|
Дхаулагірі-Гімал англ. Dhaulagiri Himal | ||||
 | ||||
|
28°42′ пн. ш. 83°30′ сх. д. / 28.700° пн. ш. 83.500° сх. д. | ||||
| Країна |
 Непал, Західний регіон | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Gandaki Provinced | |||
| Розташування | Азія | |||
| Система | Гімалаї | |||
| Тип | гірський хребет[1] | |||
| Висота | 8167 м (Дхаулагірі)[2][3] | |||
| Висота відносна | 3357 м[2][3] | |||
| Перше сходження |
13 травня 1960 (К. Дімбергер, П. Дінер, Е. Форер, А. Шелберт, шерпи Наванг та Ньїма Дорджі); зимове сходження (Є. Кукучка та А. Чокома) | |||
| Маршрут | північно-східним гребенем, сніго-льодове сходження | |||
  Дхаулагірі-Гімал Дхаулагірі-Гімал (Азія) | ||||
 Дхаулагірі-Гімал Дхаулагірі-Гімал (Непал) | ||||
 | ||||
 Дхаулагірі-Гімал у Вікісховищі | ||||
Дхаулагірі-Гімал, Дхаулагірі (англ. Dhaulagiri Himal) — гірський масив в Гімалаях на території Непалу, найвища точка масиву — Дхаулагірі, має висоту 8167 м, що робить її 7-ю найвищою вершиною у світі й одним з 14 «восьмитисячників». Була підкорена 13 травня 1960 року швейцарсько-австрійською експедицією на чолі з Максом Ейзліном.
Географія
Масив розташований на захід від великого каньйону промитого річкою Калі-Ґандакі, яка відокремлює його від масиву Аннапурна. На півночі Дхаулагірі-Гімал межує з Кандзіроба-Гімаль, Долпо-Гімал та Мустанг-Гімаль (з заходу на схід). Дхаулагірі-Гімал і Мустанг розділені долиною Калі-Гандакі, на північному сході якої виростає Дамодар-Гімал а на сході — масив Аннапурна. На півдні Дхаулагірі-Гімал набагато перевершує порівняно невисокі гори Покхара у непальському Центральному плато.
Найвища вершина масиву — Дхаулагірі знаходиться за 34 км на захід від Аннапурни I. Найменування гори і масиву відображає його зовнішній вигляд. У перекладі з санскриту: धौलागिरी (dhaulagirī) — означає «Біла Гора»: де धवल (dhawala) — означає сліпуча, біла, красива[4], а गिरि (giri) — гора[4]. Найвища вершина Дхаулагірі, також є найвищою точкою басейну річки Калі-Ґандакі.
Масив піднімається на 7000 м над рівнем долини річки Калі-Ґандакі, при горизонтальній відстані до 30 км на південний схід від найвищої вершини. Південні і західні схили різко піднімаються понад 4000 м.
Найвищі вершини
Масив Дхаулагірі-Гімал містить більше десятка вершин висотою понад 7000 м, з них чотири самостійні гори висотою понад 7200 м, які входять до «Списоку найвищих вершин світу»:[5]
Зауваги
- a Номер місця вершини у «Списку найвищих вершин світу».
- b Вершини без номера місця у «Списку найвищих вершин світу» мають відносну висоту менше 500 м, і не є самостійними вершинами, а відносяться до масиву найближчої вищої вершини, або мають висоту менше 7200 м, тому не входять до цього списку.
- c Курсивом — вказані вершини, з відносною висотою менше 500 м.
Дослідження та підкорення
У 1808 році, дослідники масиву обчислили висоту гори Дхаулагірі, як найвищої вершини світу[6]. Це твердження проіснувало до 1838 року, коли дослідники прийшли до висновку, що Канченджанґа найвища вершина світу, а потім у 1858 році остаточно, найвищою вершиною світу була признана гора Еверест.
Більшість сходжень, в тому числі маршрут першого сходження, були виконані північно-східним гребенем.
У 1950 році була здійснена спроба французької експедиції під керівництвом Моріса Ерцога підкорити найвищу вершину масиву — Дхаулагірі. Проте учасники експедиції не знайшли зручного шляху для сходження і вирішили підкорити Аннапурну.
У 1953—1958 роках — п'ять експедицій безуспішно намагаються підкорити вершину по північному схилу.
1959 року — австрійська експедиція, яку очолює Фріц Моравець, робить першу спробу підкорити вершину по північно-східному гребню.
І тільки 1960 року — швейцарсько-австрійська експедиція під керівництвом Макса Ейзлінома, виконує успішний підйом 13 травня групою альпіністів у складі Курта Дімбергера, Петера Дінера, Ернста Форера, Альбіна Шелберта, шерпів Наванг та Ньїма Дорджі з базового табору на висоті 7800 м.
21 січня 1985 року — класичним маршрутом північно-східним гребенем, перше успішне зимове сходження, без кисню, здійснила польська експедиція у складі Єжи Кукучки та Анджея Чокома на найвищу вершину масиву.
Інші найвищі вершини масиву були підкорені протягом 1962—2013 років (див. таблицю розділу «Найвищі вершини»).
Галерея
-
Дхаулагірі (ліворуч), Пік Тукуч (в центрі). Вид з регіону Муктинат. -
Дхаулагірі-Гімал, вид з Пун-Гілл.
Захід сонця -
Гора Сейсні (в центрі) -
Вид з гори Пун-Гілл на Дхаулагірі-Гімал
.jpg)
Панорама
Див. також
Примітки
- ↑ а б GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ а б Dhaulagiri, Nepal. Peakbagger.com[d], (англ.). Процитовано 21-08-2017.
- ↑ а б High Asia II: Himalaya of Nepal, Bhutan, Sikkim and adjoining region of Tibet (поз. 2). Peaklist.org. Оновлено: 20-03-2011. Архів оригіналу за 14 вересня 2019. Процитовано 21-08-2017.
- ↑ а б Monier-Williams, Monier (1964) [1899]. A Sanskrit-English Dictionary. Oxford University Press. Архів оригіналу за 6 липня 2017. Процитовано 26-08-2017.
- ↑ Western Nepal Himalaya. Peakbagger.com[d], (англ.). Процитовано 22-08-2017.
- ↑ Colebrooke, H.T. (January 1818), Томсон, Томас (ред.), On the height of the Himalaya mountains, Аннали філософії, т. volume XI, № number LXI, с. 47—52, архів оригіналу за 9 вересня 2015, процитовано 21 April 2015
- ↑ Вершини на зображенні підписані за допомогою використання графічних об'єктів мови розмітки HTML (див. «Карту зображень»)
Посилання
- Dhaulagiri, Nepal. Peakbagger.com[d], (англ.). Процитовано 21-08-2017.
- http://www.himalaya-info.org/Map%20dhaulagiri_himal.htm [Архівовано 12 серпня 2017 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |