Дєрдь Дожа | |
---|---|
угор. Makfalvi Dózsa György рум. Gheorghe Doja din Ghindari нім. Georg Dózsa von Makfalva лат. Georgius Dosa Siculus de Makfalva | |
Народився | 1470[1][3][…] Далнік, Ковасна, Румунія |
Помер | 20 липня 1514[1][2] Тімішоара, Тіміш ·тортури |
Країна | Угорщина |
Діяльність | воєначальник |
Дєрдь Дожа (Дьордь, Георгій, угор. Dózsa György; 1472 —1514) — дрібнопомісний шляхтич із Трансільванії, вождь селянської феодальної війни 1514 року.
Дожа обіцяв селянам знищити феодалів, а їхні землі розділити рівними частинами між бідними, що сприяло розгортанню селянської антифеодальної боротьби. Війна охопила більшість комітатів Закарпаття, особливо Березький, Угочанський, Ужанський і Марамороський. Селяни різних національностей, українці, словаки, діяли спільно. Вони штурмом взяли Мукачівський, Королівський і Хустський замки й розправились з феодалами. Однак, реалізувати свої плани Дожі не вдалось. Феодали об'єднали свої сили й в битві біля Тімішоари (нині Румунія) 15 липня 1514 р. завдавали поразки селянському війську, керованому Дожею. Сам він, поранений у бою, потрапив у полон і був підданий нелюдським тортурам: його посадили на розпечений залізний трон, на голову одягли таку ж розпечену залізну корону, а в руки всунули розпечену булаву. Дожа мужньо переніс всі муки, що випали на його долю. Його однодумців примусили з'їсти самого Дожу. Разом з ним були страчені й всі його соратники, в тому числі й брат Гергель Дожа. Жорстоко розправились феодали й з учасниками війни — селянами. Вони знищили близько 50 тис. повсталих, більшість з яких були посаджені на палі або повішені. Населені пункти Закарпаття — Мукачево, Ужгород, Хуст, Вишково, Довге Поле, Тячево, Солотвино за участь у повстанні були оголошені заколотницькими та обкладені великими поборами та контрибуціями.
Галерея
Див. також
Література
- История Венгрии. Т. 1.- М.? 1971.- С. 246—254.
- Павленко Г. В. Діячі історії, науки та культури Закарпаття.- Ужгород, 1999. — С. 63
Посилання
- Дожа Д'єрдь // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К. : Ін-т історії України НАН України, 2014. — С. 133—134.
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480