосі (1981)
• Болдіжар Чемницькі (1990)
• Озеро Балатон. Георгіївський пагорб^[hu]

• Лицарі в обладунках (Páncélos lovagok; у співавторстві з Ференцом Бодором) (1983)
• Армія війни за незалежність (A szabadságharc hadserege; у співавторстві з Золтаном Барчі) (1986)
• Угорські гусари (Magyar huszárok) (1987)
• За короля і батьківщину (Királyért és hazáért; у співавторстві з Золтаном Барчі) (1990)
• Басейн Калі (Káli medence) (1992)
• Внутрішня виставка (Belső tárlat) (1993)
• Тихань (Tihany; у співавторстві) (1995)
• Військо Трансильванського князівства (Az erdélyi fejedelemség hadserege; у співавторстві з Яношом Сабо) (1996)
• Портретна зала угорських героїв (Magyar hősök arcképcsarnoka) (1996)
• Угорсько-візантійські війни (Magyar-bizánci háborúk; у співавторстві з Яношом Сабо) (1998)
• Велика гусарська книга (Nagy huszárkönyv; у співавторстві з Дьордєм Шагварі) (1999)
• Забута війна (Elfelejtett háború) (2000)
• Гонведські гусари 1920—1945 (Honvédhuszárok 1920—1945; у співавторстві з Дьордєм Шагварі та Петером Сабо) (2001)
• Мала гусарська книга (Kis huszárkönyv) (2001)
• Він жив золотим віком. Шалфольдські^[en] розмови (Megélt aranykor. Salföldi beszélgetések) (2004)
• Угорський королівський портрет (Magyar királyok arcképcsarnoka) (2006)
• Святі будинку Арпадів (Az Árpád-ház szentjei) (2007)
• Солдати війни за незалежність (A szabadságharc katonái) (2011)
• Угорські знамена (Magyar hadizászlók) (2011)
• Угорські солдати Марії Терезії (Mária Terézia magyar katonái) (2011)
• Угорські війська 1768—1848 (Magyar katonaság 1768—1848) (2013)
• Військо короля Матьяша 1458—1526 (Mátyás király hadserege 1458—1526) (2014)
• Вояки угорського кордону 1526—1686 (Végvári vitézek 1526—1686) (2014)
• Угорській королівській гонвед 1868—1814 (Magyar királyi honvédség 1868—1914) (2014)
• Угорські полки Франца-Йозефа 1850—1914 (Ferenc József magyar ezredei 1850—1914) (2015)
• Угорські вояки світових війн 1914—1918, 1939—1945 (A világháborúk magyar katonái 1914—1918, 1939—1945) (2015)
• Зброя кінних лучників (Lovasíjász-fegyverzet; у двох томах) (2016)
• Військо гонведу 1848—1849 (A Honvédsereg 1848—1849) (2016)
• Військо династії Арпадов 896—1301 (Az Árpádok Hadserege 896—1301) (2017)
• Угорська лицарська епоха 1301—1456 (Magyar Lovagkor 1301—1456) (2017)
• Військо Ракоці 1703—1711 (A Rákóczi-szabadságharc hadserege 1703—1711) (2018)
• Угорська народна армія 1945—1990 (Magyar honvédség 1945—1990) (2019)

• Гран-прі Національного графічного бієнале^[hu] , Мішкольц (1977)
• Премія 15 березня (1983)
• Нагорода^[hu] Мігая Мункачі (1988)
• Нагорода Pro Natura^[hu] (1992)
• Угорська художня премія (1992)
• Премія Ласло Меднянського (1994)
• Чудовий виконавець^[hu] (1997)
• Премія Prima Primissima^[hu] (2003)
• Премія Кошута (2012)
• Нагорода угорської спадщини^[hu] (2014)^[6]
• Художник нації^[hu] (2014)

• Kortárs magyar művészeti lexikon III. (P–Z). Főszerk. Fitz Péter. Budapest: Enciklopédia. 2001. ISBN 963-8477-46-6 Онлайн-доступ
• MTI Ki kicsoda 2009. Szerk. Hermann Péter. Budapest: Magyar Távirati Iroda. 2008. ISBN 978-963-1787-283
• Emese Krunák: Somogyi Győző. (1987)

• A Balaton festői, köztük Somogyi Győző [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]